§ 22. Суспільно-політичне життя у 60-80-х рр. 19 ст.

1. Хто такі москвофіли, яким був їхній вплив на суспільно-політичне життя населення західноукраїнських земель

У другій половині 19 ст. виразниками суспільно-політичного руху в тій частині України, яка перебувала у складі Австро-Угорської монархії, були течії москвофілів і народовців (українофілів)

Суспільно-політична течія москвофілів об’єднувала ту частину греко-католицького духівництва й інтелігенції Галичини, Буковини та Закарпаття, яка прагнула до культурної єдності з Росією, сподіваючись на підтримку з боку російського уряду, щоправда, за водночас підкресленої лояльності до Габсбурзької монархії.

Москвофільство утвердилося після подій 1848-1849 рр., коли українська інтелігенція, яка тривалий час прихильно ставилася до Габсбурзької династії, була розчарована поступками уряду полякам і фактичним перетворенням Галичини на польську автономію. Шукаючи способів для протидії польському наступу, українські інтелігенти почали орієнтуватися на Росію. У західноукраїнських землях вони мали широке коло прихильників, які безнадійно заплуталися в термінах «руський», «русинський», тобто «український», та «російський», помилково вважали їх тотожними.

Протягом 60-70-х рр. 19 ст. москвофіли вели перед у суспільному житті західноукраїнських земель, заручившись широкою підтримкою населення аж до 80-х рр.

Москвофіли намагалися використовувати в ролі літературної мови так зване язичіє, прагнучи накинути українцям цю суміш церковнослов’янської, російської, польської та української мов. На думку москвофілів, русини повинні розмовляти, писати літературні й наукові твори винятково цією мовою. Мову, якою розмовляв простий народ, уважали говіркою неосвічених людей. Саме «язичіє» відштовхувало молодих українських інтелігентів від рідної мови, що полегшувало завдання тим, хто хотів їх денаціоналізувати (онімечити, сполонізувати тощо).

Зауважте

Щодо покоління західноукраїнських діячів москвофільського спрямування, які обстоювали специфічний світогляд, зорієнтований на історичну спадщину Київської Русі, вживають термін «етарорусини».

Адольф Добрянський (1817-1901)

«Для угорської Русі гірший від Батия, бо здужав надовго вбити народну душу, відвернути загал інтелігенції від народної мови та народних інтересів і сим причинитися до страшенного спізнення всякої цивілізації в тій нещасній країні» (І. Франко). «...Чоловік сміливий і відважний, який міг би відкрити нову добу в життю угорської України» (М. Гру шевський).

У москвофілів були свої установи й культурно-освітні товариства, вони видавали газети і журнали. Заснована ними 1870 р. громадсько-політична організація «Руська рада» претендувала на роль основного представника українського народу Галичини.

Від другої половини 1860-х рр. москвофіли пропагували ідею, що самостійного українського народу не існує, а є єдиний «русский» народ від Карпат до Камчатки. Це влаштовувало російський царизм, за фінансової підтримки якого москвофіли поширювали свої ідеї в західноукраїнському суспільстві. Згодом вони розгорнули агітацію за прийняття греко-католицьким населенням православ’я і приєднання західноукраїнських земель до Росії.

На Закарпатті активними прихильниками москвофільства були «будителі» Олександр Духнович та Адольф Добрянський. Вони виступали з антиугорських позицій, обстоювали ідею зв’язку земель, заселених закарпатськими русинами, із загальноруським простором, який ототожнювали з Росією.

Одним з каналів поширення проросійських ідей на Буковині були осередки православ’я. Буковинські москвофіли, а це були переважно православні священики, які зазнавали сильного впливу з боку румунів і німців, вважали, що, тільки скориставшись допомогою Росії, буковинці можуть позбутися статусу пригнобленого народу.

2. Яку роль відіграли народовці в 60-80-х рр. 19 ст. у формуванні української національної самосвідомості

На початку 60-х рр. 19 ст. у суспільно-політичному русі в західноукраїнських землях постає народовська течія, представники якої розвивали традиції українського національного життя, своєю культурницько-освітньою діяльністю обстоюючи самобутність українського народу.

