Урок-узагальнення до розділу 5. Розмаїття України
- 28-11-2022, 00:35
- 339
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
Сучасне релігійне життя в Україні є доволі різноманітним. Найбільшого поширення в Україні набули такі релігії, як християнство, іслам, юдаїзм та буддизм. Про їх історію та особливості ви дізнаєтеся під час вивчення історії в наступних класах. Релігія - погляди та уявлення, в основу яких покладена віра в існування надприродних сил - богів, духів, душ, у їхнє панування над світом. Більшість українських вірян є християнами. Християни поділені на три течії — православних, католиків і протестантів. Прихильники цих течій не мають розбіжностей щодо основ віри, але їхні погляди різняться за деякими питаннями віросповідання та культовими, богослужбовими особливостями. Конституція України гарантує кожному громадянину право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти релігійні культи і ритуальні обряди, провадити релігійну діяльність. Тож кожна людина має право вірити чи не вірити, адже це її особистий вибір. Важливо поважати та розуміти право інших людей на цей вибір. 2. У чому велич Софійського собору? Софійський собор (повна назва Собор святої Софії — Премудрості Божої, також називають Софія Київська) було побудовано в XI ст. Його зводили як головний храм держави. У ньому відбувалися богослужіння, а також такі важливі державні урочистості, як сходження князів на київський престол, посвячення в митрополити, прийом іноземних послів. У соборі велося літописання, діяла майстерня для переписування та перекладу книг, були створені бібліотека та школа.... |
Заповідники відіграють величезну роль у збереженні як природного середовища, так і історико-культурної спадщини. Території, на яких установлено особливий режим охорони та використання з метою їх збереження, називають заповідними. В Україні заповідні території поділяються на природоохоронні території та історико-культурні заповідники. Заповідні території - території, на яких встановлено особливий режим охорони та використання з метою їх збереження. Заповідник територія або архітектурні споруди, які перебувають під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам’яток старовини тощо). Природоохоронні території створюються з метою охорони, збереження та дослідження природного середовища України. Вони допомагають зберегти рідкісні рослини і тварини від зникнення. Найважливішими з них є біосферні та природні заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади. Відвідавши природоохоронні території, можна побачити, якою незайманою природа була в минулому. В Україні існує 5 біосферних заповідників, 19 природних заповідників, 49 національних парків та понад 2 тисяч заказників. Важливу роль у збереженні пам’яток минулого відіграють історико-культурні заповідники України. Розрізняють історико-архітектурні, архітектурно-історичні, історико-меморіальні, історико-археологічні, історико-етнографічні та історико-культурні заповідники.... |
Щоб почати нашу уявну подорож, з’ясуємо, що таке замок, фортеця та палац. Для цього нам потрібно перенестися в епоху Середньовіччя. Постійні воєнні напади як сусідів, так і зовнішніх ворогів призвели до становлення в Європі й Україні зокрема, нового типу споруд - замків. Це були будівлі, що об’єднували функції фортеці як оборонної споруди та повсякденного житла феодалів. У середні віки практично вся територія Європи була вкритою замками. Чимало їх було і на території України, проте більшість із них не збереглися. Феодали — у середні віки власники земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу. Місце для будівництва замків зазвичай обирали зручне для оборони - переважно на пагорбі або на горі, інколи - на острові посеред річки чи озера. Їх оточували ровом із водою, обносили високими і товстими стінами. До замку можна було потрапити лише через звідний міст, який на ніч чи під час нападу ворогів піднімали за допомогою спеціальних ланцюгів. Замок — укріплена споруда з житловими, оборонними, господарськими, культовими і т. ін. будівлями, зазвичай оточена високим кам’яним муром із кількома вежами. Це був свого роду укріплений населений пункт.... |
Протягом століть на українських землях проживали різні народи, які шляхом взаємодії та взаємовпливу культур, традицій та вірувань створювали неповторний колорит нинішнього полікультурного простору України. Полікультурність — співіснування та розвиток різноманітних культур, традицій, вірувань у межах однієї спільноти людей, суспільства. Згідно результатів Всеукраїнського перепису 2001 року етнічний склад України становлять: українці, росіяни білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки. караїми, кримчаки. гагаузи та представники/представниці інших етносів. Кожен народ має свою мову, неповторну культуру та традиції. Відтак, в Україні склалася унікальна ситуація розмаїття культур у всіх різновидах: етнічному, мовному, культурному. Культурне розмаїття є загальною спадщиною людства, яку необхідно цінувати й зберігати на благо всіх. У полікультурному суспільстві відносини між представниками різних культур мають ґрунтуватися на засадах рівноправності, взаємоповазі, взаєморозумінні, визнанні рівноцінності кожної культури. 2. Які права мають корінні народи та національні меншини в Україні? Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, які проживають на її території, рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Згідно результатів останнього перепису населення України більшу частку населення становлять українці (77,8 %). У певних випадках представників інших національностей та народів називають корінними народами та національними меншинами.... |
... |
