§ 33. УКРАЇНСЬКЕ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ТА АРХІТЕКТУРА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX — НА ПОЧАТКУ XX ст.

За цим параграфом ви зможете:

• характеризувати розвиток українського образотворчого мистецтва, архітектури у другій половини XIX — на початку XX ст.;

• розповідати про творчість видатних митців;

• називати видатні шедеври українського мистецтва цієї доби.

1. Які стилі були домінуючими в українському мистецтві першої половини XIX ст.? 2. Назвіть імена видатних представників українського образотворчого мистецтва першої половини XIX ст. та вкажіть їхні головні здобутки.

1. Розвиток образотворчого мистецтва

Вагомі зрушення в суспільно-політичному та економічному житті другої половини XIX ст. сприяли утвердженню в образотворчому мистецтві тенденції до реалістичного відображення світу.

Під впливом ідей народників художники-реалісти створили Товариство пересувних художніх виставок, яке ставило собі за мету поширення мистецтва в маси. Ідейною підвалиною художників-передвижників був критичний реалізм, тобто реалістичне відображення недоліків суспільно-політичного життя.

Серед художників-передвижників і прихильників інших мистецьких течій було чимало українців, які були зачаровані Україною й у своїй творчості прагнули відтворити краєвиди, побут, національний характер українців.

Одним із найяскравіших митців був українець за походженням Ілля Рєпін (1844-1930), автор відомих полотен на українську тематику: «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Вечорниці» та ін.

Любов до України та її народу простежується у творчості В. Маковського («Ярмарок у Полтаві», «Святковий день на Україні»), уславленого мариніста І. Айвазовського («Чумацький шлях», «Весілля на Україні»), М. Ге та інших.

Зрештою, у колі російських художників поступово склалася група митців, яка започаткувала самостійний розвиток українського мистецтва. Серед них — С. Васильківський (1854-1917), М. Пимоненко (1862-1912), М. Самокиш (1860-1944), К. Трутовський (1826-1893), О. Сластіон (1855-1933), І. Їжакевич (1864-1962) та інші. У 1887 р. українські митці створили Київське товариство художніх виставок (організаційно оформилося у 1893 р.), а 1890 р. в Одесі — Товариство південноросійських художників.

Також сформувалися українські мистецькі центри — Харківський, заснований першою професійною жінкою-маляркою Марією Раєвською-Івановою, Одеський на чолі з Кир’яном Костанді та Київський — з малярської школи М. Мурашка.

Українські митці почали не тільки приділяти більше уваги побутовим темам українського села, а й звертатися до історичних тем, зокрема героїчних подій козацької доби. Одним із найвидатніших українських малярів, знавцем народного орнаменту і мистецтва був Сергій Васильківський. Разом з істориком Д. Яворницьким та художником М. Самокишем працював над альбомом «З української старовини». Його картини на історичну тематику відображали героїко-романтичне минуле: «Бій запорожців з татарами», «Обрання полковником Мартина Пушкаря», «Сторожі запорозьких вольностей» тощо.

Ілля Рєпін. «Запорожці пишуть листа турецькому султану». 1891 р.

Сергій Васильківський. «Обрання полковником Мартина Пушкаря». 1901 р.

Інший видатний український митець Микола Мурашко (1844-1909) був не лише маляром, а й педагогом, ідеологом українського мистецтва. Із 1869 р. він викладав малювання в київських середніх школах, а в 1875 р. відкрив Київську малювальну школу, якою керував упродовж 25 років. За роки існування школи з її стін вийшли такі видатні митці, як М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Іжакевич та інші.

Серед українських митців цього періоду також слід відзначити творчість Миколи Самокиша, одного з найвідоміших баталістів. Він написав низку батальних картин із козацької доби.