Народовці не поділяли поглядів москвофілів, були прихильниками ідеї національної згуртованості українців у двох імперіях, виступали за єдність усіх українських земель і розвиток єдиної української літературної мови на народній основі. Ця течія об’єднувала здебільшого студентів, учителів, молодих священиків, представників світської інтелігенції.

Оскільки більшість культурно-освітніх установ у Галичині перебували під контролем москвофілів, зокрема Галицько-руська матиця, «Народний дім», народовці змушені були організовувати паралельні товариства для реалізації своїх завдань.

Проаналізуйте таблицю. 1. Поміркуйте, чим пояснюється змагальність двох основних течій у суспільно-політичному житті. Що спільного було в їхній діяльності? 2. Чому, на вашу думку, політична організація народовців виникла пізніше за москвофільську?

Чим було зумовлене заснування москвофілами у 1874 р. Товариства ім. М. Качковського?

Національні ідеї народовці пропагували через різні культурно-освітні установи і товариства, що їх вони створювали. У січні 1861 р. у Львові було засновано перше в Галичині культурно-розважальне товариство «Руська бесіда». Згодом такі товариства виникли в багатьох інших містах Галичини. Вони утримували клуби, театральні колективи, читальні та бібліотеки, влаштовували концерти, літературно-музичні вечори. У Львові при «Руській бесіді» 1864 р. виник перший у західноукраїнських землях український театр з однойменною назвою.

У 1868 р. народовці заснували у Львові культурно-освітнє товариство «Просвіта»; у 1873 р. з ініціативи й за матеріальної підтримки діячів підросійської України створено Літературне товариство ім. Т. Шевченка (1892 р. реорганізоване в Наукове товариство ім. Т. Шевченка).

Рекламний буклет про створення москвофілами Товариства ім. М. Качковського

Прочитайте фрагмент джерела. Чи є, на вашу думку, підстави для висловленої О. Барвінським характеристики впливу культурно-розважальних та освітніх товариств, які засновували народовці, на суспільно-політичне життя населення західноукраїнських земель?

Зі спогадів О. Барвінського: «..."Руська бесіда" в Тернополі та проведені нею збори, лекції, музично-декламаційні вечори, відтак заснування читалень по селах на Поділлі та організовані в них популярні лекції, а крім того, співи селянських хорів та декламації спричинилися значною мірою до розбудження народної свідомості серед тернопільського міщанства, а також серед селянства на Поділлі.

Заснування "Руської бесіди" дуже спричинилося до пожвавлення просвітницької діяльності в Тернополі і на Поділлі, якою займалася тернопільська філія товариства "Просвіта". Вже перед тим головний відділ "Просвіти" у Львові звернув увагу на потребу ширення просвіти серед широких народних верств не лише за допомогою книжечок і "Письма з Просвіти", але таки живим словом і заснуванням читалень;.

Завдяки старанням народовців Східна Галичина стала центром українського друкованого слова для всієї України. У книжках, журналах і газетах публікували не тільки матеріали західноукраїнських авторів, а й статті, твори громадських діячів, учених і письменників підросійської України, що сприяло поширенню ідеї єдності українського народу по обидва боки російсько-австрійського кордону.

Наприкінці 60-х - у 70-х рр. 19 ст. провідним органом народовців був літературно-науковий та політичний журнал «Правда». «Першим виразним осередком народовецького руху в Галичині з виразним українофільським відгінком» І. Франко вважав журнал «Вечерниці», що виходив протягом 1862-1863 рр.

Від початку 1880-х рр. діяльність народовців набуває політичного характеру. Поштовхом до цього стали вибори 1879 р. до галицького сейму, на яких українці, очолювані москвофільською «Руською радою», змогли делегувати лише трьох своїх представників.

