Література, театр і музичне мистецтво
- 12-09-2022, 01:45
- 630
9 Клас , Історія України 9 клас Власов (повторне видання) 2022
§ 34. Література, театр і музичне мистецтво
Прочитайте фрагмент джерела і дайте відповіді на запитання. • 1. Схарактеризуйте умови, у яких доводилося працювати представникам театрального мистецтва. • 2. Про які укази, що перешкоджали митцям, згадує Михайло Старицький?
«Від 1863 по 1871 рр. і від 1876-1881 рр. були страшенні утиски і цензурні, і поліцейські, і жандармські: мало не щоденні труси, арешти, тюрми, висилки до Сибіру і навіть шибениці... Так при таких обставинах доводилось працювати: жах, лемент, одчай панували скрізь, і не було де шукати ні поради, ні підмоги, тільки невелике коло українських літераторів та щирої молоді підтримувало мене. У перший період утисків до 1872 р. було заборонено цілком у Росії наше слово: ми вимушені були співати у концертах народні пісні на французькій мові... Отож з 1872 р. розрішено було український приватний спектакль: з того часу, крім перекладів, які дозволено було до друку, я узявся й до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття самопізнаття народного. Склалося в Києві Товариство сценічних аматорів, і я став на чолі його режисером і постатчиком п’єс: отож і появились тоді лібрето до музики - "Чорноморці”, "Різдвяна ніч”, "Утоплена”. Вертаючись до того руху, що спалахнув був у Києві в 1872 р., мушу додати, що він швидко й погас: скасував його височайший указ 1876 р.».
З листа М. Старицького до І. Франка
1. Розвиток театрального мистецтва
Провідним осередком театрального життя другої половини XIX ст. стало місто Єлисаветград (нині Кропивницький). Ще від 1864 р. тут активно діяв аматорський театр, у якому робили перші кроки майбутні творці українського театру.
Театр корифеїв. Перший ряд зліва направо: М. Садовський, Г. Затиркевич-Карпинська, М. Кропивницький, М. Заньковецька
Марко Кропивницький (1840-1910)
Емський указ 1876 р. призупинив розвиток українського театру, але в 1882 р. єлисаветградці створили першу професійну театральну трупу. Її організаторами була група драматургів та акторів, яких називають корифеями українського театру. Це Марко Кропивницький і брати та сестра Тобілевичі, які діяли під різними псевдонімами (Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті). Пізніше до них долучилися видатна українська актриса Марія Заньковецька, драматург Михайло Старицький, актриса Ганна Затиркевич та ін. Саме цим діячам належить слава творців класичного репертуару українського театру. У 1885 р. трупа розділилася на дві частини: однією керував М. Кропивницький, другою - М. Старицький. Уже через кілька років в Україні діяло понад 30 мандрівних театрів. Але тільки з 1907 р. український професійний театр дістав перше постійне приміщення - у Києві, у Троїцькому народному домі (нині Театр оперети), і тут успішно працювала трупа Миколи Садовського. У 1908 р. було урочисто відзначено 25-річчя сценічної діяльності Марії Заньковецької.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Марія Заньковецька (справжнє прізвище - Адасовська; 1854-1934) - українська акторка і театральна діячка, провідна зірка українського театру кінця XIX і початку XX ст. Працювала в трупах М. Кропивницького, М. Старицького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
«Наша Україна надто бідна, щоб її можна було покинути. Я занадто люблю її, мою Україну, і її театр, аби прийняти вашу пропозицію» - відповіла Марія Заньковецька на пропозицію перейти до одного з театрів Петербурга. Поміркуйте, що мала на увазі акторка. Знайдіть інформацію про життя і діяльність М. Заньковецької. Складіть її історичний портрет.
На початку XX ст. у Львові діяв єдиний у західноукраїнських землях український професійний театр «Руська бесіда», основу репертуару якого становили класичні п’єси М. Кропивницького, Μ. Старицького, І. Карпенка-Карого. Проте театральні колективи дедалі частіше зверталися до творів Лесі Українки, І. Франка, Г. Хоткевича, а також російських і західноєвропейських класиків.
Сцена з опери П. Чайковського «Мазепа» у виконанні артистів київського театру М. Садовського. 1913 р.
Прочитайте уривок із наукової праці й дайте відповіді на запитання. Що дає підстави для пропонованого висновку? Наведіть кілька аргументів на підтвердження або спростування думки.
«Найяскравішою подією національного життя 1880-х рр. стала діяльність українського театру... Театр відіграв величезну роль у справі національного пробудження, особливо тих українців, які проживали поза Україною. Як влучно відзначав Леон Василевський, "українська сцена до певної міри заміняла публіцистику, брак якої так сильно відчувався серед українців”. Багато письменників і суспільних діячів молодшого покоління почали цікавитися українською справою під впливом театру».
Грицак Я. «Нарис історії України: формування модерної
української нації ХІХ-ХХ ст.»
2. Розвиток музичної культури
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Соломія Крушельницька (1872-1952) - оперна та камерна співачка, педагог. Здобула всесвітнє визнання поруч з Е. Карузо, М. Баттістіні, Т. Руффо. Дж. Пуччіні вважав її «найпрекраснішою й найчарівнішою Батерфляй». Мала дуже сильний голос із діапазоном у 3 октави, чудову дикцію, надзвичайну музичну пам’ять (могла вивчити оперну партію за 2-3 дні), співала сімома європейськими мовами. Виступала на сценах Буенос-Айреса, Варшави, Парижа, Неаполя, Генуї, Мілана («Ла Скала»), Каїра, Рима тощо. Виконала близько 60 партій в операх Р. Вагнера, Дж. Верді, Дж. Пуччіні, Ш. Гуно, Ж. Бізе, Р. Штрауса, М. Масне, С. Гулака-Артемовського, П. Чайковського та ін.
Визначальною для розвитку музичної культури України була творчість основоположника української національної класичної музики Миколи Лисенка. Він започаткував різні жанри української опери: історико-героїчну, лірично-побутову, лірично-фантастичну, прикладами яких є опери «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Ноктюрн». Найвищим досягненням оперної творчості М. Лисенка вважають оперу «Тарас Бульба». Написав М. Лисенко й перші дитячі опери «Коза-Дереза», «Пан Коцький». Внеском у скарбницю української камерно-вокальної музики стали солоспіви - романси й ансамблі, написані на тексти давньої української літератури, західноєвропейських класиків і сучасних йому українських поетів. Композитор зібрав, обробив і підготував 7 збірок народних пісень, покладених на фортепіано. Загалом він опублікував 600 пісень.
Оригінальні композиції на основі фольклору («Щедрик», «Дударик», «Козака несуть»), хорові поеми, опери створив Микола Леонтович, монументальну кантату-симфонію «Кавказ» на слова Тараса Шевченка написав Станіслав Людкевич, він також організував видання «Артистичного вісника» - першого українського мистецтвознавчого журналу.
Висот світового вокального мистецтва сягнула вихованка Львівської консерваторії Соломія Крушельницька.
Плідно працював композитор Анатоль Вахнянин - автор першої західноукраїнської опери «Купало». Він створив багато хорових і сольних вокальних творів, аранжував народні пісні, ініціював створення Вищого музичного інституту імені М. Лисенка у Львові, був його першим директором.
ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ
Микола Лисенко (1842-1912) - видатний український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Закінчив Київський університет, Лейпцизьку та Петербурзьку консерваторії. У 1904 р. створив першу в Україні Музично-драматичну школу. М. Лисенко працював майже в усіх музичних жанрах, заклав підвалини вищої спеціальної музичної освіти в Україні, теоретичними працями істотно розвинув вітчизняну науку про народну музично-пісенну творчість.
Прочитайте фрагменти історичних джерел і виконайте завдання. Складіть розповідь про М. Лисенка за планом: • 1. Коли та як став професійним композитором? • 2. Які риси його вдачі вражали сучасників? • 3. Чого досяг у музичній творчості? • 4. У чому особисто для себе вбачаєте життєвий урок М. Лисенка?
«...Лисенко безвиїзно проживав у Києві, давав уроки музики, займався нею в інституті, де дістав місце інспектора музики, працював і в приватній школі Блюменфельда, а потім і в школі Тутковського... Уроки, уроки, уроки забирали весь його час, дуже виснажували, однак зменшити їх не можна було. Треба дивуватися, звідки він відривав якісь миті для творчості. А вона не припинялась. За цей час Лисенко закінчив "Тараса Бульбу” і майже зовсім оркестрував його, написав для дітей три опери, створив багато культурних мелодій для одного, трьох голосів, видав чимало хорів, збірок народних пісень, скомпонував багато чудових п’єс не тільки для фортепіано, але й для скрипки, флейти і для оркестру. ...сила духу і віра в правоту своїх переконань у нашого славного композитора такі глибокі, що і досі в ньому неослабно підтримують енергію у всіх видах його багатосторонньої діяльності, а перед силою таланту відступають і все перемагають роки».
Старицький М. «Спогади». 1904 р.
«У Києві... Лисенко працював над першими композиціями та піснями на слова Шевченка, а незабаром виїхав вчитися музики у Лейпцизькій консерваторії. ...для всіх нас Лисенко був уже національною зіркою - і всім хотілося, щоб та зоря засяяла якнайясніше.
У Лейпцигу було видрукувано й перший випуск пісень, покладених Миколою Лисенком, - за дружньої допомоги, коштами П. Косача, що служив тоді на Волині».
Олена Пчілка. «Микола Лисенко (Спогади і думки)». 1913 р.
«...Лисенко, людина майже удвоє старша мене віком, був прихильником нових течій у музиці... Миколу Віталійовича треба вважати дійсним законоположником і творцем української музики. Скажем одно, що коли великі наші поети оперували вже готовим українським словом, то Микола Віталійович одкрив новий національний світ в широкій світовій музичній справі, і що той прекрасний, так би мовити, ідейно-романтичний настрій суспільства на протязі більш півстоліття виховувався його духом... Ім’я такої людини не належить лише історії; воно завше буде на устах кожного українця, що далі, то більше, в міру того, як буде зростати наша національна свідомість».
Кошиць О. Зі спогадів про М. В. Лисенка
3. Розвиток української літератури
СЛОВНИК
Модернізм (від фр. сучасний) - термін для позначення творів і течій мистецтва кінця XIX - першої половини XX ст. різних за ідейними шуканнями шкіл. Цим терміном зазвичай узагальнюють, об’єднують нереалістичні течії в мистецтві і літературі в один напрям.
У 70-90-х роках XIX ст. українське письменство зосереджується на соціальних і психологічних проблемах. Чи не найбільшої слави з-поміж тогочасних українських письменників зажив Іван Нечуй-Левицький. Він утвердив в українській літературі жанр соціальної повісті («Бурлачка», «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я» та ін.).
Визначне місце в українському літературному процесі посідав Панас Мирний (Панас Рудченко) - автор соціально-психологічних романів і повістей. Правдивим літописом українського села є його роман (у співавторстві з І. Біликом) «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
На межі ХІХ-ХХ ст. в українській літературі утвердилися нові мистецькі принципи - нова естетика, нові прийоми, що свідчило про модерністський переворот. Ознаками нової мистецької філософії були естетизм («мистецтво для мистецтва»), інтелектуалізм, європеїзм, глибокий психологізм, інтерес до внутрішнього життя і світогляду людини. Поява модерністських творів стала ознакою зрілості, самодостатності української літератури.
Важливою рисою літературного модерну в Україні було створення жіночої мистецької традиції. Наприкінці XIX ст. у царині літератури працювала плеяда українських авторок, найяскравіші з-поміж яких - Леся Українка та Ольга Кобилянська.
Леся Українка (1871-1913)
Ольга Кобилянська (1863-1942)
Леся Українка (творчий псевдонім Лариси Петрівни Косач) досягла вершин літературного Олімпу завдяки не самому тільки таланту, а й інтенсивній духовній праці, наполегливій самоосвіті, постійному вдосконаленню техніки віршування, широкому світогляду. Вона надзвичайно відповідально ставилася до тематики творів, образність яких вражає глибиною занурення в європейський літературний контекст та яскравим національним колоритом.
Світове визнання Леся Українка здобула як драматургиня-новаторка. Для її драм і драматичних поем «Одержима», «Вавилонський полон», «Кассандра», «Камінний господар» характерні використання образів світової міфології, історії та культури, глибокий інтелектуалізм, утвердження ідеї незламності людського духу. Творчою вершиною поетеси вважають драму-феєрію «Лісова пісня». Леся Українка відома як перекладач світової класики - Байрона, Данте, Шекспіра.
Письменниця Ольга Кобилянська в новелах «Природа», «Меланхолійний вальс», «Некультурна» тонко відтворила злам у суспільній свідомості, пов’язаний зі зміною становища жінки, її новими соціальними ролями. Героїні О. Кобилянської - «аристократки духу», які прагнуть досягти ідеалу надлюдини, не звертаючи уваги на суспільні стереотипи.
Василь Стефаник (1871-1936)
Лідерами українського модернізму справедливо вважають Михайла Коцюбинського та Василя Стефаника. Імпресіоністський характер властивий творам М. Коцюбинського «Intermezzo», «Сміх», «Цвіт яблуні», «Хвала життю». У повісті «Fata morgana» майстерно поєднано риси реалістичного та імпресіоністського зображення соціальної дійсності. Імпресіонізм М. Коцюбинського виявлявся у поєднанні краси людини і природи, про що свідчить його поетична повість «Тіні забутих предків», написана на етнографічно-фольклорному матеріалі Гуцульщини.