Художні полотна Миколи Пимоненка неодноразово експонувалися за кордоном. Такі картини, як «Жертва фанатизму», «Конокрад», «Проводи рекрутів», «На Далекий Схід» та інші, викривали темні аспекти життя тодішнього українського села, мракобісся самодержавства На західноукраїнських землях розвиток українського образотворчого мистецтва відбувався в непростих умовах. Польські, австрійські, німецькі мистецькі школи, які домінували в мистецтві Австро-Угорщини, пропагували академізм, основою якого був класицизм, заважали становленню української мистецької школи. Проте й тут художники уподобали теми з народного життя і побуту. Першим, хто звернувся до цієї тематики, був К. Костиянович («Бойківська пара», «Гуцулка біля джерела», «Шевченко на засланні»).

Серед західноукраїнських художників другої половини XIX ст. варто відзначити І. Труша, О. Кульчицьку, О. Куриласа, А. Манастирського, Ю. Пігуляка, Н. Івасюка тощо.

Микола Пимоненко. «Жертва фанатизму». 1899 р.

Мистецька спадщина І. Труша (1869-1941) налічує понад 6000 картин. Його твори відзначаються лаконізмом і простотою композиції. Він створив портрети багатьох видатних діячів української культури — І. Франка, Лесі Українки, В. Стефаника, М. Лисенка та інших.

У 1898 р. з його ініціативи було засновано Товариство з розвитку українського мистецтва, метою якого стала популяризація українського мистецтва.

Також із його ініціативи у 1905 р. у Львові відбулася перша Всеукраїнська художня виставка, на якій демонструвалися твори художників Наддніпрянської та Західної України.

На початку XX ст. в українському образотворчому мистецтві набувають поширення нові модерністські тенденції, які поклали початок абстрактному мистецтву. Його прихильниками були М. Жук, О. Новаківський, О. Екстер, В. і Ф. Кричевські, А. Петрицький, О. Богомазов, брати Д. і В. Бурлюки, М. і Т. Бойчуки та інші. Новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм — започаткував Казимир Малевич (1878-1935). Його картина «Чорний квадрат на білому тлі» викликала жваву дискусію.

Супрематизм — модерністський напрям у мистецтві, започаткований К. Малевичем, який вважав його вищим досягненням мистецтва (назва походить від латин, «вищий, останній»). Супрематизму притаманні геометричні абстракції з найпростіших фігур (квадрат, прямокутник, коло, трикутник). Комбінації цих фііур повинні відображати «вищі» основи реальності, осягнуті інтуїцією художника.

У другій половині XIX — на початку XX ст. на українських землях розвивається і мистецтво скульптури. У цей період утверджується реалізм у скульптурі. Найзначнішим українським скульптором другої половини XIX ст. був Л. Позен (1849-1921). У скульптурі малих форм він створив різноманітні соціальні типи людей («Шинкар», «Кобзар»), відобразив соціальні явища («Переселенці», «Злидар», «Оранка в Малоросії»).

Пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві

Л. Позен. «Кобзар»

Світову славу здобув скульптор Михайло Паращук. Разом із Антоном Попелем він створив пам’ятник Адаму Міцкевичу у Львові. Відомими є його скульптурні портрети І. Франка, В. Стефаника, М. Лисенка, С. Людкевича.

Скульптори України пробували свої сили і в монументальній скульптурі. У 1888 р. М. Мікешин (1835-1896) створив пам’ятник Б. Хмельницькому в Києві.

На початку XX ст. українська скульптура теж не уникла модерністських починань. Відомими тогочасними українськими скульпторами-модерністами були М. Гаврилко, М. Паращук, В. Іщенко, П. Войтович та інші. їхній творчості властиві контрастні світлотіньові ефекти та глибокий психологізм. Скульптор Олександр Архипенко (1887- 1964), засновник кубізму в скульптурі, значно збагатив мову пластики, змусивши навіть порожній простір стати органічним і дуже виразним елементом своїх композицій. Він створив скульптури «Жінка, яка ступає», «Жінка, яка зачісується» та інші.