Для поширення своїх поглядів та посилення впливу на громадськість народовці заснували політичні часописи: газети «Діло» (1880 р., ініціатор і засновник Володимир Барвінський) - для інтелігенції та «Батьківщина» (заснована з ініціативи Юліана Романчука в 1879 р.) - для селянства.

Юліан Романчук (1842-1932)

Член-засновник «Просвіти», голова «Народної ради», депутат Галицького сейму (1883-1895) та австрійського парламенту (1891-1897, 1901-1918). Із 1910 р. - його віце-президент.

Сторінка газети «Діло»

Олександр Барвінський (1847-1926)

Один з лідерів народовського руху. У 1886 р. започаткував «Руську історичну бібліотеку» - перше серійне видання фахової історичної літератури українською мовою. Саме О. Барвінський розпочав пропагувати термін «Русь-Україна» в історичній літературі. Депутат галицького сейму й австрійського парламенту.

Володимир Барвінський (1850-1883)

Один з організаторів й ідеологів народовського руху, найвизначнішою справою життя якого було заснування та видання найавторитетнішої галицько-української газети «Діло»; рідний брат Олександра Барвінського.

За сприяння В. Барвінського 1880 р. у Львові відбулося перше українське народне віче, у якому взяли участь дві тисячі селян. Ця подія започаткувала вічевий рух у західноукраїнських землях.

Прагнучи здобути першість у суспільно-політичному житті, народовці у 1885 р. створили власне політичне товариство під назвою «Народна рада». Засновниками цього товариства були Олександр Барвінський, Іван Белей, Стефан Качала, Кость Левицький, Василь Нагірний, Юліан Романчук та ін.

Народовський рух поступово поширився і на Буковину, започаткувавши там національне відродження. Важливим осередком виховання національно свідомої інтелігенції в краї стала заснована у нововідкритому Чернівецькому університеті (1875) кафедра української філософії, яку очолив народовець Гнат Онишкевич. Створене в Чернівцях товариство «Руська бесіда» (1869), підпорядковане москвофілам, 1884 р. перейшло під вплив народовців, які надали його діяльності відповідного спрямування. Друкованим органом народовців стала газета «Буковина» - перша українська політична газета на Буковині (почала виходити 1885 р.). Її першим редактором був Юрій Федькович.

Ю. Федьковича називають буковинським будителем, засновником нової української літератури на Буковині, адже він першим у краї почав писати твори живою народною мовою (у 1862 р. вийшла друком дебютна збірка поезій митця, 1876 р. у Києві надруковано першу збірку прозових творів). Ю. Федькович - перший збирач фольклорних матеріалів на Буковині й організатор збирання фольклору.

Юрій Федькович (1834-1888)

Сучасники були переконані, що для утвердження української самосвідомості на Буковині Ю. Федькович відіграв не меншу роль, ніж Т. Шевченко для всієї України.

Від середини 1880-х рр. пожвавлення народовського руху на Буковині пов’язано з діяльністю Степана Смаль-Стоцького. 1885 р. він стає завідувачем кафедри української мови і літератури у Чернівецькому університеті. Згодом його обирають деканом філософського факультету. У 1891 р. він очолив політичне товариство «Руська рада» і перетворив його на найвпливовішу українську організацію на Буковині. У 1892 р. його обрано послом Буковинського крайового сейму, на якому постійно обговорювали життєво важливі проблеми українців.

Досягнення народовців на Закарпатті були значно меншими. Там вони так і не змогли послабити позиції москвофільства. Причина цього - в активній мадяризації краю.

Пам’ятник «Просвіті» у Львові. Скульптор Василь Ярич. 1993

3. У чому значення створення народовцями культурно-освітнього товариства «Просвіта» та Літературного товариства ім. Т. Шевченка

У 1868 р. у Львові народовці створили українське культурно-освітнє товариство «Просвіта», основним завданням якого стало поширення письменності, освіти в широкому розумінні цього слова. «Просвіта» видавала твори видатних українських письменників, шкільні підручники, літературно-наукові альманахи, популярні брошури, створювала читальні, поширюючи свої заходи й на селян. Незабаром з’явилися філії «Просвіти» та читальні в повітових містах і селах ледь не по всій Галичині й Буковині.

Одним з перших заходів товариства стало заснування власної наукової бібліотеки з читальнею (1869) та видання «Читанки для сільських людей» під назвою «Зоря». Першим головою «Просвіти» був педагог і композитор Анатоль Вахнянин.

Зауважте

У 1871-1876 рр. для українських гімназій «Просвіта» видала 17 шкільних підручників накладом 12,3 тис. примірників.

Прочитайте фрагмент джерела. Дайте історичний коментар до описаних у ньому подій та явищ. У чому історичне значення згаданих подій/явищ?

З газети «Діло» (1885): «Розпочався вечір. На сцену вийшов п. Ол. Барвінський, якого зустріли гучними оплесками. Примі тавши гостей, він розповів про життя М. Костомарова, про його заслуги в науці й літературі. Півгодинну його лекцію всі слухали з цілковитою увагою. Після лекції перед глядачами постала чудова картина. На сцену вийшов жіночий хор під проводом п-ні Барвінської і проспівав "Молитву" Верниволі (Кониського) на музику Лисенка: "Боже великий, єдиний, Русь-Україну храни!"... Як їхня провідниця, так і весь хор (12 осіб), - всі були в прекрасних народних строях; дивишся і очей не можеш відірвати. Всі, хто був у залі, з невимовною насолодою дивилися на цю красу Поділля, а коли пролунали по залу ніжні, любі звуки "Молитви", - справжня дрож проймала кожне серце, стільки святого почуття влили дівочі серця у слова і звуки своєї "Молитви"».

Пам’ятник М. Грушевському в Києві. Скульптор Володимир Чепелик. 1998

З ініціативи народовців і за підтримки діячів Східної України у Львові 1873 р. було створено Літературне товариство ім. Т. Шевченка. Згідно зі статутом, основною метою товариства мав стати розвиток української словесності. Тож спочатку в його діяльності переважала культурно-просвітницька робота. Ініціатива перетворення Товариства ім. Т. Шевченка на наукове належала О. Кониському. У 1892 р. товариство прийняло новий статут, відповідно до якого воно перетворювалося на товариство фахових науковців і науковців-аматорів. Було сформовано три відділи: філологічний, історико-філософський і математико-природничо-медичний. Для розв’язання конкретних наукових завдань передбачалося створювати комісії. Товариство стало називатися Науковим товариством ім. Т. Шевченка (НТШ).

Період найбільшого піднесення в діяльності НТШ пов’язаний із головуванням Михайла Грушевського (1897-1913). НТШ мало свою друкарню, а незабаром як окрему структуру було створено «Видавничу спілку» для видання української художньої літератури й науково-популярних книжок. У НТШ було сформовано першу і протягом тривалого часу єдину наукову українознавчу бібліотеку. Збагачувався етнографічними й археологічними експонатами музей товариства. Мало НТШ і свою книгарню.

Наукове товариство ім. Т. Шевченка сприяло вихованню талановитої наукової молоді. Ця традиція бере свій початок від М. Грушевського, який сформував у Львові першу школу українських істориків. Характерною рисою НТШ було постійне залучення до роботи наукових сил з усієї України.

Наукове товариство ім. Т. Шевченка - фактично перша українська Академія наук. Через обмін науковою інформацією й участь у міжнародних конгресах товариство представляло українську науку на міжнародному рівні. Серед почесних членів НТШ було чимало видатних учених з інших країн. Це також підносило авторитет української науки.

Перевірте, чого навчилися

1. Установіть хронологічну послідовність подій: створення політичної організації «Народна рада»; створення у Львові Літературного товариства ім. Т. Шевченка; заснування у Львові товариства «Просвіта»; створення у Львові при «Руській бесіді» першого українського театру в західноукраїнських землях.

2. Складіть речення, використавши поняття і терміни: «москвофільство», «старорусинство», «народовство».

3. Схарактеризуйте одним реченням історичних діячів.

О. Барвінський, В. Барвінський, Ю. Романчук, О. Духнович, А. Добрянський, Ю. Федькович, М. Грушевський.

4. До положень, що розкривають суть ідей і прагнеш, москвофілів, доберіть контраргументи українофілів.

1. Створення і накидання українцям «язичія». 2. Пропагування ідеї, що самостійного українського народу не існує. 3. Агітація прийняття греко-католицьким західноукраїнським населенням православ’я.

5. Які твердження стосуються суспільно-політичної течії народовців у західноукраїнських землях?

1. Створили товариство «Просвіта», яке видавало популярні українські книжки, відкривало читальні тощо. 2. Пропагували ідеї російських слов’янофілів і намагалися запровадити штучне «язичіє». 3. Заснували 1870 р. громадсько-політичну органі зацію «Руська рада». 4. Створили перше в Галичині культурно-розважальне товариство «Руська бесіда». 5. Їхніми лідерами були О. Барвінський, В. Барвінський, Ю. Романчук, К. Левицький, С. Смаль-Стоцький. 6. Об’єднували частину греко-католицького духівництва й консервативної інтелігенції. 7. Орієнтувалися на реакційні кола царської Росії й мали від них матеріальну підтримку. 8. Через періодичні видання «Вечерниці», «Правда», «Діло», «Батьківщина» пропагували національні й культурно-освітні ідеї.

6. Які твердження характеризують внесок Наукового товариства ім. Т. Шевченка у розвиток української науки та освіти?

1. Було фактично першою українською Академією наук, водночас виконувало функції і університету, і дослідних інститутів. 2. Його діяльність заклала основи розвитку української літературної мови в західноукраїнських землях. 3. Сприяло пожвавленню громадсько-культурного життя західноукраїнських земель – заснувало культурно-освітню організацію Галицько-руська матиця. 4. Через обмін науковою інформацією й участь у міжнародних конгресах представляло українську науку на міжнародному рівні. 5. Видавало праці українських учених, письменників, громадських діячів як Східної, так і Західної України. 6. Згуртувало навколо себе інтелектуальні сили українського народу, сприяло розвиткові української культури.

7. Прокоментуйте події (або явища), про які йдеться у фрагментах джерел. У чому їхнє історичне значення?

«Щодо специфічності галицько-руського москвофільства, на яке поляки почали нарікати ще 1848 р., воно справді не без вини правлячих у Галичині польських сфер від 1848 р. дотепер мало певні успіхи... Наша москвофільська секта зітхає до Росії, якої, як правило, не знає, до національної єдності з великим російським народом, про який не має поняття, до російської мови, літератури, на якій не читає...» (І. Франко) «Скликання народних віч мало відновити традицію давніх руських демократичних інституцій та залучити народні маси до публічних обговорень, щоб у такий спосіб з’ясовувати думки й бажання народу, а також плекати в якнайширших верствах суспільства здатність до політичного життя. Ініціатором цієї думки був Володимир Барвінський, перший редактор "Діла”, який на цьому вічі виголосив дуже ґрунтовну промову, в якій розкрив засади постанов щодо економічних справ...» (К. Левицький) «Метою Товариства є плекати та розвивати науку і мистецтво на українсько-руській мові, збирати та зберігати різні наукові предмети та пам’ятки старовини України-Русі. До сеї цілі мають вестися: 1. наукові досліди: а) з філології і етнографії – руської і слов’янської, з історії українсько-руського письменства і мистецтва; б) з історії, географії і археології України-Русі, а також з наук філософічних, економічних і правничих; в) з наук математичних, природописних і лікарських; 2) відчити і розмови наукові; 3) з’їзди учених, літераторів і артистів, наукові подорожі і екскурсії; 4) видавання наукових видавництв періодичних і неперіодичних; 5) премії і підмоги ученим і літераторам; 6) удержування бібліотеки і музею; 7) удержування власної книгарні і друкарні».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно