Войти
Закрыть

Нова (Підпільненська) Січ

8 Клас

1734 р. Російський уряд з огляду на загрозу чергової війни з Туреччиною, а також завдяки клопотанням гетьмана Д. Апостола, дозволив запорожцям повернутися в їхні давні володіння. Отож, 1734 р. на р. Підпільній козаки збудували Підпільненську (Нову) Січ-фортецю, яка стала адміністративним центром усього Запорожжя. Біля Нової Січі були торгово-ремісниче передмістя - Гасан-Баша (Гасан-Базар) та пристань. Землі Запорожжя поділялися на паланки - окремі території, кожна з яких мала свій герб та печатку. В адміністративному центрі паланки, який, як і Січ, мав укріплення, проживала паланкова старшина, розміщувались козацька залога, суд, церкви, ремісничі майстерні, проводилися ярмарки. Основною формою господарювання на Січі були зимівники. Кожен козак міг отримати земельний наділ та створити власний зимівник. Козаки займалися землеробством, садівництвом, городництвом, а також скотарством і промислами. Пасовиська, ліси, рибальські угіддя вважалися загальною власністю. Разом з тим, поступово утворилося коло впливових і заможних козаків, які мали великі землеволодіння і найчастіше були старшинами. Для обробітку землі вони наймали незаможних козаків - сірому. Суттєвими особливостями Нової (Підпільненської) Січі були її контрольованість імперською владою - в межах зовнішнього коша (Гасан-Баші) навіть було споруджено російську цитадель-фортецю з військовою залогою; та порівняно миролюбний характер її мешканців - запорожці рідше брали участь у військових походах, а більше займалися господарством....
0 Переглянути

Ліквідація Гетьманщини та полково-сотенного устрою в Україні

8 Клас

У середині XVIII ст. Російській імперії загрожувала чергова війна з Туреччиною та Пруссією. Окрім того, в оточенні імператриці Єлизавети Петрівни було багато українців. Тож, коли козацька старшина звернулася із клопотанням про вибори гетьмана, Єлизавета погодилася. Новим гетьманом 1750 р. було «обрано» (призначено Єлизаветою) Кирила Розумовського (1750-1764 рр.), а «Правління гетьманського уряду» припинило свою діяльність. Кирило Розумовський приїхав на Лівобережжя лише через рік, але з гарними звістками про адміністративні зміни: Гетьманщина знову переводилася до відомства Колегії іноземних справ, а влада гетьмана поширювалась на Київ та Нову (Підпільненську) Січ. На українських землях К. Розумовський розгорнув активну діяльність: відбудував Батурин, куди переніс столицю; збудував нові палаци в Глухові, що залишився гетьманською резиденцією; налагодив діяльність старшинської ради, яка в разі відсутності гетьмана сама управляла Гетьманщиною; розпочав самостійно призначати полковників та роздавати землю у приватну власність. У відповідь на таку бурхливу діяльність Єлизавета Петрівна заборонила самостійно призначати полковників та генеральну старшину Гетьманщини, заборонила здійснювати самостійну зовнішню дипломатію та встановила контроль над українськими фінансами. Попри все К. Розумовському вдалося оновити Гетьманщину. Гетьман провів судову реформу. Гетьманщину він поділив на 20 судових повітів. У кожному було відкрито земські суди для вирішення цивільних справ, підкоморські - для розгляду земельних спорів та гродські - для розгляду кримінальних справ. Удосконалено діяльність Генерального військового суду. Було здійснено військову реформу: створено регулярні (постійні) полки, введено однакову уніформу для козаків та однакове озброєння (спис, шабля, рушниця). Запроваджено обов’язкове навчання козацьких дітей....
0 Переглянути