Кубізм (фр. cubisme) — напрям у мистецтві першої чверті XX століття, представники якого зображали предметний світ у вигляді комбінацій правильних геометричних обсягів: куба, кулі, циліндра, конуса.

Назвіть провідні українські центри живопису другої половини XIX ст.

2. Архітектура

Друга половина XIX ст. в архітектурі позначена впливом різних історичних стилів і напрямів, що поєднувалися в одній будівлі. Це поєднання (еклектизм) і було найхарактернішим для міського громадського і житлового будівництва. Тоді в будівництві вже почали масово використовувати нові технології та матеріали (бетон, залізо, залізобетон тощо).

Серед напрямів архітектурного мистецтва вирізнялися віденський неоренесанс і стиль французького відродження.

Неоренесанс поширився у західноєвропейських країнах, дістався Чернівців, Львова, Києва, Одеси, Херсона, Харкова та інших українських міст. Найтиповішими є споруди міських театрів (Київ, Львів, Одеса) та громадські будівлі.

Найзначнішими здобутками відзначилися архітектори О. Беретті (Володимирський собор, будинок Першої гімназії в Києві), В. Шредер (будинок оперного театру і театру Соловцова в Києві), П. Главка (будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях), І. Гохбергера (будинок Галицького сейму), В. Садлівський (залізничний вокзал у Львові) та інші.

Бессарабеький ринок, 1910-ті роки

Залізничний вокзал в Жмеринці

Будинок Полтавського земст ва. Листівка

Будинок з химерами. арх. В. Городецький

Наприкінці XIX — на початку XX ст. на основі народного мистецтва та українського бароко відродився український стиль. Визначним архітектором цього напряму був Василь Кричевський (1873-1952) — автор проекту будинку Полтавського земства, низки проектів державних і приватних будівель, Меморіального музею біля могили Т. Шевченка. За проектами Івана Левицького (1851-1919) та інших архітекторів у Львові споруджено будівлі страхового товариства «Дністер».

На початку XX ст. в архітектурі поширення модерністських тенденцій знайшло вияву геометрично чітких лініях споруд і динамічності їхніх форм. У цьому стилі були побудовані залізничні вокзали Львова, Києва, Жмеринки, Харкова, перший в Україні критий ринок у Києві (Бессарабський). З’явилося також чимало будівель з елементами класичного, модерного та інших стилів у різних містах України: у Києві — Педагогічний музей на Володимирській вулиці (арх. П. Альошин), Державний банк (арх. О. Кобелєв), у Харкові — будинок медичного товариства (арх. О. Бекетов). Одним з найвидатніших архітекторів, який творив у стилі модерн, був Владислав Городецький (1863-1930 рр.). Визначним його творінням став Будинок з химерами в Києві.

ВИСНОВКИ

Період другої половини XIX — початку XX ст. позначився новими здобутками у розвитку українського образотворчого мистецтва та архітектури. Саме у цей період спостерігається піднесення в розвитку мистецтва.

Видатні українські митці здобули світове визнання і стали засновниками нових мистецьких стилів, які визначали розвиток світової культури у майбутньому столітті.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

1. Які риси були притаманні українському образотворчому мистецтву другої половини XIX ст.?

2. Що нового з’явилося в архітектурі другої половини XIX ст., а що на початку XX ст.?

3. Назвіть видатних художників, скульпторів, архітекторів України другої половини XIX — початку XX ст.

4. Назвіть причини утвердження в українському мистецтві в XIX ст. реалістичного зображення світу.

5. Які процеси вплинули на розвиток українського мистецтва на початку XX ст.?

6. Обговоріть у групах. Чому навіть за відсутності власної держави українське мистецтво у другій половині XIX—на початку XX ст. переживає піднесення?

7. Схарактеризуйте один із творів українських художників другої половини XIX — початку XX ст.

8. Створіть презентацію на тему «Українське образотворче мистецтво другої половини XIX — початку XX ст.».

Назвіть видатні історичні пам’ятки архітектури України у стилі модерну.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно