§ 30. СТАНОВИЩЕ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

1. Зміни у промисловості

На початку XX ст. відбулися зрушення у промисловості західноукраїнських земель, хоча темпи її зростання були невисокі. Відбувається поступовий перехід до капіталістичних форм господарювання. Зростає товарність сільського господарства, ширше використовується вільнонаймана праця, частіше застосовується техніка. Проте панівні позиції зберігає поміщицьке землеволодіння. Завдяки перебуванню сервітутів (від лат. servitus - «повинність») під поміщицьким контролем юридично вільні селяни фактично потрапляють в економічне кріпацтво, загострюється проблема аграрного перенаселення.

Наслідками колоніальних форм господарювання у промисловій сфері були експлуатація природних багатств західноукраїнських земель; перетворення регіону на ринок збуту; орієнтація фабричного виробництва на видобування та первинну переробку сировини; консервація кустарно-ремісничого характеру західноукраїнської промисловості; залежність промислового розвитку від іноземного капіталу тощо.

Характер економіки та специфіка розвитку західноукраїнських земель на початку XX ст. були обумовлені їхнім перебуванням у складі Австро-Угорщини. Галичина й Буковина для Австрії, а Закарпаття для Угорщини були насамперед джерелом сировини (нафта, деревина тощо). Будівництво залізниць лише сприяло експлуатації природних багатств краю, а насичення регіону товарами із центральних і західних провінцій розорювало місцевих кустарів, ремісників та дрібних підприємців.

Провідними галузями виробництва залишалися нафтодобувна та деревообробна. На початку XX ст. нафтопромисли Борислава й Дрогобича давали 5 % світового видобутку нафти. При цьому лише третину нафти переробляли на місці, а решту вивозили до метрополії. Експортні пропозиції на ліс стимулювали деревообробну промисловість. Зростала чисельність найманих робітників. На промислових підприємствах Західної України працювало за наймом 300 тис. осіб.

На початку XX ст. відбувалося проникнення іноземного капіталу в економіку краю. Найбільшими серед 50 акціонерних товариств були канадсько-німецьке «Галицько-Карпатське товариство», австро-англійська «Східниця», англійська «Галичина», англо-австро-німецький нафтовий концерн. На Закарпатті діяв австро-американський синдикат «Мундус», у Сваляві - угорське об’єднання промисловців «Сольва».

Інші галузі промисловості (взуттєве, швейне, килимарське виробництво) розвивалися на рівні дрібних підприємств (5-10 робітників).

Використовуючи карту на с. 199, визначте основні промислові центри на західноукраїнських землях.

2. Розвиток аграрних відносин

Українське населення регіону займалося переважно сільським господарством (90 % працюючих). Незважаючи на трудову еміграцію, проблема аграрного перенаселення не зникла. Причиною цього було збільшення кількості малоземельних селян. У 1859 р. середній розмір селянського наділу становив у Східній Галичині 12 акрів, у 1902 р. - 6 акрів. Дрібні селянські господарства становили 80 %. Частка бідняків зросла за цей час із 68 до 80 %. Тим часом 2400 поміщиків володіли 40 % орних земель. Борговий тягар розорював десятки тисяч господарів. Лише в 1910 р. в Галичині за борги було продано 27,2 тис. селянських господарств. Протягом 1903-1911 рр. така сама доля спіткала 10 тис. селян Буковини.

Документи та матеріали

«Мені припала задача заявити одному убогому мужикові, вітцеві чотирьох малих дітей, що його господарство може ліцитуватися [бути виставленим на аукціоні]. На тім його малім господарстві тяжів уже віддавна в рустикальнім [селянськім] банку довг його родичів... Всі в селі знали, що він не збире потрібної суми, котра, більшена процентами, перевищала далеко його дрібне майно, і тому (мені уста дрижали, коли я представила йому стан речей) мусило господарство ліцитуватися...» - зауважувала письменниця О. Кобилянська.

Становище українців на підавстрійських землях на початку XX ст. залишалося надзвичайно складним. Управління в регіоні здійснювали галицький сейм та угорська адміністрація.

Нестерпне становище підштовхувало селян до рішучих дій, оскільки вони не бажали надалі вирішувати свої матеріальні проблеми тільки вирушаючи на еміграцію. 1902 р. почався масовий бойкот жнив, який охопив понад 100 тис. сільськогосподарських робітників. Координували дії страйкарів місцеві комітети. Польські магнати намагалися надати бойкоту етнічного забарвлення, використати ситуацію для дискредитації українців. Та зрештою вони пішли на поступки, збільшили платню, і селяни здобули першу перемогу.

Які зміни відбулися в сільському господарстві західноукраїнських земель на початку XX ст.?

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Дайте визначення поняття «аграрне перенаселення».

2. Яка форма соціального протесту серед селян стає панівною на початку XX ст.?

3. У чому полягала специфіка промислового розвитку західноукраїнських земель?

4. Порівняйте процес індустріалізації в Наддніпрянській Україні та на західноукраїнських землях.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно