Войти
Закрыть

Утворення Русі-України

7 Клас

Державу, яка виникла на території сучасної України, у писемних джерелах називають Руською землею. Тому і її народ називали руським. Однак цей термін не був одвічною назвою східних слов’‎ян. Широкого вжитку він набув лише у IX-X ст. Назва Руська земля в «Повісті минулих літ» уперше згадана в тексті про події 852 року: «В літо 852 [...] коли почав царювати Михаїл, почала прозиватися Руська земля». Чому для автора «Повісті минулих літ» було важливо зробити посилання на документи Візантійської імперії? У X ст. назва Русь стала офіційною. У договорах Русі з Візантією 907 та 911 років неодноразово згадано: «від роду руського», «Руська земля», «русичі». Існує кілька версій походження етноніма Русь. Найпопулярніші з них — три: 1) етнонім Русь має місцеве, середньодніпровське походження; 2) цю назву запозичили слов’‎яни у скандинавів; 3) русичами, або руссю, називали воїнів — верхівку східнослов’‎янського суспільства. Учені не мають єдиної думки щодо цього, але в літописах поняття «Русь» і «Руська земля» виступають у двох значеннях. Широке поняття стосується усіх східнослов’‎янських земель, а вузьке — на позначення Київщини, Чернігівщини і Переяславщини....

Сусіди східних слов’‎ян

7 Клас

В умовах Великого переселення народів залишатися осторонь процесів міграції було неможливо. Тому слов’‎яни боролися за кращі землі, об’‎єднувалися у союзи — вели активну зовнішню політику Візантійська імперія Як складалися відносини між візантійцями та давніми слов'янами? Східнослов’‎янські племена підтримували і розвивали зв’‎язки з ромеями — так називали себе жителі Візантії, літописи ж називають їх греками, а ми називатимемо візантійцями. Обидві сторони мали значну вигоду від взаємної торгівлі. Адже володіння візантійських імператорів із VI ст. поширювалися і на Крим. Вони прагнули контролювати Північне Причорномор’‎я, бо тут пролягав вигідний торговельний шлях «із варяг у греки». Знайдіть землі варягів на карті на с. 4. Прокладіть на відповідній сторінці контурної карти шлях від їхніх земель до Візантії. Східнослов’‎янські племена контролювали середню частину шляху і намагалися поширити свій вплив на Чорне море. Візантія прагнула зберегти свій вплив на поселення на території сучасного Кримського півострова. Тому між могутньою імперією та східними слов’‎янами тривала боротьба за території....

Розселення слов’‎янських племен на теренах України. Господарство і суспільство слов’‎ян

7 Клас

Протягом IV VII ст. різні племена постійно переміщувалися і безперервно боролися за території. Давні слов’‎яни теж включилися у цей процес. Їхнє Велике розселення ускладнювала боротьба з іншими народами. Зокрема, аваро-слов’‎янські конфлікти призвели до тимчасового підкорення кочовиками-аварами склавинів та занепаду антського племінного союзу. Тому з початку VII ст. в історичних джерелах згадок про антів не має. Назву ж «склавини» історики вживають стосовно племен, які в VII-IX ст. мешкали на теренах України. Є припущення, що саме ця назва з часом трансформувалася у поняття «слов’‎яни». У результаті Великого розселення слов’‎ян у V VII ст. на великій території Європи виникли східна, західна та південна групи слов’‎янських племен. Дослідники вважають східнослов’‎янські союзи племен деревлян, полян, уличів, тиверців, сіверян, волинян (дулібів) і білих хорватів, які заселяли територію сучасної України, предками українців. Про утворення східнослов’‎янських племінних союзів нам відомо з літопису «Повість минулих літ». Літопис — це історико-літературний твір, у якому оповідь ведеться за роками. До якого виду історичних джерел належать літописи? «Повість минулих літ» (або «Повість временних літ») створена на початку XII ст. Цей літопис ліг в основу всього подальшого східнослов’‎янського літописання. Він є однією з найдавніших літературних пам’‎яток в історії України та важливим історичним джерелом....

Короткий словник термінів 7 клас Свідерський, Романишин 2020

7 Клас

Автономія — самоврядування окремої території в межах певної держави. Анти — племена, які в IV ст. розселилися на території сучасної Правобережної України між річками Дністром і Дніпром. Апсида — напівкруглий виступ у стіні церковної або античної будівлі. Археологія — наука, що вивчає давні побут і культуру людського суспільства на підставі речових пам’яток минулого, добутих під час розкопок. Б Балти — племена, які заселяли в І тис. н. е. територію від Південно-Західної Прибалтики до Верхнього Придніпров’я та басейн річки Оки. Баскак — представник монгольського хана на завойованих землях; здійснював контроль за місцевою владою, проводив облік населення і збирав данину в підкореній країні. Берестяні грамоти — пам’ятки давньої східнослов’янської писемності (XI-XV ст.), написані на дешевому й доступному матеріалі — бересті (березовій корі). Билини (старини) — твори давньоруського героїчного епосу, що оспівували богатирів. Згодом цей жанр українського фольклору стали називати думами. Болгари — населення Болгарії, основу якого становлять протоболгари, фракійські та слов’янські племена. Переважно православні, є також римокатолики, протестанти й мусульмани. Бортництво (від борть — дупло дерева) — один з різновидів бджолярства в давній Україні. Буковина — історико-географічна область на південному заході України. Нині Північна Буковина — це Чернівецька область України. Південна Буковина — у складі Румунії. Булгари — плем’я, яке населяло Волзьку Булгарію (перше державне утворення народів Середнього Поволжя та Прикам’я). В Варвари — назва, яку давні греки й римляни давали народам і племенам, які не належали до греко-римської цивілізації. Варяги (вікінги, нормани) — морські купці-воїни давньої Скандинавії. Васал — у середні віки в Західній Європі феодал, який отримував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей. Велике переселення народів — умовна назва масових переселень варварських племен у напрямку Римської імперії в IV-VII ст. Велике розселення слов’ян — заключний етап Великого переселення народів. Відбувалося протягом V-VII ст. і привело до заселення слов’янами більшої частини сучасної України, Подунав’я та Балкан....

Історико-географічні регіони України 7 клас Свідерський, Романишин 2020

7 Клас

ЗАКАРПАТТЯ. Наприкінці IX — на початку X ст. через Верецький перевал і Трансільванію в межах слов’янських князівств, які займали територію навколо Ужгорода й Боржавського городища, почали просуватись угорські племена. Місцеве слов’янське населення на чолі з князем лаборцем, який, за легендою, заснував Ужгородський замок, чинило їм опір. Під час цієї боротьби загинули князь і вся його дружина. Після важкого переходу угорці зупинилися біля Мукачевого, а потім почали просуватися далі на південь, у Придунайську низовину. Угорські племена не змогли повністю поширити владу на закарпатські землі, які ще в першій половині XI ст. входили до складу Русі-України. Використовуючи усобиці, що виникли в Русі-України після смерті Володимира Великого в 1015 р., король Стефан I намагався приєднати Закарпаття до Угорщини, а згодом його син емеріх почав титулуватися князем. Політична децентралізація Русі-України була однією з причин загарбання угорцями в XI—XII ст. Закарпаття. Угорські королі перетворили захоплені закарпатські землі на свій домен1 і роздавали тут маєтки своїм васалам, на військову підтримку яких опиралися. Одночасно королі відбирали землі в тих, хто виступав проти їхньої влади. За цих обставин окремі частини Закарпаття нерідко переходили з рук у руки....

Узагальнення до курсу. «Історія Русі-України в контексті епохи Середніх віків»

7 Клас

Русь-Україна вийшла на політичну арену після вдалих військових походів на Візантію. Після запровадження християнства вона заявила про себе тодішньому світові високою культурою, мистецтвом, умілою дипломатією, що ставило її на один щабель з європейськими державами. Рівноправну участь у політичному житті країн Європи та Близького Сходу засвідчують укладені київськими князями мирні й союзні угоди з Візантійською та Німецькою імперіями, Польщею, Угорщиною, Литвою, Швецією і Норвегією. Відносини між державами досить часто скріплювалися династичними шлюбами. Русь-Україна відігравала важливу роль у міжнародній торгівлі. Її центром був Київ. Тут перехрещувалися торговельні шляхи, що вели з Візантії на Північ — у Скандинавію, а також ті, що вели з Центральної і Західної Європи на Схід — до Арабського халіфату й далі — в Індію та Китай. Через Русь-Україну йшли не лише транзитні товари. Вироби руських ремісників також поширювалися по світу. Русь-Україна стала важливою віхою української та світової історії. Її внесок у середньовічне політичне, економічне, суспільне й культурне життя важко переоцінити. Серцевиною Русі-України були українські землі. Сам термін «Русь» початково означав територію навколо Києва, Чернігова, Переяслава. Тому природно звучить назва цієї першої української держави — Русь-Україна. Після роздроблення величезної держави на українських землях домінуючі позиції зайняло Галицько-Волинське князівство. Воно успадкувало не лише значну територію, а й релігію, культуру, мистецтво, правову систему та державний устрій Русі-України. Це була друга в хронологічному порядку українська князівська держава. У Галицько-Волинському князівстві правили Рюриковичі — нащадки легендарного Рюрика й Володимира Мономаха....

