У IV—VII ст. н. е. відбувалися процеси, названі істориками Великим переселенням народів. Це були масові переміщення (міграція) германських, слов’янських, сарматських, тюркських та інших племен, їхні вторгнення на територію Римської імперії. Велике переселення народів поклало початок формуванню сучасних європейських народів на землях, де вони проживають і досі. Цей період — межа між історією стародавнього світу й середніх віків. Поштовхом до Великого переселення народів були військові походи на південь германських племен готів, які пройшли через землі слов’ян з південного узбережжя Балтики в Північне Причорномор’я. Походи германських племен готів роз’єднали слов’янську спільноту на частини. До них слов’яни не були поділені. Про це може свідчити єдина в усіх сучасних слов’янських мовах назва германців: німці, нємци, немці. Самоназва «слов’яни» з’явилася під час війн з готами. Збройні походи готів, війни з гунами1 й аварами2 привели в рух слов’янські племена. Заключний період Великого переселення народів у V-VII ст. став часом великого розселення слов’ян. Це привело до заселення слов’янами більшої частини сучасної території України, земель уздовж Дунаю та Балкан. 1 Гуни — тюркомовні кочові племена. 2 Авари — кочівники, об’єднані у великий племінний союз, основу якого становили тюркомовні племена. Зі своєї прабатьківщини, на думку більшості вчених, що знаходилася між річками Одрою, Віслою та середньою течією Дніпра, слов’яни розійшлися по різних частинах території сучасної Європи. Частина дулібів, які жили на Волині, перемістилася на землі сучасних Чехії та Угорщини. Поляни розмістилися на частині земель сучасної Польщі й нинішньої України. Хорвати, які проживали по обидва боки Карпат, рухаючись угору по Дунаю, осіли в Хорватії. У сучасній Сербії є десятки населених пунктів з назвами Києво, Києвичі, Малин, Житомир....
|