Войти
Закрыть

Культура Київської держави доби розквіту

7 Клас

§ 10. Культура Київської держави доби розквіту • Українська мова і писемність На думку вчених, витоки української писемності слід шукати у IX ст. Відомо, що влітку 863 р. візантійські брати-просвітителі Кирило і Мефодій переїхали до Моравії на запрошення князя Ростислава і там почали проповідувати християнство. Згодом їхня просвітницька діяльність поширилася на Балкани. Кирило і Мефодій зробили переклад Біблії з грецької на слов’янську мову й почали навчати слов’ян богослужіння рідною мовою. Для цього брати створили слов’янську абетку (глаголицю). Учні просвітників у Болгарії згодом удосконалили її, назвавши кирилицею (на честь одного з братів). Незабаром абетка почала проникати в Русь. Згодом кирилична система письма лягла в основу сучасної української, білоруської, болгарської, російської абеток. Мову, якою писали богослужбові книги, почали називати церковнослов’янською. Писемна мова дуже відрізнялася від тогочасної української, якою послуговувалися в усному мовленні. Її знали тільки освічені (письменні) люди - ченці, книжники, князі. Використання для письма іншої, ніж розмовна, мови було в ті часи звичним явищем. У Європі писемною (книжною, літературною) мовою для багатьох народів була латина, у Візантії - грецька. Про рівень письменності населення Київської держави ми знаємо не стільки завдяки збереженим книжковим пам’яткам (адже книги створювалися найосвіченішими людьми), скільки написам на побутових речах, зброї, стінах храмів, каменях тощо. Ви вже знаєте, що такі видряпані на поверхні написи називають графіті. У київських храмах пощастило знайти 170 написів-графіті ХІ-ХІІ ст. Археологи виявляють написи й на ремісничих виробах: пряслицях, ливарних формочках, господарських посудинах тощо. На пряслицях найчастіше зазначали імена власників: «Княжо єсть», «Молодило»; на посудинах писали про їхній вміст або називали ім’я власника. Пам’ятник Св. Кирилу та Мефодію у м. Мукачеві, Закарпатська обл. Сучасне фото Повідомлення про смерть великого київського князя Ярослава Мудрого. Графіті з Софійського собору в Києві Абетка, виявлена на стіні Софійського собору у Києві • Розвиток освіти Київська держава потребувала освічених людей. Їх готували у школах при церквах і монастирях. За князювання Володимира Святославовича в Києві вже була школа для навчання дітей з найближчого оточення князя. Ви дізналися й про школу при Софійському соборі, засновану Ярославом Мудрим, де навчалося 300 дітей бояр та священників. На...
0 Переглянути

Працюємо з джерелами. Правове становище різних верств суспільства за «Руською правдою». Практичне заняття

7 Клас

Звичаєве право - система санкціонованих державою правових звичаїв, за якою здійснюється правосуддя у певній державі, місцевості або для певної етнічної чи соціальної групи. Розвиток руського суспільства потребував узаконення змін, що відбувались у відносинах між окремими групами і станами населення. Спробу об’єднати існуючі правові норми було здійснено за Ярослава Мудрого близько 1016 р. Дослідники називають цей збірник «Правдою Ярослава», або «Найдавнішою правдою». Він складався з 18 статей, які започаткували славнозвісний звід законів - «Руську правду». Документ дописували упродовж кількох століть за синів («Правда Ярославичів») та онуків («Статут Володимира Мономаха») Ярослава. Як і решта середньовічних європейських «Правд», це був насамперед збірник законів звичаєвого права. Загалом «Руська правда» регулювала суспільні відносини в Київській державі. У її статтях ішлося про покарання за вбивство, побиття до синців чи крові, завдане каліцтво, виривання бороди й вусів, їзду на чужому коні, псування майна, переховування чужого холопа тощо. Характерно, що кровна помста, довкола якої за середньовіччя вибудовувалося звичаєве право багатьох народів, у збірнику зрештою була скасована. Ярослав Мудрий поставив кровну помсту під контроль держави, обмеживши її застосування. Його сини - Ізяслав, Святослав та Всеволод - назавжди її скасували, запровадивши державні правила для судочинства....
0 Переглянути

Суспільне та господарське життя за доби розквіту Русі-України

7 Клас

Роздивіться піраміду суспільних верств Русі-України. До якої з описаних верств давньоруського суспільства ви хотіли б належати? Уявіть себе обраним персонажем. Опишіть свій зовнішній вигляд. Які б ви мали права? Які обв’язки ви мусили б виконувати? 2. Прочитайте уривок із давньоруської літературної пам’ятки «Слово о полку Ігоревім», де автор образно описує взаємини князя й держави. Як ви гадаєте, кого в уривку названо «головою», а кого - «тілом». На підставі уривку й інфографіки з параграфа складіть схему політичного устрою Русі-України. «Хоч і тяжко тій голові бути без пліч, зле і тілу без голови». Верхівку суспільної піраміди Київської держави посідали князі. Спочатку князі-вожді були в кожному східнослов’янському союзі племен. Згодом на київському столі утвердився рід Рюриковичів, і з часом, поборовши місцеві князівські роди, саме ця династія стала володарювати в руських землях. Найвпливовішим князем був великий князь київський. У столицях земель-князівств сиділи удільні князі. Важливо, що, на відміну від інших верств тогочасного суспільства, князівська верства була закритою, до неї можна було належати тільки за народженням. Лише син князя міг бути князем. Князі мали в Київській державі найбільшу владу. Вони були не лише верховними правителями країни або землі-князівства, а й головними розпорядниками всього місцевого життя. Київські володарі опікувалися законодавством і судочинством, керували військом, ухвалювали рішення про оборону країни, беручи безпосередню участь у воєнних походах. Князі налагоджували відносини із сусідніми державами, укладали мир або оголошували війну....
0 Переглянути

Русь-Україна за Ярослава Мудрого

7 Клас

Смерть Володимира Великого зруйнувала усталений у державі лад, розгорілися князівські усобиці за владу в Києві. Винуватцем кровопролитної братовбивчої війни Нестор Літописець називає Святополка, Ярополкового сина. Володимир усиновив княжича, коли той був іще юнаком, а згодом одружив його з дочкою польського князя Болеслава Хороброго. Під впливом дружини та її оточення Святополк повстав проти вітчима, проте зазнав поразки й потрапив до київської в’язниці. У 1015 р., коли Володимир помер, Святополк звільнився, захопив владу в Києві й заходився вбивати своїх братів-конкурентів. Першими його жертвами стали Борис і Гліб. За це згодом церква засудила Святополка - як Каїна із Старого заповіту, і в історію він увійшов як Святополк Окаянний. Проти братовбивці виступив Ярослав Володимирович, котрий княжив тоді у Новгороді. 1019 р. у вирішальній битві на р. Альті в Переяславській землі Ярослав розгромив Святополка, той утік з поля бою й не знати де згинув. Натомість Ярослав зажив слави справедливого володаря, який поклав край усобицям. Князь першим ушанував жертв братовбивчої війни: у Вишгороді з почестями поховав загиблих Бориса й Гліба. Невдовзі православна церква їх канонізувала....
0 Переглянути

Київська держава за Володимира Великого

7 Клас

Володимир Великий (близько 960 - 1015) - князь і хреститель Русі-України. 988 р. прийняв хрещення під іменем Василя, розпочав християнізацію Русі-України, встановивши Київську митрополію. Канонізований християнською церквою. Після загибелі князя Святослава київський стіл перейшов до рук його старшого сина Ярополка, з іменем якого учені пов’язують початок першої братовбивчої війни за владу в Київській державі. Літописець свідчить, що року 977 Ярополк, бажаючи встановити одноосібне правління, пішов війною на брата Олега й розгромив його військо неподалік Овруча. Коли Олег утікав до міста, хтось штовхнув його з мосту в урвище. Князь загинув, а деревлянські землі було приєднано до Київського двору. Володимир, який на той час правив у Новгороді, аби не повторити долю брата, утік до Швеції. Звідти він повернувся із сильною варязькою дружиною і рушив на Київ. У 980 р., перемігшії Ярополка в боротьбі за великокнязівський стіл, «став княжити Володимир у Києві один». • Завершення формування території Київської держави 1. Землі яких східнослов’янських племінних союзів - предків українців - були приєднані до Київської держави за князя Володимира? 2. Якими річками проходили кордони Русі-України за часів Володимира на заході та на сході, до яких озер простягліїся володіння на півночі, яких морів сягнули на півдні?...
0 Переглянути

Працюємо з джерелами. Історичний портрет князя Святослава. Практичне заняття

7 Клас

У 964 р. київський стіл перейшов до рук сина Ольги та Ігоря - князя Святослава. Його політика була цілком протилежна тій, яку проводила Ольга. Княгиня була ревною християнкою, а Святослав уперто тримався язичництва; за Ольги не сталося жодного воєнного конфлікту, а Святослав постійно воював; Ольга дбала про внутрішні справи держави, а Святослав часто легковажив ними, за що дорікали йому кияни: «Ти, княже, чужої землі шукаєш і дбаєш про неї, а свою полишив...». Проте після смерті матері Святослав започаткував зміни в управлінні державою, аби зосередити усю владу в руках Рюриковичів. Улітку 969 р. на київський престол він призначив старшого сина Ярополка, на землі деревлян - Олега, у Новгород - Володимира. Така політика сприяла ліквідації влади племінних князів і зміцненню позицій князя київського. Сам же Святослав присвятив життя військовим походам. За звитягу був прозваний Хоробрим. У 964-966 рр. він підкорив в’ятичів, які мешкали навколо р. Оки, завдав поразки волзьким болгарам, а близько 965 р. розгромив Хозарський каганат, зруйнувавши його столицю Ітиль у пониззі Волги й міста-фортеці Семендер у Прикаспії і Саркел на р. Дон. Гучні перемоги в Хозарії не пішли на користь Київській державі. Адже Хозарський каганат, немовби щит, прикривав руські землі від набігів численних східних кочовиків. Завойовані на сході землі треба було захищати, а сил для того бракувало. Територіальні надбання Святослава дуже швидко було втрачено, а на Русь повалили орди печенігів....
0 Переглянути

Правління князя Ігоря та княгині Ольги

7 Клас

Ігор (878-945) - князь київський; син варязького князя Рюрика. Ймовірно, здійснив на Константинополь два походи (941 і 944 рр.), що закінчилися укладанням русько-візантійського договору. Організував походи русів на Кавказ. Убитий слов’янським племенем деревлян через непомірну данину. Як і Олегові, йому довелося упокорювати підвладні племена. Найзатятішими виявилися деревляни. На початку правління Ігор приборкав їх, обклавши даниною, більшою за Олегову. Не бажали визнавати владу київського князя й уличі, за що заплатили високу ціну - після трьох років збройної боротьби мусили залишити обжиті місця й відійти в межиріччя Південного Бугу та Дністра. Силу зброї застосував Ігор і проти тиверців. Щороку князь із дружиною об’їжджав підвладні території і збирав данину, яку називали полюддям. То були продукти й мисливська здобич: мед, віск, хутра тощо. Прочитайте фрагмент джерела про збір полюддя руськими князями. 1. Що, на вашу думку, спонукало князів вирушати на збір полюддя у листопаді? 2. Чи справедливою, на вашу думку, була така система оподаткування у русичів? Як полюддя впливало на матеріальне становище підвладних племен? Обґрунтуйте відповідь....
0 Переглянути

Утворення Русі-України

7 Клас

Ви вже знаєте, що у VII—VIII ст. південну групу східних слов’ян очолювали князі дулібів-волинян, а в IX ст. цю роль перебрали на себе полянські князі. Автор «Повісті минулих літ» називає їх «мужами мудрими й тямущими». За твердженням літописця, саме з полян походять перші київські князі: Кий, його брати Щек, Хорив і сестра Либідь. Із цими князями Нестор Літописець пов’язує будівництво Києва, названого на честь старшого з братів. Попри легендарний характер оповідь літописця має історичну основу. Зіставивши свідчення літопису з тогочасними візантійськими джерелами, історики дійшли висновку, що князь Кий жив, найімовірніше, у VI ст. Він відзначався неабияким хистом полководця, його приймав у себе візантійський імператор. Для автора літопису це є незаперечним свідченням шляхетного (князівського) походження Кия. КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПОБАЧИТИ Монумент, споруджений у 1982 р. на ознаменування 1500-річчя Києва, розташований на набережній Дніпра, неподалік мосту імені Патона. Композицію (скульптор В. З. Бородай, архітектор Н. М. Фещенко) виконано з кованої міді у вигляді плоского човна. У човні - фігури легендарних засновників Києва - братів Кия, Щека та Хорива і їхньої сестри Либеді....
0 Переглянути

Господарство, суспільний устрій та вірування слов’ян

7 Клас

Східні слов’яни на теренах України населяли Лісостеп і Полісся, де здавна розвивалися землеробство й скотарство. Цим заняттям сприяли помірний клімат, родючі ґрунти, трав’янисті луки й велика кількість річок. У лісостеповій частині України розвивалося орне землеробство. На Поліссі для збільшення площі орних земель вирубували й випалювали ділянки лісу. Такий спосіб обробітку ґрунту називають підсікою (вогнево-підсічною системою землеробства). За давніших часів наші предки використовували орні ділянки землі доти, доки не вичерпувалася їхня родючість. У цьому суть перелогового землеробства. Згодом перейшли до двопілля, коли засівають одне поле, а інше лишають «відпочивати» - на пар. Вирощували просо, ячмінь, пшеницю, жито, овес, льон і коноплі. З городини - горох, ріпу, редьку, цибулю й часник. Розводили велику рогату худобу, овець, свиней. Помічниками в господарствах були воли й коні. Полювання й бджільництво давало змогу нашим предкам отримувати не лише додаткові харчі, а й хутро, мед і віск - товари, які продавали сусіднім народам. Серед ремесел найрозвиненішим було ковальство, насамперед - виготовлення залізних знарядь праці. Глиняний посуд слов’яни аж до Х-ХІ ст. виготовляли без гончарного круга. Поширеними були ткацтво, прядіння, оброблення шкіри, каменю, дерева, кістки. Для господарських потреб майстрували сани, вози, човни тощо. • Житло Роздивіться реконструкцію. 1. Кого і що зображено? Якими ремеслами зайняті мешканці поселення? З якими винаходами людства вони знайомі? 2. Поміркуйте, з чим було пов’язане виникнення саме таких занять і ремесел у слов’ян. 3. Використовуючи зображення, складіть розповідь про побут і господарське життя мешканців слов’янського поселення....
0 Переглянути

Розселення слов’янських племен на території України. Сусіди східних слов’ян

7 Клас

Найдавніші писемні свідчення про слов’ян належать римським історикам I-II ст. Тациту й Плінію Старшому. Вони називали слов’ян венедами. Значну увагу слов’янам приділив готський історик VI ст. Йордан. У книзі «Про походження та діяння готів» Йордан писав: «Ці венеди походять від одного кореня і сьогодні відомі під трьома назвами: венедів, антів, склавинів...». Назви «склавини» й «анти» щодо слов’ян поряд із назвою «венеди» трапляються і в інших джерелах. Вони засвідчують поділ давніх слов’ян на різні племінні об’єднання. У IV ст. у степах Північного Причорномор’я остаточно утвердилися й утворили свою державу готи. До неї увійшли й землі слов’ян-венедів. У пошуках могутніх союзників проти поневолювачів-готів слов’яни звернулися по допомогу до гунів, які у IV ст. (375 р.) вторглися у Європу. Готи зазнали нищівної поразки й були витіснені у межі Римської імперії. У складі гунського об’єднання слов’яни відкрили собі шляхи в Подунав’я, на Балкани та у Балтію, виступаючи то як союзники кочовиків, то як їхні підлеглі. У середині V ст. гунський військовий союз ослаб, що дало змогу слов’янам позбутися залежності від цих кочовиків. Відтак слов’яни рушили на землі Східної Римської імперії (Візантії). Так почалося Велике розселення слов’ян, про яке Йордан сповіщав: «Тепер вони (слов’яни) бушують повсюди...»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 126 127 128 129 130 131 132 133 134 ... 370
Назад

Навігація