Войти
Закрыть

Українська культура другої половини XVIII ст.

8 Клас

Події другої половини XVIII ст. суперечливо позначилися на розвитку української культури. Утрата державності призвела до посилення імперського тиску. Катерина II поставила перед своїми урядовцями чітке завдання: Україну, Ліфляндію та Фінляндію «належить найлегшими способами привести до того, щоб вони обрусіли й перестали дивитися як вовки на ліс». Перетворення Гетьманщини на господарську й політичну провінцію Російської імперії призводило до втрати Україною своїх культурних діячів і талановитої молоді. Більшість юнаків їхала на навчання за кордон і назад уже не поверталася. Не тому, що були байдужими до рідної землі, а насамперед через відсутність потреби в талановитих фахівцях, неможливість утілити свої знання й уміння в українській провінції Російської імперії. Одночасно українська культура зазнавала впливу європейського раціоналізму та просвітництва. Саме цей вплив давав можливість українській культурі зберігати високий рівень розвитку, глибокий демократизм і гуманізм. Особливістю цього періоду стало рішуче навернення українських старшин до шляхетського способу життя. Вони почали одягатися за європейськими зразками, обставляти будинки європейськими меблями, виписувати за каталогами книжки та газети європейських видавництв, організовувати звані вечори, грати на клавікордах. Учорашня Гетьманщина здобула славу краю високої культури....
0 Переглянути

Запорозька Січ і південь України в другій половині XVIII ст.

8 Клас

У 1734 р. запорожці покинули Олешківську Січ, розміщену на території Кримського ханства, і неподалік від місця розташування старої Чортомлицької Січі заснували Нову (Підпільненську) Січ. Вона знаходилася на півострові, який утворила притока Дніпра — р. Підпільна. Повертаючись під російську протекцію, січове товариство зобов'язувалося захищати південні кордони від нападів татар і турків. Нібито для допомоги запорожцям, а насправді для нагляду за діями козаків царський уряд побудував за 2 км від Нової Січі свої укріплення: два редути та ретраншемент з постійною залогою. Підпільненська Січ — остання Запорозька Січ (1734—1775), що існувала як республіканське державне утворення на південних землях України, виконуючи традиційні функції захисту південних кордонів і господарського освоєння українських степів. 2. Адміністративно-територіальний поділ та освоєння запорозьких земель Навколо січової фортеці розкинувся Запорозький край, який січовики називали Вольностями Війська Запорозького. Він простягався від р. Синюхи на Правобережжі до р. Кальміус на Лівобережжі та від р. Самари на півночі до гирла Дніпра на півдні. Отже, землі Запорожжя приблизно охоплювали територію сучасних Запорізької, Дніпропетровської, Миколаївської, Херсонської та Донецької областей....
0 Переглянути

Соціально-політичне й економічне становище західноукраїнських земель у другій половині XVIII ст.

8 Клас

У ході Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького Галичина стала одним із районів бойових операцій. Край був охоплений активним національно-визвольним рухом. Галицький шляхтич Семен Височан створив 15-тисячний Галицький полк. Проте виведення гетьманом своїх угруповань із західних територій надовго відірвало Галичину від тих історичних процесів, які відбувалися в Наддніпрянщині, і дуже ослабило справу українства. Часті воєнні дії, шведська й московська окупації, сутички магнатів, татарські набіги, шляхетське свавілля та слабкість центральної влади Речі Посполитої призвели економічно розвинуті землі України до занепаду. Після Національно-визвольної війни українство Галичини втратило політично найорганізованішу та національно найсвідомішу складову — православну шляхту. Під тиском судових переслідувань польської влади, відняття маєтків, усіляких обмежень вона покатоличилася й сполонізувалася. Полонізації зазнавали також міста. Українське міщанство дедалі слабшало. Занепадали братства. У 1676 р. членам православних братств заборонили виїздити за кордон і підтримувати контакти з одновірцями — київським митрополитом, константинопольським і московським патріархами. Надзвичайно ускладнилося становище міського населення. Деякі міста й майже всі містечка були приватною власністю польських чи спольщених магнатів і шляхти. Вони накладали на мешканців міст податки, займалися прибутковими промислами. Усе це розоряло міста, стримувало розвиток промисловості. У підпорядковане становище потрапляли насамперед українці, які не могли успішно конкурувати з іноземцями (поляками й німцями) у цеховому виробництві та великій торгівлі....
0 Переглянути

Соціально-політичне та економічне становище Правобережної України в другій половині XVIII ст.

8 Клас

На початку XVIII ст. на Правобережжі було ліквідовано відроджений С. Палієм і зміцнений та розширений І. Мазепою полково-сотенний устрій. Договори, які уклали Росія, Туреччина та Польща в другому десятилітті XVIII ст., повертали Правобережну Україну під владу польської корони. Сюди знову прийшли польські магнати й шляхтичі, які прагнули якнайшвидше відновити старі порядки. Щоб залюднити землі, магнати й шляхтичі надавали переселенцям пільгові «слободи». На Правобережжя потягнулися селяни із Західної Волині, Полісся. Галичини, Гетьманщини. На руїнах колишніх сіл виростали нові. Переселенці створювали господарства, а шляхтичі терпляче очікували, поки минуть «пільгові роки», щоб знову посилити визиск і навернути православних «схизматиків» до католицтва. Вони примушували православних зрікатися своєї віри, зневажали українську культуру й мову. 2. Розгортання гайдамацького руху Погіршення становища викликало спротив українського народу. Незадоволені або знову йшли в Гетьманщину, Молдову та Туреччину шукати собі щастя-долі, або згуртовувалися для помсти своїм любителям. Стихійний рух проти гнобителів на Правобережжі отримав назву гайдамацький. Народ називав учасників руху коліями, левенцями, дейнеками, опришками. Вони нападали на панські маєтки, на торговців і заможних людей, але не чіпали бідних. Тому користувалися співчуттям селянства, яке дивилося на них як на месників за свої кривди....
0 Переглянути

Гетьманщина другої половини XVIII ст.

8 Клас

Покращення становища Гетьманщини розпочалося а приходом до влади в імперії Єлизавети Петрівни. У 1744 р. українські старшини скористалися приїздом імператриці до Києва й вручили їй прохання про вибори нового гетьмана. Проте російський уряд зважився на це лише через 6 років. Плануючи подальше розширення імперії на південь та захід Європи, російські урядовці усвідомлювали, що Росія неминуче вступить у сутичку з Туреччиною та Пруссією. На вістрі обох напрямів знаходилася Гетьманщина. На той час вона була господарськи ослабленою, з народом, що втратив будь-які ілюзії щодо російської влади. Тому імперія запланувала повернути прихильність старшин і козацтва, відродити господарство Гетьманщини, щоб перетворити її на постачальника для своїх військ. Єдиним кандидатом на гетьманство було висунуто Кирила Розумовського — молодшого брата фаворита імператриці Єлизавети графа Олексія Розумовського. Вибори відбулися 22 лютого 1750 р. в Глухові. Новий гетьман народився 1728 р. у с. Лемешах поблизу м. Козельця в родині козака Григорія Розума. Завдяки турботі брата Кирило був обласканий царськими милостями, здобув добру освіту. Протягом 1743—1745 рр. здійснив освітню подорож Європою. У Берліні навчався в знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції в Гданську, Кенігсберзі, Теттінгені, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинь. З поверненням до Петербурга його, 18-річного юнака, проголосили президентом Академії наук. Усе життя цікавився літературою та мистецтвом, при власному дворі утримував найкращий в імперії духовий оркестр та оперний театр....
0 Переглянути

Узагальнення до теми 5 «Українські землі наприкінці XVII — у першій половині ХVIII ст.»

8 Клас

Внутрішньополітичне життя Лівобережжя наприкінці XVII ст. набуло стабільності. Закінчення терміну Андрусівського договору викликало сподівання про відновлення єдності України. Проте українські сподівання перекреслив договір про «Вічний мир» 1686 р. між Польщею та Московією. Він на необмежений час утверджував насильницький поділ України, став серйозною перешкодою на шляху до її об’єднання. Перехід влади в Гетьманщині від І. Самойловича до І. Мазепи московський уряд використав для дальшого обмеження автономних прав Гетьманщини. Подальша доля Лівобережжя пов’язана з іменем І. Мазепи. Він проводив успішну внутрішню політику, ґрунтовану на соціальній рівновазі між станами. Турбувався розвитком освіти, підтримував церкви. Зовнішню політику наприкінці XVII ст. базував на співробітництві з Москвою, за допомогою якої сподівався повернути Правобережжя й відвоювати в Туреччини та Криму причорноморські й приазовські степи. Після поразки Туреччини під Віднем польський уряд задумав нове заселення Правобережжя. До цієї справи він вирішив залучити українське козацтво. На спустошеному Правобережжі дозволено було заснувати кілька полків. Найбільшої слави в колонізації краю та захисті від південної загрози здобув фастівський полковник Семен Палій. Успіхи відроджуваного козацтва швидко занепокоїли Польщу. Польський уряд провів кілька каральних операцій проти правобережних козаків. Проте усі вони зазнали невдачі. Невдалою участю Польщі в Північній війні вирішив скористатися С. Палій, піднявши антипольське повстання. Участю в Північній війні вирішив скористатися й І. Мазепа, якому вдалося в 1704 р. об’єднати обидва береги Дніпра під своєю булавою. Як противник демократичного розвитку подій, він заарештував С. Палія. Повстання пішло на спад....
0 Переглянути

Українська культура наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

8 Клас

На розвиток культури найсильніший вплив справила Національно-визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького та створення Української козацької держави. Звільнення народу сприяло розквіту духовного життя, утвердженню національної самосвідомості українців. Характерною особливістю тодішньої української культури залишалася відкритість, що зумовлювалося її перебуванням на межі трьох цивілізацій. Українська культура цього періоду розвивалася в рамках мистецької течії бароко. Для неї були характерними примхливість форм, наповненість рухом, експресією, зосередження уваги на людській силі та пристрастях, їхньому звеличенні й уславленні. На початку XVIII ст. значно поширилася світська культура. Це було пов'язано зі зростанням культурних запитів козацької старшини. Одночасно змінилися й творці культури: ними стали вихідці з козаків, міщан і посполитих. Разом із чинниками, які сприяли піднесенню культури, виникли й такі, що гальмували її розвиток. Це розчленування українських земель, запровадження цензури над українськими друкарнями й заборона книгодрукування українською мовою, переманювання кращих науковців і митців державами-колонізаторами....
0 Переглянути

Політичне становище Гетьманщини після Полтавської битви — до середини XVIII ст.

8 Клас

Після переходу І. Мазепи на бік Карла XII Петро І серйозно побоювався, що все козацьке військо перейде за своїм провідником на сторону шведів, а тому постарався якнайшвидше провести вибори нового гетьмана. 17 листопада 1708 р. в Глухові під повним контролем московської армії відбулася Старшинська рада, на якій цар призначив гетьманом 62-річного стародубського полковника Івана Скоропадського. Одразу ж після виборів І. Скоропадський звернувся до царя, щоб укласти договір, який би гарантував права Гетьманщини. Петро І відмовився, пославшись на складні воєнні обставини. Після Полтавської битви гетьман удруге звернувся до царя з приводу укладення договору. Та московський уряд знову переніс укладення договірних статей на невизначене майбутнє. Одночасно він заборонив гетьманові звертатися до царя й «згадувати за „козацьку вольність”», облудно заявивши, що «український народ, з ласки царя має стільки привілеїв, вольностей і свободи, як не має жодний народ у світі». Невдовзі цар видав указ про призначення стольника Ізмайлова міністром-резидентом при гетьмані. Таємна інструкція, яку він отримав від Петра І, вимагала стежити за кожним кроком і рішеннями І. Скоропадського, його уряду й просто шпигувати. Місцем постійного перебування гетьмана офіційно визначався Глухів, розміщений майже на кордоні з Московією. У місто, нібито для охорони гетьмана, було введено два московські полки. Керівництво ними доручалося тому ж резиденту Ізмайлову. 11 квітня 1722 р. в Москві під час святкувань перемоги в Північній війні І. Скоропадський знову подав цареві прохання про «загальнонародні потреби». У відповідь отримав указ про заснування в Глухові першої Малоросійської колегії та передачу українських справ з відання Колегії закордонних справ у під порядкування Сенату, який керував внутрішніми справами Росії. У такий спосіб Українська козацька держава, що спілкувалася з царем через Колегію закордонних справ, перетворювалася на адміністративну одиницю імперії, провінцію, «окраїну Московії»....
0 Переглянути