Узагальнення за розділом V. «Руські удільні князівства в складі сусідніх держав. Кримське ханство (друга половина XIV—XV ст.)»

7 Клас

Після занепаду Галицько-Волинського князівства українські землі потрапили до складу сусідніх держав. Галичина, Західна Волинь і Західне Поділля ввійшли до Польського королівства. Волинь, Київщина, Східне Поділля та Чернігово-Сіверщина опинились у складі Великого князівства Литовського. Становище українських земель у складі цих держав було різним. У Польському королівстві були утворені Руське (Галичина), Белзьке (Західна Волинь) і Подільське воєводства на чолі з намісниками. Тут було запроваджене польське право й поступово вводилося кріпацтво. Міста заселяли поляки й німецькі колоністи. У Великому князівстві Литовському українські землі тривалий час зберігали автономію, а українські пани та шляхта істотно впливали на перебіг подій у державі. Тут зберігалося руське право, а руська (давньоукраїнська) мова була державною. Перебування більшої частини українських земель у складі Великого князівства Литовського значною мірою посприяло остаточному розколу політичного й економічного устрою Русі-України. У південноукраїнських степах і Криму після розпаду Золотої Орди утворилося Кримське ханство. У XIV-XV ст. історія України тісно переплелася з історією сусідніх народів — поляків, литовців і татар....

Пам’ятки середньовічної культури XIV–XV ст.

7 Клас

У XIV-XV ст. розвиток культури на українських землях мав свої особливості. Передусім це було пов’язано з тим, що українці не мали власної держави, їхні землі були роз’єднані й перебували в складі інших держав, які не дбали про розвиток української культури. У цей період українським землям продовжували дошкуляти турецько-кримські набіги. Під час цих нападів у вогні пожеж згоріли церкви, монастирі, школи й інші освітні та благодійні заклади, бібліотеки й архіви. Це затримувало розвиток освіти та культури в цілому. В українських містах збільшується кількість іноземних колоністів, що, з одного боку, спричиняє поступове витіснення з великих міст руської (староукраїнської) мови, культури, православної церкви, а з іншого — приносить із собою здобутки західноєвропейської культури, освіти, науки та технічні досягнення. 2. Освіта За цих умов єдиним осередком української національної самобутності, духовності й культури залишалася православна церква. Православні церкви та монастирі й надалі були центрами освіти. У школах, що діяли при монастирях, церквах, благодійних установах і маєтках, навчалися діти не лише феодалів і багатого міщанства, а й селян і ремісників. Підручниками були церковні книги, а вчителями — духовенство. Діти вивчали азбуку та склади, потім — читання, ще пізніше — арифметику, навчалися церковних співів і письма....

Економічний розвиток України

7 Клас

Основою економічного життя України в XIV-XV ст. залишалися землеробство, скотарство, ремесла й традиційні промисли: мисливство, рибальство та бортництво. Постійні татарські набіги призвели до перетворення просторих родючих земель на південь від Брацлава, Корсуня, Черкас і Полтави на Дике поле. Там розвивалась особлива форма господарювання — сезонне «уходництво». Мешканці прикордонних міст і сіл ішли на літні промисли — «уходи». Вони ловили та в’ялили рибу, полювали, збирали мед. У різних місцевостях України рівень розвитку землеробства був неоднаковим. Найкраще воно розвивалося на західноукраїнських землях. Водночас у південноукраїнських степах, що славилися своїми багатими ґрунтами, землеробство не могло розвиватися через небезпечне сусідство з кримськими кочівниками. Тут більше були поширені промисли. Крім землеробства, розвивалося тваринництво, городництво та бджільництво, у панських маєтках і при монастирях — садівництво. У селянських господарствах, що й надалі мали натуральний характер, виробляли сукно та полотно, вичиняли шкіри й робили упряж для коней та волів, шили одяг, виготовляли дерев’яні речі для господарства й побуту, гончарний посуд. Майже в кожному селі був свій коваль....

Навігація