Перші сучасні Олімпійські ігри було проведено в 1896 р. на стадіоні Панатінаїкос у Афінах. Нині спорт дуже популярний в усіх країнах світу. Періодично відбуваються чемпіонати країн, континентів та світу з певних видів спорту. Особливо популярними є ігрові види, зокрема футбол, хокей, баскетбол, теніс, регбі та ін. За спортивними поєдинками популярних команд спостерігають тисячі глядачів на трибунах стадіонів, спортивних залів і мільйони телеглядачів. Серед технічних видів спорту найпопулярнішими є мото- та автоперегони. Спорт (англ. sport) — змагання за певними правилами та підготовка до цих змагань. Часто спорт є розвагою для глядачів. Незалежна Україна славиться своїми спортивними здобутками. Українські спортсмени та спортсменки беруть участь майже в усіх міжнародних змаганнях і досягають значних результатів. У 1994 р. Україна вперше у своїй історії взяла участь у Зимовій Олімпіаді як суверенна держава13. Першою олімпійською чемпіонкою від незалежної України стала Оксана Баюл (одиночне фігурне катання). 13 До 1994 р. українські спортсмени та спортсменки брали участь в Олімпійських іграх у складі збірних Російської імперії, Польщі, Чехословаччини, Радянського Союзу та Об’єднаної команди (в 1992 р.). Імена багатьох українських спортсменів відомі у світі — це футболіст Андрій Шевченко, багаторазовий чемпіон світу в стрибках з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка, боксери Володимир і Віталій Клички, Олександр Вусик, українська плавчиня Яна Клочкова, гімнастка Лілія Подкопаєва, борець греко-римського стилю Жан Беленюк та багато інших. Знані в Європі та світі українські футбольні клуби, зокрема «Динамо», «Шахтар», «Дніпро».... |
Медицина в Україні має давню та цікаву історію. Доволі розвинутою була медицина у скіфів10. Мандруючи степами, вони відкрили цілющі властивості багатьох рослин, які використовували для лікування різноманітних хвороб. Найцінніші лікарські рослини вирощували на спеціальних плантаціях і вивозили в інші країни на продаж. 10 Скіфи - кочові племена, що жили на теренах України у VII—III ст. до н. е. Скіфські лікарі славилися у багатьох тогочасних країнах. Вони вміли робити хірургічні операції, під час яких використовували знеболювальні засоби рослинного походження. Зокрема, скіфські лікарі вправно вправляли вивихи, лікували переломи, виривали зуби, ампутували кінцівки тощо. Скіфи також стежили за чистотою свого тіла, для чого у них були спеціальні парові лазні. Особлива увага приділялася медицині в грецьких містах Північного Причорномор’я. Археологи на розкопках знаходять хірургічні ножі, пінцети, голки та інші медичні інструменти. Відомо, що в Ольвії працювала аптека, а жителі Керкінітиди11 у лікувальних цілях використовували цілющі властивості кримських грязей. 11 Керкінітида — давньогрецьке місто що існувало з V по II ст. до н. е. на території сучасної Євпаторії. 2. Що відомо про медицину та доброчинність за княжих часів? Здавна на Русі лікуванням займалися народні цілителі, яких називали знахарями, волхвами, відунами, відунками, чарівниками. Серед них були травники, що збирали, зберігали та виготовляли лікарське зілля. Були також цілителі, які спеціалізувалися на лікуванні певних хвороб: лікували рани, переломи (костоправи), зуби (зубоволоки), очі, допомагали породіллям тощо.... |
Освіта і наука відігравали велику роль у розвитку суспільства в усі історичні періоди. Через освіту суспільство передає свою культурну спадщину (накопичені знання, цінності, навички) від одного покоління іншому. Відповідно до своїх здібностей та зусиль у навчанні людина отримує певний фах, професію. Таким чином, освіта допомагає людині реалізувати свої здібності та бажання. Обговоріть у парі! Яку роль відіграють освіта і наука в суспільстві? Важливим чинником розвитку суспільства є наука. Наукова діяльність спрямована на здобуття нових знань про природу і суспільство. Без науки неможливий розвиток різних галузей промисловості, енергетики, транспорту, сільського господарства, сфери послуг. Завдяки відкриттям у науці ми можемо користуватися такими звичними речами, без яких складно уявити сучасне життя, як комп’ютер, телефон, телебачення, фотографія тощо. Наукові здобутки в медицині дають змогу успішно лікувати різноманітні хвороби, що раніше важко піддавалися лікуванню чи були невиліковними. І цей перелік щодо ролі науки в житті людини й суспільства можна продовжувати нескінченно.... |
Місто - великий населений пункт. У різні історичні часи роль міст відрізнялася. У середньовіччі вони були осередками влади, ремесла, торгівлі та культури. Нині переважна більшість міст є центрами районів, областей, де зосереджені державні органи влади, промислові підприємства, великі торговельні та культурні заклади. Центром міста був дитинець — укріплена стінами, валами та ровами частина міста. Найчастіше дитинець розмішувався на узвишші чи горі. Це була свого роду міська цитадель. У цій частині міста розташовувалися величні княжі палаци та багаті боярські двори, житла дружинників. Після прийняття християнства в дитинці будували головні міські церкви та собори. Біля дитинця розміщувався «окольний град» (іноді його ще називали «острог» чи «посад»), який також оточувався укріпленнями. У цій частині міста розташовувалися помешкання простого люду, ремісників, торговельний майдан, подвір’я купців, численні церкви та монастирі. Міські будинки в той час споруджувались переважно з дерева. Третьою частиною великих міст були передмістя, які іноді називали «кінцями». Вони розташовувалися поза міськими укріпленнями. Здебільшого їх заселяли ремісники певної спеціальності. Під час монголо-татарської навали (XIII ст.) багато міст Русі було зруйновано і спалено. 2. Як за княжих часів жили селяни? Більшість поселень Русі становили села, жителі яких займалися переважно землеробством, тваринництвом, різними промислами й ремеслом. Це були відкриті неукріплені поселення різні за величною — від 10 до 60 дворів. Селилися русичі здебільшого на високих місцях по берегах рік і озер, щоб водою не залило їхні поля та будинки під час весняних розливів.... |