Войти
Закрыть

Козацько-селянські повстання у 20-30-х роках XVII ст.

8 Клас

Послідовники П. Сагайдачного вважали, що треба йти на певні поступки Польщі, аби зберегти права й вольності козацтва та захистити православ’я. Їх підтримували заможніші козаки й більшість міщан. Рядові козаки й селяни-кріпаки вимагали рішучих дій, вважаючи, що поліпшити своє життя можна тільки зі зброєю в руках. Становище ускладнювалося й тим, що після Хотинської війни, яка принесла козацтву славу, уряд не тільки не виконав даних козакам обіцянок, а й не виплатив їм належну платню, більше того, зменшив козацький реєстр. Тобто багато козаків поповнили ряди «випищиків». Тому козаки вважали, що вони не повинні підкорятися королеві, й вели власну політику. Постійна загроза козацьких нападів змушувала султана тримати для охорони узбережжя значні військові сили. На скарги султана польський король направляв на Запорожжя своїх урядовців, які вимагали від козаків припинити напади на Османську імперію, оскільки Польща з нею підписала перемир’я. Козаки вважали це образою, завданою їм королем після Хотинської війни, тому відповіли: «Мир укладав король, а не ми!». Такі незалежні дії козаків дали підставу королеві в інструкції на місцеві сеймики (1625) стверджувати, що козаки «зреклися підданства»: «своєволля бере гору й так заповзято, що й самим нам тяжко, і із сильними сусідами нас розсварює, забувши зовсім віру й підданство, вони уладили собі окрему державу - наступають на життя й майно невинних людей. Вся Україна їх слухає. Шляхтич у домі своїм не вільний. По містах і містечках королівських вся управа, уся влада в руках козаків: захоплюють собі судочинство, закони встановлюють». Цей уривок - яскраве свідчення зростання авторитету козацтва в українському суспільстві, визнання населенням його керівної ролі....
0 Переглянути

Церковне життя в Україні в першій половині XVII ст.

8 Клас

Берестейська церковна унія 1596 р. спричинила посилення національно-культурного руху в Берестейської Україні. Захист православ’я був одним з основних гасел визвольної боротьби українського народу, яка послаблювалася релігійною роз’єднаністю народу. З різних мотивів і за різних обставин кількість греко-католиків збільшувалася, насамперед у Галичині, де сильнішим був тиск католицизму. В уніатство переходили навіть відомі православні релігійні ідеологи. Наприклад, визначний церковний і культурний діяч М. Смотрицький у 20-х роках XVII ст. став греко-католиком. На початку XVII ст. в Україні вже не було жодного православного єпископа. З іншого боку, греко-католицька церква не мала рівних прав з католицькою. Більше того, католицьке духовенство негативно ставилося до унії, бо вона нібито стала на заваді подальшому окатоличенню українського та білоруського народів. Королівська влада віддавала греко-католикам перевагу над православними, хоча визнавала їх «нижчими» від католиків. Однак об’єктивно греко-католицька церква відігравала роль культурного містка між Україною і Західною Європою. На оборону православної церкви стало козацтво. Загострилася міжконфесійна боротьба. Козаки не допустили переїзду до Києва греко-католицького митрополита Іпатія Потія і його наступника Йосифа-Велямина Рутського. 1615 р. у Києві виникло Богоявленське братство, а при ньому й школа. У Києво-Печерській лаврі архімандрит Єлисей Плетенецький заснував друкарню і видавав книжки, які сприяли зміцненню православної віри....
0 Переглянути

Практичне заняття: Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва

8 Клас

Запорозька Січ як військово-політична організація - абсолютно унікальне явище світової історії. Це була демократична, православна, воєнізована республіка, об’єднана спільною справою захисту своєї землі від ворогів і панів, спільною вірою, добровільним набуттям звання запорожця і підпорядкування суворим законам (неписаним) і дисципліні, дотриманню обрядів і традицій, порушення яких жорстоко каралося. Становлення військового мистецтва українських козаків відбувалося під впливом ряду факторів і протягом тривалого часу. Поселившись на Нижньому і Середньому Подніпров’ї, козаки тим самим, з одного боку, стали захисниками своїх володінь, а відтак і південно-східного кордону держави від турецько-татарських нападів. З іншого - з кінця XVI ст. козаки протистояли натиску польських військ, оскільки влада Речі Посполитої прагнула перетнути шлях на Січ селянам і міщанам та поставити її під свій контроль. Отже, козаки повинні були зберегти себе і одночасно протистояти тактичним прийомам наступу як турків і татар (надзвичайно швидке пересування, дроблення війська на дрібні загони і розсіяння їх на великій площі), так і важкоозброєних, закованих у лати польських рицарів. Необхідність «здобуття хліба», тобто заняття здобичництвом, поєднаним із завданням відібрати в нападників награбоване майно і ясир, сковувати сили противника в приморських містах-фортецях, - усе це разом і витворило унікальне військове мистецтво козаків. При цьому запорожці вміли і запозичувати деякі прийоми військового мистецтва у своїх противників. Важливим фактором формування військового мистецтва українських козаків було географічне середовище їх проживання і дії (численні Дніпрові припливи, протоки, плавні, балки, чагарники і рівний відкритий степ). На суші і на морі козаки використовували природні прикриття, темряву, туман, постійне маневрування, раптовість атаки, швидкоплинність бою. Одним із найважливіших тактичних воєнних прийомів була засідка, а в обороні - ще й система сигналізації («вежі»), яка дозволяла швидко організовувати захист Січі та козацьких поселень....
0 Переглянути

Козацтво в першій чверті XVII ст. Петро Сагайдачний

8 Клас

Оспіваний в історичній думі козацький ватажок - С. Кішка народився на Брацлавщині. Був обраний запорозьким гетьманом. Під час одного з морських походів у середині 70-х років XVI ст. потрапив у полон і 25 років був невільником на турецькій галері. Скориставшись висадкою турків на берег біля м. Гезлева (Євпаторії) і обдуривши варту, він здобув ключі й відімкнув замки ланцюгів. Невільники дочекалися повернення турків, перебили команду й повернулися в Україну. С. Кішка незабаром був знову обраний запорозьким гетьманом. Січовики поважали його не лише за хоробрість, а й за мудрість, бо вмів жити у злагоді з королівською владою заради збереження козацьких вольностей і прав, значно урізаних після поразки повстань К. Косинського й С. Наливайка. Загинув С. Кішка далеко від рідної землі, у Лівонії, куди в 1602 р. за наказом короля відправився з 2 тис. козаків. Та слава про нього навіки залишилася в пам’яті українського народу. Річ Посполита не могла забезпечити захист своїх південних володінь від турецько-татарської агресії. Замки й фортеці на кордоні зі Степом перебували в занедбаному, напівзруйнованому стані. Вони підтримувалися й охоронялися лише силами міщан і козаків. 1616 р. татари вторглися на Поділля. Хан похвалявся, що знищив тоді 200 сіл та містечок і що кожен татарин захопив не менше семи невільників. Боротьба з турецько-татарською агресією була одним із головних завдань українського козацтва....
0 Переглянути

Кримське ханство у XVI - першій половині XVII ст.

8 Клас

Спочатку татари-кочівники залишалися в Криму лише на зимівку, а з настанням тепла йшли в багаті травами степи Причорномор’я. Із часом осілі улус-беї утворили в Криму свої вотчини (бейлики), а потім об’єдналися в Кримський юрт. Місцеве населення (головним чином, італійсько-грецького походження) чисельно і за ступенем розвитку матеріальної та духовної культури переважало, але опинилося в ролі данника татар, утім не чинило спротиву, а, навпаки, впливало на пришельців. Широка ісламізація населення почалася лише за хана Узбека в першій половині XIV ст. Зміцнення ханського престолу відбулося, коли на ньому опинився представник династії Чингизидів Девлет-Ґірей, який правив 39 років (помер у 1467 р.). Девлет-Ґірей провів ряд реформ адміністративного, економічного й культурного характеру. Активно культивуючи мусульманську віру, Девлет-Ґірей збудував багато мечетей і шкіл. До наших днів дійшла мечеть Чуфут-Кале. У той самий час він надавав матеріальну допомогу християнським монастирям. Головним результатом внутрішньої і зовнішньої політики Девлет-Ґірея було проголошення ним економічної, політичної і культурної незалежності від Золотої Орди. Ханський престол успадкував один із його восьми синів - Менґлі-Ґірей. На відміну від батька, він захоплювався військовими походами (для захоплення полонених на продаж), що не тільки послаблювало економіку держави, а й підривало внутрішню її єдність через невдоволення угруповань. Цим і скористалися Османи для захоплення Криму....
0 Переглянути

Берестейська церковна унія 1596 р.

8 Клас

Культурна й благодійна діяльність братств не змогла вирішити питання реформи православної церкви. Тому в прихильників магната Острозького зародилася ідея укласти унію православної та католицької церков, але зі збереженням грецького обряду й прав Київської митрополії. У 1583 р. Острозький розпочав переговори з папським легатом (послом) Антоніо Поссевіно. Однодумцем К.-В. Острозького був берестейський каштелян Іпатій Потій, котрий написав низку полемічних творів, у яких обґрунтовував необхідність унії. За унію виступав і талановитий проповідник - єзуїт, доктор філософії Петро Скарга. З 80-х років XVI ст. між католиками й православними, прихильниками й противниками унії в середовищі духовенства розпочалася ідейна боротьба. Нині відомо понад 150 творів так званої полемічної літератури представників різних таборів. Прихильники унії мали підтримку короля, адже унія тісніше пов’язала б українські та білоруські землі з Польщею. Поштовхом до інтенсивних переговорів щодо укладання унії стала подія за межами України. У 1589 р. виникло патріаршество в Москві. Тоді ж константинопольський патріарх Єремія замість О. Дівочки призначив київським митрополитом Михайла Рогозу. Традиційна православна церква переживала серйозні зрушення, що відбувалися в умовах ідеологічного наступу на неї католицизму та протестантизму, а також проникнення ідей гуманізму, зокрема через навчання обдарованих українських та білоруських юнаків у західноєвропейських університетах....
0 Переглянути

Українське мистецтво XVI ст.

8 Клас

Особливістю архітектури і містобудування XVI ст. є їх тісний зв’язок з поступовим відродженням міст на великих просторах, зруйнованих татаро-монгольськими ордами, та виникненням нових міст як наслідоком розвитку сільського господарства, ремесла і торгівлі. У заселених місцевостях обов’язково будували храми, які були переважно дерев’яні, а тому не збереглися до наших днів. З іншого боку, турецько-татарська небезпека спричинила активне замкове будівництво. Отже, архітектурні пам’ятки цього періоду поділяються на два типи: оборонні замки і храми та монастирі. Причому останні часто також проектувалися як оборонні споруди. Ще однією особливістю є те, що замки вимагали тривалої роботи, яка здійснювалася навіть не десятки, а сотні років. Тому багато замків, залишки яких і сьогодні можна бачити, споруджені були головним чином протягом XIV-XVI ст. У містобудуванні типовою для України була така топографія: на укріпленому пагорбі розташовувався дитинець, де знаходилися владні установи чи проживав власник міста. Навколо нього поселявся посад (ремісники та торговці), який, власне, і формував місто. Це поселення оточувалося смугою валів і ровів, у міру заселення споруджувався інший пояс укріплень. Замки у XVI ст. виконували як оборонну функцію, так і слугували житловими приміщеннями для власника, його сім’ї та численних слуг. Такі кам’яні замки будували нащадки княжих родин та магнати. Будівельним матеріалом для їх спорудження були камінь, цегла, вапняк, пісковик. Про оборонний характер замків свідчило й те, що вони оточувалися ровами та валами, мали звідні мости, їхні мури були могутніми, а вежі мали бійниці....
0 Переглянути

Культурно-освітнє життя України в XVI ст.

8 Клас

Тема боротьби проти дискримінації українського народу і козацький ідеал (козак - гордий, відважний, вільний від кріпацтва, захисник знедолених) пронизують усі сфери української культури XVI ст. Це століття для українського народу було часом постійної боротьби проти турецько-татарської агресії, наслідком якої були спустошення українських земель, невільницькі ринки в Криму, прикуті каторжники на турецьких галерах. Ця загроза з півдня породила особливий вид світської та церковної архітектури й усну народну творчість у формі «невільницьких плачів». Тому це була друга тема, що червоною ниткою проходила через українську культуру цього періоду. Українська культура XVI ст. використовує традиції та духовну спадщину Київської Русі. Перебування українських земель під іноземним пануванням мало своїм наслідком, з одного боку, постійний опір духовної культури українського народу спробам її знищити, а з другого - вплив на неї польської культури. Саме через Польщу в Україні набули поширення ідеї Гуманізму та Реформації. Українські письменники, церковні й культурні діячі знали багато мов, що давало їм можливість знайомитися з культурними надбаннями європейських країн. На цей період припадає один із найбільших винаходів людства - друкарство, яке вивело книгу із церков і монастирів у широкі світські маси. Поширення гуманізму XVI ст. - це час національно-культурного відродження, формування національної свідомості українського народу в його культурі з явними ознаками гуманізму. Гуманізм - це напрям у європейській культурі, представники якого зверталися до скарбів класичної грецької та римської культури, які відкрили світ людських почувань, героїзму, краси. Носіями гуманістичних ідей в Україні ставали діти магнатів і шляхти, котрі здобували освіту в Празькому, Краківському, а також в італійських університетах....
0 Переглянути

Релігійно-суспільні рухи та виникнення православних братств в Україні

8 Клас

Релігійне життя в Україні у цей період було надзвичайно складним. Від середини XVI ст. розпочалося швидке зростання фільваркового господарства. Шляхта в Литві, з одного боку, прагнула отримати політичні права, які мали магнати, а з іншого - цього можна було досягти тільки через збільшення економічної могутності, тобто через розширення землеволодіння. Це спричинило, зокрема, активний наступ шляхти в Польщі й Литві на церковні землеволодіння. До XVI ст. включно, попри всі привілеї, які мала католицька церква, переважаючою за кількістю віруючих, храмів і землеволодінь на українських землях залишалася все ж таки православна церква. Найбагатшим на той час був Києво-Печерський монастир. Церква отримувала десятину ще від часів Володимира Великого. Проте в першій половині XVI ст. було чимало випадків, коли шляхта відмовлялася давати їй десятину. Водночас піддані єпископів і монастирів не відбували жодних міських повинностей (наприклад, ремонт доріг, мостів, замків), що викликало незадоволення шляхти й міщан. Це був ґрунт для поширення в Україні (через Польщу і Литву) реформаційного руху....
0 Переглянути

Практичне заняття: Повсякденне життя різних станів суспільства у XVI ст.

8 Клас

Життя і побут людини кожного історичного періоду залежать від багатьох факторів: природного середовища (гори, ліси, степ, водоймища тощо), наявності чи відсутності комунікацій (водні і сухопутні), типу і статусу населення (місто, містечко, село, хутір), господарських занять населення, густоти заселення жителів, їх соціального розшарування та ін. Українська етнічна територія така значна, що давати характеристику повсякдення її жителів у вказаний період можна лише умовно та фрагментарно. Та й то без урахування своєрідності домашніх занять і традицій неукраїнського населення, яке проживало в українських містах і селах у компактному чи розсіяному вигляді. Не може бути абсолютно схожим життя, господарські заняття і знаряддя праці, взагалі матеріальна і духовна культура мешканців Карпатських гір, північної Чернігівщини, Київщини чи Середнього і Нижнього Подніпров’я. Отже, цей фактор треба враховувати, характеризуючи повсякденне життя різних станів тогочасного суспільства. Шляхта і селяни Побутове життя названих суспільних станів було різним, але доцільно розглядати їх паралельно. Вони мали різні права і обов’язки, але розширення прав і привілеїв одних означало обмеження свободи інших. І відбувалося це саме в XVI ст., коли рицарський стан (шляхта) під впливом Польщі домагався політичної влади у Великому князівстві Литовському, створював фільварки і намагався вести розкішне життя. Тоді як селяни, переходи яких від власників землі на інше місце проживання почали обмежуватися ще із середини XV ст., у 1557 р. згідно з «Уставою на волоки» законодавчо були перетворені на кріпаків власників-шляхтичів. Отже, поняття «фільварок» і «панщина» нероздільні, що безперечно впливало на побут....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 229 230 231 232 233 234 235 236 237 ... 370
Назад

Навігація