Наступ Російської імперії на автономію Гетьманщини

8 Клас

Хоча І. Мазепа та частина козацької старшини у 1708 р. перейшли на бік шведського короля, більшість населення Лівобережжя вважала шведів загарбниками. Щоб якось контролювати козаків, російський цар Петро І організував у Глухові «вибори» (по суті призначення) нового гетьмана. Ним у листопаді 1708 р. став Іван Скоропадський. Тим часом Петро І здійснив антиукраїнські заходи у різних сферах. У політичній: дії гетьмана контролював царський представник; резиденцію гетьмана перенесли ближче до російського кордону в м. Глухів; у Глухові розташували два російські полки; на посадах козацьких полковників за наказом Петра І переважно були росіяни. В економічній: українським купцям дозволяли вивозити зерно в Європу тільки через російські північні порти; російські купці торгували в Україні на пільгових умовах; російській знаті в Україні надавались великі землеволодіння; мито з російсько-українського кордону надходило до царської казни; до Гетьманщини завозили мідні гроші; козаків часто залучали до будівництва фортець, каналів, доріг по всій Росії, де їх багато гинуло від надтяжких умов праці. У культурній: заохочувався переїзд до Петербурга і Москви українських науковців та діячів культури; було заборонено друкувати українські книги, окрім церковних. З українських монастирів вивезли давні листи, рукописні і друковані книги. Усі ці заходи Петра І прийнято називати наступом на автономію Гетьманщини. І. Скоропадський намагався відстоювати давні права козацтва, тому він звернувся до Петра І із проханням про підписання нового договору, який би підтверджував давні права Гетьманщини, надіславши йому «Решетилівські статті». Петро І щоразу переносив підписання угоди, а натомість присилав все нові укази, які обмежували владу гетьмана і права Гетьманщини. Після смерті Скоропадського у 1722 р. Петро І заборонив вибори нового гетьмана....
0 Переглянути

Культурне та духовне життя наприкінці 50-х років XVII ст. - на початку XVIII ст.

8 Клас

Характерною ознакою тогочасної української культури був її нерівномірний розвиток через різні військово-політичні обставини. На землях, позбавлених козацького устрою, йшов процес денаціоналізації (окремі українці поступово забували про своє походження). Окрім того, на Правобережжі через обезлюднення зовсім не було умов для розвитку культури. Натомість Лівобережна Гетьманщина й Слобожанщина стають центрами відродження і розквіту української культури. Найбільш давні козацькі звичаї зберігалися на Чортомлицькій Січі. Ще з часів Середньовіччя держави зазвичай підтримували чи нав’язували своїм підданим котрусь із релігій, яку через це називають державною, і тримали відповідну церкву під своїм захистом та контролем. Московська держава ще з часів Богдана Хмельницького прагнула поставити українську церкву під контроль московських патріархів і досягнула того в 1686 р. Це дозволило поступово призначати українськими єпископами, настоятелями монастирів та ректорами духовних семінарій людей, відданих ідеалам не козацької України, а царської Московії. Через протистояння православного Війська Запорозького з католицькою Короною польською погіршилося становище православних підданих Речі Посполитої. Тому поступово одні прийняли римо-католицьке віровчення, інші - греко-католицьке: куди кому було ближче чи вигідніше....
0 Переглянути

Гетьман Пилип Орлик. Ліквідація козацтва на Правобережній Україні

8 Клас

Частина козаків і старшин, які перейшли разом з Іваном Мазепою до Бендер, наступного року після його смерті, обрали гетьманом Пилипа Орлика (5 квітня 1710 р.). Орлик став першим українським гетьманом в еміграції — за межами рідної країни. На козацькій раді в Бендерах також було укладено й затверджено угоду між гетьманом, козаками й старшиною, яка іменувалася «Пакти й конституції прав і вольностей Війська Запорозького» 1710 р. Цей документ детально визначав права й обов’язки гетьмана, старшини і козаків як представників українського народу, тому його вважають першою українською Конституцією. «Пакти й конституції...» проголошували створення незалежної Української республіки на козацькому звичаї та праві. Владу гетьмана мала обмежувати Старшинська рада, але головним законодавчим органом повинна була стати рада Генеральна. Межі республіки визначалась згідно Зборівського договору, а столицею мав бути Київ....
0 Переглянути