Україна після Полтавської битви. Діяльність Пилипа Орлика

8 Клас

Після поразки під Полтавою нашою Вітчизною прокотилася хвиля терору проти прихильників І. Мазепи. Одних заарештовували, катували й страчували, інших засилали до Сибіру. Потерпали жінки й діти сподвижників І. Мазепи. Їх ув'язнювали, відбирали майно, вивозили до Москви й далі на північ чи схід, примушували писати листи до емігрантів «мазепинців», аби ті припинили визвольну діяльність. За кордоном на них влаштували справжнє полювання. Зазнали переслідувань й інші українські урядовці та місцеві адміністратори. Їх знімали з посад, відбирали маєтки. На їхні місця призначали російських офіцерів, німців, сербів і волохів. Посади в Гетьманщині посіли різні пролази й пройдисвіти, які зуміли вчасно відцуратися від І. Мазепи й заявити про свою вірність цареві. Призначенці царя не підкорялися наказам нового гетьмана І. Скоропадського та генеральних старшин. Своїм свавіллям вони підривали авторитет українських державних установ, судів, руйнували порядок у суспільстві. Окрім відкритого переслідування, цар діяв за принципом «поділяй і володарюй». Москва всіляко заохочувала донощиків, розпалювала ворожнечу між гетьманом, полковниками та сотниками, між старшинами й народом. Серед українців навмисне поширювали думку, що в усіх їхніх нещастях винні старшини, а справедливості можна очікувати лише від московського царя та його урядовців....
0 Переглянути

Північна війна та Україна. Збройний виступ гетьмана Івана Мазепи проти Московії

8 Клас

У 1700 р. російський цар Петро І оголосив війну Швеції. Росія розпочала боротьбу за вихід до Балтійського моря й втягнула в неї Україну. Північна війна нічого не давала Україні, зате вимагала постійних жертв і витрат. Уже в 1700 р. 17-тисячне козацьке військо поспішило до м. Нарви на допомогу російським з’єднанням, які вціліли там після розгрому. Це було вчинено всупереч Коломацьким статтям, за якими козаки мали захищати кордони лише власної держави. Однак протягом усієї війни вони змушені були воювати на далеких фронтах у Лівонії, Литві, Польщі, Саксонії. У тривалих походах і жорстоких боях гинуло від 50 до 70 % особового складу козацьких формувань. При цьому московські союзники відверто зневажали козаків: призначали над ними російських та іноземних командирів, не постачали необхідного військового спорядження боєприпасів, грабували, відбираючи коней, транспорт, не ділилися трофеями. Козаків часто примушували до будівництва фортець, доріг і мостів. Ще дошкульнішою була моральна зневага — звиклі до деспотизму московські командири не вміли й не хотіли шанувати українські свободу та гідність. Поки козацькі з'єднання (іноді їх чисельність становила 40 тис. осіб) здійснювали далекі походи тривалістю в кілька місяців і навіть років, в Україні занепадали їхні господарства. Зазнавати розорення селяни й міщани. Адже цар постійно підвищував податки, вимагав постачання коней, волів, харчів, різних припасів, спорудження нових фортеці». Участь України в Північній війні призвела до занепаду торгівлі з Європою. Плани Петра І щодо України. Скориставшись війною, російський цар виношував плани ліквідації особливого політичного та суспільного устрою Гетьманщини....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 214 215 216 217 218 219 220 221 222 ... 370
Назад

Навігація