Войти
Закрыть

Комунізм, фашизм і нацизм

10 Клас

У 1920-1930-х роках завершилося формування комуністичної, фашистської й нацистської ідеологій. Політична ідеологія - це система уявлень і поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси певної соціальної спільноти. Ідеологія містить не тільки знання про політичні процеси, а й те, як людина їх оцінює; відображає колективну точку зору і прагне до поширення на інші групи. Основними функціями політичної ідеології є створення в суспільстві позитивного образу власних трактувань минулого та ідей про організацію майбутнього. На підставі ідеологій формуються суспільно-політичні рухи, які прагнуть вплинути на вибір народом шляху розвитку. Історично комунізм (лат. communis - спільний) спирався на марксизм, який передбачав скасування приватної власності, створення суспільства з рівними правами й можливостями. У комуністичному суспільстві не могло бути ні товарно-грошових відносин, ні держави. Так само мав відійти в минуле поділ на класи, експлуатація людини людиною. Але побудова комуністичного суспільства потребувала перехідного періоду - диктатури пролетаріату. Найвідоміше гасло марксизму - «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!». Першими встановлювати «диктатуру пролетаріату» взялися російські більшовики, захопивши владу в жовтні 1917 р. Тоді й виникло поняття марксизму-ленінізму. Ленін доповнив марксизм ученням про партію нового типу, що мала відіграти ключову роль у суспільних перетвореннях. Спершу між більшовицькими лідерами точилися ідеологічні дискусії. Троцькісти наполягали на перманентній революції, тобто стверджували, що революційні імпульси мають розходитися на весь світ, що забезпечить комунізму перемогу....

«Велика депресія»

10 Клас

Епоха економічного процвітання, яку переживали розвинені країни світу в 1920-х роках, завершилася несподівано. 24 жовтня 1929 р. почалося, а в наступні дні набуло катастрофічних масштабів падіння цін акцій у США. Ці дні відомі як «крах на Уолл-стрит» - від назви вулиці в Нью-Йорку, яку вважають фінансовим центром США. Краху передував спекулятивний бум, під час якого мільйони американців інвестували в цінні папери. Банки кредитували купівлю акцій, розраховуючи отримувати прибутки за рахунок швидкого зростання цін. Унаслідок цього фондовий ринок зріс майже утричі. Одного дня фінансова система США не витримала такого зростання. Ціни на акції почали стрімко падати. Дестабілізація фінансового ринку відразу вплинула на виробництво. Десятки тисяч фірм і підприємств зупинилися, мільйони людей втратили роботу. У паніці вкладники забирали гроші з банків, що призвело до банкрутства тисяч банків. У 1932 р. загальний обсяг виробництва становив половину від докризового рівня. У країні налічувалося 17 млн безробітних. Криза торкнулася всіх верств населення. Суттєво потерпали фермери, які не знаходили збуту й мусили знищувати продукцію. Республіканський уряд на чолі з Гербертом Гувером намагався боротися з кризою традиційними методами: стимулювати приватне підприємництво, вільний ринок і конкуренцію. Однак ці заходи тільки погіршували ситуацію. Невдоволене населення почало влаштовувати марші на Вашингтон. Один з найбільших відбувся в 1932 р. Він увійшов в історію як марш ветеранів. Влада застосувала для його розгону армію....

Соціальні зміни та культурне життя

10 Клас

Роки 1920-ті відомі в історії як «золоті», або ж «бурхливі двадцяті». Ця назва вказує на динамічні зміни соціального, культурного й повсякденного життя. Сучасники сприймали цей період як розрив із традиційними цінностями, упорядкованим світом, який залишився перед світовою війною. У багатьох країнах проведено ліберально-демократичні реформи, суттєво розширено виборче право, забезпечено громадський контроль над владою, яка ставала відкритішою. Суспільний клімат відзначався зростанням толерантності до «іншого». Так, в американській культурі з’явилася мода на афроамериканські мотиви. У соціальній структурі зросла роль інтелігенції, тобто людей розумової праці. У багатьох з’явилися можливості здобути освіту, зробити кар’єру, збагатитися. Якщо в 1914 р. у США налічували 4,5 тис. мільйонерів, то в 1926 р. їх було вже 11 тис. Популярною стала ідея про суспільство рівних можливостей, або ж «американську мрію» (це поняття в 1931 р. вперше вжив Джеймс Адамс в історичному трактаті «Епос Америки»). Законодавцем моди став міський спосіб життя. У пошуках можливостей для реалізації багато людей змінювало місця проживання, населення міст швидко зростало. У містах збільшувалася кількість офісних працівників, так званих білих комірців. У селах з’являлися фермерські господарства. Темп життя прискорювався. Нові види транспорту змінювали уявлення про час і простір. Речі, які здавалися предметом розкоші, увійшли в масовий вжиток. Завдяки розвитку технологій автомобілі, холодильники, продукти хімічної промисловості стали доступними середньому класу. Змінилися засоби зв’язку й комунікативні практики. Пресу, яка раніше була єдиним засобом масової інформації, потіснило радіо, розвивався кінематограф. Дедалі частіше траплялися телефони. Завдяки можливостям звукозапису почався випуск грамофонів і платівок....

Політика «коренізації» більшовицького режиму. «Українізація»

10 Клас

В Україні більшовицька партія стала військово-бюрократичною організацією. Лише 14 % її складу були українці. У 1921 р. у розпорядження ЦК КП(б)У було направлено понад 5 тис. комуністів з Росії. Однак управляти республікою, яка кілька років тому боролася за державну незалежність, спираючись лише на силові методи, було вкрай важко. Подібною була ситуація в інших національних регіонах. Враховуючи ці обставини, більшовики проголосили намір здійснити коренізацію, тобто залучити до органів влади більше вихідців з корінного населення. Метою «коренізації» було створення лояльних місцевих еліт. Політику «коренізації» започатковано доповіддю наркома національностей Й. Сталіна «Про національні моменти в партійному і державному будівництві» на XII з’їзді РКП(б) у квітні 1923 р. Він стверджував: «Для того, щоб радянська влада стала для національного селянства рідною, необхідно, щоб вона була для нього зрозумілою, щоб вона функціонувала рідною мовою, щоб ніколи та органи влади будувалися з людей місцевих, які знають мову, права, звичаї, побут неросійських національностей. Тільки тоді й лише так радянська влада, яка до останнього часу була владою російською, стане не тільки російською, а й міжнаціональною, рідною для селян раніше пригноблених національностей, коли установи й органи влади в республіках цих країн розмовлятимуть і працюватимуть рідною мовою». Одночасно з терміном «коренізація» виникли інші, які походили від назв титульних націй на кожній території. Так з’явилося поняття українізація. Це було вдалим кроком радянської пропаганди. Термін «українізація» поєднав суперечливі значення: поширення української мови та зміцнення окупаційного режиму в Україні. Популярність більшовиків в Україні після революції залишалася низькою. Керівні кадри скеровували з Москви. Більшовицькі лідери в Україні були російськомовними. Однак, стикаючись із національним питанням, вони усвідомлювали його значущість. На тому ж XII з’їзді РКП(б) X. Раковський заявив, що не виключає відновлення громадянської війни, якщо партія не проявить чуйності в національному питанні....

Українська CPP в умовах нової економічної політики

10 Клас

Політика «воєнного комунізму» призвела до дезорганізації економіки й урешті-решт до голоду. Коли європейські уряди долали повоєнну кризу, труднощі більшовиків тільки зростали, адже їхні дії суперечили економічним законам, реалізувалися через насильство і реквізиції. Держава не змогла замінити підприємців і землевласників. Спроба встановити контроль над мільйонами дрібних виробників виявилася безглуздою. Знищення ринкових відносин порушило товарообмін між містом і селом. Селяни, втративши стимул виробляти товари на продаж, скорочували посівні площі, переходили на натуральне господарство. Найбільше невдоволення селян викликала продрозверстка. Загроза голоду в містах змушувала більшовиків звернути увагу на Україну, яку ніяк не вдавалося підкорити. У грудні 1920 р. Ленін розпорядився вдатися до надзвичайних заходів для придушення в Україні селянського опору, який визначено як «контрреволюційний бандитизм». Для боротьби із селянами використано частини Червоної армії під командуванням Михайла Фрунзе. Тим часом параліч охоплював нові галузі господарства. Через відсутність продовольства зупинився видобуток вугілля на шахтах. Це спричинило зупинку залізничного транспорту: навіть завантажені зерном вагони не могли доїхати до міст. Утворилося замкнуте коло: хліба не було через брак вугілля, а вугілля - через брак хліба....

Держави Центрально-Східної Європи

10 Клас

До складу Королівства сербів, хорватів і словенців увійшли Сербія, частина Македонії, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Далмація, Боснія, Герцеговина, Воєводина. Усього в країні опинилося близько 12 млн мешканців. Понад 40 % населення становили серби. Ідеологом «Великої Сербії» був Школа Пашич, який неодноразово очолював уряди. Згідно з доктриною югослов’янства серби, хорвати і словенці були проголошені єдиним триіменним народом. На основі договорів 1920-1921 рр. між Королівством сербів, хорватів і словенців, Румунією й Чехословаччиною було створено військово-політичний блок - Малу Антанту. Багатонаціональний і релігійний склад населення зумовлював партійну різноманітність. Наприкінці 1920 р. відбулися вибори до парламенту - Установчої Скупщини. Перемогу здобули партії, які відстоювали унітарну державу й сербську першість. 28 червня 1921 р. ухвалено Видовданську конституцію, яка започаткувала монархію на чолі із сербською династією Карагеоргієвичів. Законодавча влада належала Народній Скупщині, яку обирали загальним, прямим і таємним голосуванням чоловіки, що досягнули 21-річного віку. Жінки й військовослужбовці виборчих прав не отримали. Король затверджував закони, скликав і розпускав парламент, призначав прем’єр-міністра і керівників місцевих адміністрацій (великих жупанів). Конституція закріпила перевагу сербів. Інші народи могли відстоювати свої інтереси через загальні громадянські права. Комуністичний рух, діячі якого вчинили низку замахів на високопосадовців, було придушено....

Економічний і суспільно-політичний розвиток країн Західної Європи та Америки

10 Клас

Участь США у світовій війні показала технологічні й управлінські переваги країни, а також її геополітичні амбіції, заради яких США відмовилися від політики ізоляціонізму. «14 пунктів» Вудро Вілсона, що були оголошені тоді, коли виснажена Європа подумки готувалася до миру, ще не уявляючи собі його обриси, виокремили претензії США на лідерство в повоєнному світі. План американського президента не обмежувався створенням системи міжнародних відносин, яка б запобігала війнам. Він прагнув продемонструвати, що майбутнє належатиме демократичним країнам. Вважаючи, що мир не вдасться збудувати коштом переможених, Вудро Вілсон стримував прагнення Франції покарати Німеччину. Він став першим американським президентом, який приїздив до Європи на тривалі переговори. 14 лютого 1919 р., коли було узгоджено статут Ліги Націй, вважають кульмінацією його політичної кар’єри. У 1919 р. Вудро Вілсон став лауреатом Нобелівської премії миру «за привнесення фундаментального закону людяності в сучасну міжнародну політику». Посиленню США у світі сприяло утвердження принципів, на яких збудовано американську державність. Розвиток країни визначив компроміс між вільним підприємництвом і приватними ініціативами, з одного боку, і створенням великих корпорацій та утвердженням ролі держави як регулятора соціальних процесів і гаранта соціального захисту - з другого. Доступ до політичної системи отримало широке коло осіб, а сама вона мала діяти за принципом впливів і противаг. Посилення ролі держави супроводжувалося створенням механізмів контролю для запобігання корупції й безкарності чиновників. Вудро Вілсон доповнив ці підходи акцентом на ролі президента США як особистості, яка може визначати стратегію розвитку. Під час Паризької конференції переможці й переможені вбачали у США вісь майбутнього світового порядку....

Паризька мирна конференція. Українське питання

10 Клас

Для повоєнного облаштування світу переможці Першої світової війни скликали Паризьку мирну конференцію. Вона працювала з перервами від 18 січня 1919 р. до 21 січня 1920 р. Завдання форуму полягало в укладенні мирних договорів з переможеними - Німеччиною та її союзницями, представників яких запросили тільки для вручення договорів. Хоча учасниками конференції стали 32 країни, рішення ухвалювало вузьке коло - Рада десяти (по два представники від США, Великої Британії, Франції, Італії та Японії) і Рада п’яти (міністри закордонних справ цих держав). Головними дійовими особами конференції були Томас Вудро Вілсон (президент США), Девід Ллойд Джордж (прем’єр-міністр Великої Британії), Жорж Клемансо (прем’єр-міністр Франції) і Вітторіо Орландо (прем’єр-міністр Італії), якого замінив Франческо Нітті. Представників радянської Росії на конференцію не допустили, а дипломати колишньої царської Росії не мали повноважень. Мирні договори стали спробою розв’язати суперечності між державами, які накопичилися на початок XX ст. і загострилися під час війни. Проте рішення влаштовували не всі сторони, що вело до нових конфліктів. Принцип конференції - право народів на самовизначення - не був застосований до всіх однаково. Найбільшу увагу прикуто до Німеччини, з якою 28 червня 1919 р. укладено Версальський договір. Німеччина втратила сьому частину території й десяту населення. Ельзас і Лотарингію повернули Франції. На багату вугіллям Саарську область Франція теж претендувала, але її на 15 років передано під управління Ліги Націй, подальшу ж долю мав визначити референдум. Приєднати до Франції Рейнську область західні союзники не погодилися. Частину західного кордону Німеччини було змінено на користь Бельгії, Північний Шлезвіг приєднано до Данії....

Українська державність і питання національних меншин

10 Клас

Українські діячі розуміли чутливість національного питання. З перших днів революції керівники Центральної Ради запевнювали національні меншини в тому, що українська держава стане для них рідною і приязною домівкою. У статті М. Грушевського «Народностям України» стверджувалося: «Оборонці української національності не будуть націоналістами». Представників національних меншин (росіян, поляків, євреїв, молдаван, німців, татар, білорусів, чехів і греків) запрошено до роботи в Центральній Раді, де вони отримали близько 25 % мандатів. У Генеральному секретаріаті діяло секретарство з національних справ на чолі з С. Єфремовим з трьома підсекціями - для російських, єврейських і польських справ. Третім Універсалом Центральної Ради було визнано право цих народів на національно-персональну автономію. У грудні 1917 р. ухвалено закон про утворення єврейських громадських рад....

Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. Українсько-польські відносини

10 Клас

Розпад Габсбурзької монархії актуалізував питання української державності, надав йому нових вимірів. Українці Галичини і Буковини звикли звертатися до Відня як арбітра в національних суперечностях. І хоча вони критикували політику центру, покладали на нього вину й відповідальність за все, що сприймали як національний утиск, усе ж українці залишалися до Австрії лояльними. Та восени 1918 р. австрофільська орієнтація втратила сенс. Найгострішою проблемою, яка постала перед галицькими українцями, стало розмежування з поляками. Польські діячі були поглинуті відновленням власної держави, до якої зараховували й територію Східної Галичини, хоча українці становили там більшість населення. Такий підхід поляки пояснювали історичною традицією, перевагою в політичній і господарській сферах, змішаним характером населення. Українці ж категорично відстоювали право на самостійність. В австрійському парламенті в жовтні 1918 р. Кость Левицький заявив, що «коли Австрія не може або не хоче перевести поділу Галичини, то заявляємо тут святочно, що наша дорога не веде до Варшави, але до Києва», «коли нас проти нашої волі хотять прилучити до польської держави, заявляємо, що те насильство може бути зроблене по наших трупах»....

Навігація