Гетьман Іван Мазепа

8 Клас

Наприкінці 80-х ХVII ст. таємні вороги Івана Самойловича: декілька генеральних старшин на чолі з Іваном Мазепою та російський князь Василь Голіцин об’єднали свої зусилля. 1687 р. їм вдалося ув’язнити Івана Самойловича та відправити його до Москви. Натомість 1687 р. Старшинська рада в таборі на р. Коломак новим гетьманом обрала генерального осавула Івана Мазепу. Ціною за гетьманство стали чергові поступки на користь Москви, які були закріплені в Коломацьких статтях 1687 р. У внутрішній політиці І. Мазепа спирався на свої освіченість та знання людей. Йому вдалося зміцнити гетьманську владу, оминувши обмеження Коломацьких статей і, водночас, забезпечити стабільність у Гетьманщині. Для цього, з одного боку, роздавав заможним старшинам посади та маєтки (землю), збирав не загальні, а тільки старшинські ради, тобто формував аристократичну республіку. Водночас, гетьман заборонив забирати в козаків землю та перетворювати їх у селян, також заборонив вимагати від селян відробітків більше ніж два дні на тиждень. Для управління державою, ведення судочинства, розвитку артилерійської справи та дипломатичної діяльності потрібні освічені люди. Щоб таких мати, І. Мазепа підтримував науку та освіту: 1700 р. було створений Чернігівський колегіум, а 1701 р., за сприянням гетьмана, Києво-Могилянський колегіум отримав статус академії. Іван Мазепа також запрошував до своєї адміністрації дітей впливових старшинських родин, щоб вони, виконуючи різні доручення, готувалися до управління державою в майбутньому....
0 Переглянути

Практичне заняття № 4 (8 клас Бурнейко, Наумчук)

8 Клас

Руїною називається в історії Малоросійського краю час смут, що збурювали той край у другій половині XVII ст. - переважно з часу поділу гетьманщини на два гетьманства по двох сторонах дніпровського узбережжя. «Руїна» - не щось вигадане; вона залишилася в народній пам’яті, особливо стосовно Правобережної України, яка буквально була перетворена на «руїну»; бо була позбавлена свого народонаселення на якийсь час, тамтешній край перетворився в абсолютну пустиню. Завдання 3. Завдання на розвиток аналітичних компетентностей. Поясніть значення окремих понять з документа № 4 за допомогою тексту рубрики «Детальніше про...». Зокрема, що слід розуміти в даному випадку під поняттями «політична криза» та «послаблення Гетьманщини»? Документ №4. Сучасний історик дає визначення поняття «Руїна». Татьяна Таїрова-Яковлєва (російський історик) Руїна - це період політичної кризи Гетьманщини, що призвів до її остаточного послаблення і перетворення на політичну автономію....
0 Переглянути

Слобідська Україна та Запорожжя

8 Клас

На схід від Гетьманщини розкинулись ліси й степи, багаті на звірину та рибу, але незаселені людьми. З XVI ст. ця земля формально належала Московському царству, але фактично була неконтрольованою. Кримські хани, користуючись вододілом між басейнами Дніпра та Дону (див карту), здійснювали через ті землі набіги вглиб Московського царства. З іншого боку, з XVII ст. на згадані землі почали переселятися українці, які прагнули волі, але більш спокійного життя, аніж в охопленій війнами Україні. Царський уряд заохочував таке переселення. Для цього українцям дозволялося користуватися правом займанщини (обирати для володіння будь-які вільні землі) і селитися там на козацькому праві: створювати полки і сотні, користуватися власним судочинством, не сплачувати податки тощо. Поселенці лише мали визнавати зверхність московського царя і захищати край від набігів з півдня. Оскільки вільні поселення називали слободами, то і новий край, опанований і захищений українцями, став називатися Слобожанщиною, або Слобідською Україною. Всього у Слобідській Україні сформувалося 5 козацьких полків: Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський та Острогозький. Полковників обирали довічно, але їх ще мав затвердити московський цар і вони підпорядковувались Бєлгородському воєводі. Поселяни Слобідської України могли вільно переходити зі стану селянського в козацький, духовний і міщанський, або навпаки....
0 Переглянути

Припинення існування правобережної Гетьманщини

8 Клас

Через два роки після Бучацького миру козаки Івана Самойловича із московськими ратниками перейшли Дніпро, не порушуючи при цьому умов Андрусівського перемир’я, оскільки за Бучацьким договором ці землі уже належали не польському королю, а турецькому султанові. На той час, через безчинства турецьких військ від Дорошенка відвернулися більшість його прихильників, тож багато міст Правобережжя добровільно перейшли під булаву Івана Самойловича, а в березні 1674 р. на раді в Переяславі його проголосили гетьманом обох берегів Дніпра. П. Дорошенко якийсь час намагався чинити опір, але тільки ускладнював своє становище. В підсумку від нього відвернулися найближчі родичі та друзі і навіть сердюки. 1676 р. Петро Дорошенко зрікся булави на користь І. Самойловича. Щоб зберегти свій вплив на українські землі й надати законності своєму вторгненню, османи 1677 р. зі Стамбула привезли в Україну Юрія Хмельницького, проголосили його правобережним гетьманом з голослівним титулом «князь Сарматії і України, гетьман усіх Військ Запорозьких». Резиденцією Ю. Хмельницького стало м. Немирів. Звідти він як васал османів розсилав свої універсали для збору війська, але безрезультатно. Тим часом, Османська імперія прагнула оволодіти козацькою столицею — Чигирином, де закріпилися козацько-московські війська І. Самойловича. Всього османи здійснили два Чигиринські походи - 1677 р. та 1678 р. З першого разу захопити Чигирин не вдалося, а під час другого козацька столиця була знищена. Щоб позбавити османів ресурсів для наступу на Лівобережжя, Іван Самойлович організовував «Великий згін» (1678-1679 рр.) - масове, примусове переселення людей з правого берега Дніпра на лівий. Правобережжя перетворилось на пустку, а Туреччина і Московське царство підписали в 1681 р. Бахчисарайський мир, за яким кордон проходив по Дніпру, а південна Київщина мала лишатись незаселеною територією....
0 Переглянути

Гетьман Петро Дорошенко

8 Клас

У той час, коли Правобережжя лежало в руїні, а чисельність населення зменшилась на 65-70%, у Чигирині в жовтні 1665 р. Петро Дорошенко був обраний Правобережним гетьманом. Гетьман поставив перед собою мету — стабілізувати ситуацію в державі, боротися за об’єднання всіх земель Війська Запорозького, здобути незалежність як від Московії, так і від Речі Посполитої. Для досягнення мети Петро Дорошенко провів ряд реформ: створив постійне 20-тисячне сердюцьке (наймане) військо, щоб позбутися залежності від старшини; встановив на кордоні нову митну лінію й почав карбувати власну монету задля зміцнення фінансової системи, часто скликав козацькі ради, щоб здобути підтримку козаків, і заохочував заселення спустошеного війнами Правобережжя. Коли ж на Лівобережжі спалахнуло антимосковське повстання, П. Дорошенко вирішив скористатися ситуацією для об’єднання українських земель. Щоправда, рятуючи своє становище, Іван Брюховецький спробував те повстання очолити, але козаки йому вже не повірили і стратили Брюховецького в таборі під Опішнею. Туди ж прибув П. Дорошенко і на спільній раді в червні 1668 р. був обраний гетьманом обох берегів Дніпра. Зі своїм основним військом він повернув на правий берег, щоб відбити наступ коронних військ, а на лівому березі залишив наказним гетьманом Дем’яна Многогрішного на випадок нападу царських воєвод....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 223 224 225 226 227 228 229 230 231 ... 370
Назад

Навігація