Слави неперевершеного майстра соціально-психологічної новели зажив західноукраїнський письменник В. Стефаник. Автор начебто жодним словом не виявляє власного ставлення до зображуваних подій, але розповідає про речі, що не можуть лишати байдужими. У новелах «Новина», «Катруся», «Кленове листя», «Стратився», «Бесарабії» він змальовує злиденне життя простих селян - страшне через безвихідь. Однією з тем творчості В. Стефаника була вимушена еміграція галицьких українців до Канади і США.
Письменники та письменниці на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві (зліва направо): М. Коцюбинський, В. Стефаник, Олена Пчілка, Леся Українка, М. Старицький, Г. Хоткевич, В. Самійленко. 1903 р.
Під впливом піднесення національно-визвольного руху на початку XX ст. помітно врізноманітнилася тематика творів української літератури. Письменники дедалі гостріше висловлювали власне ставлення до соціальних проблем, описуючи життя представників різних верств українського суспільства, майстерно доповнюючи соціальний аналіз глибоким психологізмом.
Риси неореалізму властиві, зокрема, творчості Володимира Винниченка.
У творах «Краса і сила», «Голота», «Талісман», написаних напередодні та під час революції 1905-1907 рр., яскраво й психологічно точно змальовано мешканців провінційних містечок, сільськогосподарських робітників, підприємців, жахи солдатчини і царських в’язниць.
На початку XX ст. в українську літературу ввійшов поет-лірик Олександр Олесь (Кандиба). Заживши слави короля української лірики, він створив чимало віршів громадянського звучання, у яких революційні гасла поєднав із людськими почуттями і клопотами буднів («Айстри», «З журбою радість обнялась»).
ПЕРЕВІРТЕ, ЧОГО НАВЧИЛИСЯ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
• Заснування М. Лисенком першої в Україні Музично-драматичної школи • створення М. Кропивницьким в Єлисаветграді театру корифеїв • створення в Києві першого стаціонарного професійного театру • заснування у Львові першого професійного українського театру «Руська бесіда».
2. Про кого з діячів / діячок культури йдеться?
• 1. Композитор, основоположник української класичної музики, етнограф. Творець української оперної класики, зокрема опери «Тарас Бульба». • 2. Неперевершена оперна співачка світового рівня. Мала виняткові природні вокальні й сценічні дані, виступала на сценах театрів у Львові, Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі, Парижі, Римі, Мілані, Буенос-Айресі та ін., виконувала партії із 60 опер. • 3. Письменниця, талант якої з особливою силою виявився в драматургії. Автор драматичних поем «Блакитна троянда», «Руфін і Прісцілла», «Лісова пісня», «Камінний господар». • 4. Ініціатор створення першої української театральної трупи - Товариства українських акторів на Лівобережній Україні.
3. Укажіть, хто є автором / авторкою названих творів.
• 1. Опери «Різдвяна ніч», «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Тарас Бульба». • 2. Повісті «Fata morgana», «Тіні забутих предків». • 3. Новели «Новина», «Виводили з села», «Синя книжечка», «У корчмі», «Катруся», «Кленове листя», «Стратився», «Камінний хрест». • 4. Роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». • 5. Повістей «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я». • 6. Драми «Одержима», «Вавилонський полон», «Кассандра», «Руфін і Прісцілла», «Оргія», «Камінний господар», «Лісова пісня».
4. До положень, що характеризують розвиток музики та літератури наприкінці XIX - на початку XX ст., доберіть конкретні факти.
• 1. Визначальною для розвитку музичної культури України була творчість основоположника української національної класичної музики М. Лисенка. • 2. У 70-90-х роках XIX ст. українське письменство зосередилося на соціальних і психологічних проблемах. • 3. Важливою рисою літературного модерну в Україні було створення жіночої мистецької традиції. • 4. Під впливом піднесення національно-визвольного руху на початку XX ст. помітно урізноманітнилася тематика української літератури.
5. Дайте історичний коментар до подій та явищ, описаних у фрагменті джерела. У чому історичне значення згаданих подій / явищ?
«Я палко люблю українську музику. Якщо Чайковського ми називаємо чародієм російської музики, то Лисенка, цього чудового і чаруючого красою своєї музики композитора, ми сміливо можемо назвати сонцем української музики. Такі українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський, Садовський, - блискуча плеяда майстрів української сцени - ввійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва... Той, хто бачив гру українських акторів, зберіг світлу пам’ять на все життя» (З листа К. Станіславського до А. Кримського).
6. Аргументуйте думку, що найяскравішою сторінкою національного життя підросійської України 80-х років XIX ст. була діяльність українського театру.
Коментарі (0)