Войти
Закрыть

Військове мистецтво, традиції та побут українського козацтва. Практичне заняття 2

8 Клас

Той-таки Г.Л. де Боплан свідчить про підготовку до морського походу: «Коли козаки задумують свій морський похід... вони рушають до Військової Скарбниці, яка є місцем їхнього збору... За півмісяця шістдесятеро з них зведе один човен, бо я вже казав, що вони майстри на всі руки. Отак за два-три тижні мають 80-100 готових човнів такої форми, як я описав; в один човен сідає від 50 до 70 козаків. Звичайно, на їхньому човні є десять-п’ятнадцять весел з кожного боку, і пливуть ті човни швидше, ніж турецькі веслові галери. На човнах також ставлять щоглу, на яку напинають доволі незграбне вітрило, котре розпускають лише в гарну погоду, а за сильного вітру воліють веслувати... Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею. А на кожному човні є також чотири-шість фальконетів (невеличких гармат), необхідна для походу живність. Одягнені козаки в сорочки й шаровари, ще мають змінний одяг із благенькою свитою та шапкою; беруть шість фунтів пороху, достатню кількість свинцю, ядра для своїх гармат. У кожного є компас. Так виглядає плавучий козацький табір на Чорному морі, який не боїться штурмувати найбільш укріплені міста анатолійського берега. Спорядившись отак, вони пливуть Борисфеном. Турки, звичайно, попереджені про похід і тримають у гирлі Дніпра напоготові кілька галер, щоб не дати козакам вийти з лиману. Але хитрі козаки виходять темної ночі, коли має з’явитися на небі місяць-молодик, і переховуються в очереті за три-чотири милі від гирла Дніпра, куди не заходять турецькі галери. Турки ще чекають їх біля гирла, але завжди залишаються обдуреними. А коли надибають якусь турецьку галеру чи інші кораблі, то переслідують їх, нападають і беруть штурмом. Ось як це відбувається. Човни їхні виступають з води не більш як на дві з половиною стопи, тому козаки бачать ворожий корабель чи турецьку галеру скоріше, ніж їх самих запримітять. Далі вони спускають вітрила і дивляться, куди дме вітер; намагаються плисти так, щоб сонце було в них за плечима. За годину перед заходом сонця чимдуж веслують до галери чи корабля і зупиняються за милю поодаль, щоб не втратити його з поля зору. Таким чином тримають їх на оці, а опівночі, за сигналом, підпливають до кораблів. Половина козаків готова до бою, чекає лише відповідної хвилини, коли візьмуть галеру на абордаж, а тоді проникає всередину»....
0 Переглянути

Доба героїчних походів козацтва. Хотинська війна

8 Клас

Яка роль, за визнанням сучасника, належала українським козакам на чолі з гетьманом П. Сагайдачним у битві під Хотином 1621 р.? Чому перемога під Хотином принесла козацтву славу «рятувальника християнської цивілізації»? У своїй книжці «Хотинська війна» учасник подій польський комісар Якуб Собеський, батько майбутнього польського короля Яна Собеського, писав: «Коронний гетьман Карл Ходкевич, верхи на коні, стояв біля свого шанця, коли примчав гонець зі звісткою, що козаки з кількома польськими загонами захопили вже табір Османа і що для остаточної перемоги бракує тільки підмоги... Після несподіваного вторгнення запорожців у табір Османа турків охопила паніка: люди всіх станів були в невимовній тривозі, а сам Осман, який так недавно гадав, що нема на світі нікого могутнішого за нього, тепер на власні очі бачив усю непевність свого становища». 1. Чому козацькі морські експедиції перших десятиліть 17 ст. називають добою героїчних походів? На перші два десятиліття 17 ст. припали особливо вдалі морські походи козаків на турецькі фортеці. Тому про ці часи говорять як про добу героїчних морських походів козацтва. Козаки на своїх чайках атакували турецькі фортеці - Очаків, Акерман, Кілію, Ізмаїл у Північному Причорномор’ї, Кафу в Криму, Варну в Болгарії, Синоп і Трапезунд у Туреччині й навіть околиці столиці Османської імперії - Константинополя. Так, улітку 1606 р. запорожці завдали удару одночасно по трьох фортецях - Акерману, Кілії, Варні. Справжнє потрясіння султанського двору спричинила морська експедиція козаків 1614 р. Флотилія чайок перетнула Чорне море. Висадившись під Трапезундом, козаки переможним походом пройшли по турецькому узбережжю, здобули Синоп, знищили гарнізон фортеці, арсенал, спалили місто й кораблі турків. Навесні наступного року на 80 чайках запорожці рушили тепер вже на турецьку столицю, де завжди, крім флоту, стояла султанська гвардія в 30 тис. вояків. Козаки спалили портові споруди и повернули назад....
0 Переглянути

Кримське ханство. Внутрішня та зовнішня політика

8 Клас

Територію Кримського ханства було поділено на адміністративно-територіальні округи - бейлики, які очолювали беї. Утім, влада кримського хана поширювалася не на всі землі Кримського півострова. Після захоплення Османською імперією в 1475 р. генуезьких колоній південного узбережжя Криму та князівства Феодоро в південно-західній (гірській) частині Криму, на тих землях було створено турецьку провінцію із центром у Кафі. У середині 16 ст. внаслідок завоювання Московією Поволжя відбувся розпад Ногайської Орди. Частина ногайців - Буджацька орда - наприкінці 16 - на початку 17 ст. переселилася на степові терени Північно-Західного Причорномор’я й визнала зверхність Кримського ханства. На початку 18 ст. до Північного Причорномор’я переселилися Єдисанська, Єдичкульська, Джамбулуцька орди. Тож владу хана визнавали численні ногайські племена, які кочували між Дунаєм та Кубанню. Главою держави був хан. Престол за традицією успадковував найстарший у роді - старший син або брат хана. Ханом міг бути тільки представник ханського роду Гереїв. Зійшовши на престол, хан випускав монети зі своїм ім’ям та тамгою (гербом). Хан мав заступників: перший заступник - калга, другий - нуреддин. Заступники хана були спадкоємцями престолу. При ханові діяв дорадчий орган - диван, до якого належали калга, нуреддин, беї та інші знатні вельможі, а також муфтій - голова мусульманського духовенства....
0 Переглянути

Берестейська церковна унія. Утворення греко-католицької церкви

8 Клас

Про подію одного грудневого дня 1595 р. у ватиканській залі Константина, де відбулася офіційна церемонія прилучення двох православних єпископів до римо-католицької церкви, - подію, якій судилося бути початком церковної унії, свідчить папський церемоніймейстер: «Згадані два єпископи (Іпатій Потій та Кирило Терлецький) прийшли в грецькому одязі, що його носять у їхніх країнах, уклякнувши в просторі поміж лавами, вони, за їхнім звичаєм, поцілували землю, а згодом те саме зробили посередині цього вільного простору, а третій раз перед стопами папи і їх, наприкінці, з пошаною поцілували; а перший з них, що називався Іпатій, дав папі листи... Тоді... вчинили ісповідь віри, і то перший - який знав латинську мову - відчитав її латиною, а другий, Кирило, що не знав латинської мови, вчинив її по-грецьки чи руськи». 1. Хто і як сприяли унії (об’єднанню) православної та католицької церков? Церковному соборові, що схвалив унію, передували тривалі переговори між православними священиками, Ватиканом, українськими можновладцями, представниками польської католицької церкви, королівським двором. Щоправда, всі приготування здійснювалися таємно. Аби пришвидшити втілення ідеї унії в життя, двоє з православних єпископів - найбільші її поборники Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму, де наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із папою римським та офіційна церемонія з’єднання єпископів з католицькою церквою. Та, попри згоду сторін, остаточне рішення щодо унії мав винести церковний собор. Його було призначено на 6 жовтня 1596 р. у м. Бересті (нині - Брест у Білорусі)....
0 Переглянути

Містобудування, архітектура та образотворче мистецтво. Оцініть свої вміння з теми

8 Клас

З поширенням в Україні магдебурзького права міські будівничі (передусім на західноукраїнських землях у складі Польщі) дедалі частіше почали використовувати елементи регулярної забудови, яка передбачала чітке, відповідно до геометричної сітки, розташування основних будівель та ансамблів - головної площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міста, з якої й починалося будівництво, була площа з ратушею посередині - ринкова площа у вигляді прямокутника або квадрата. Від кожного її рогу відходило по дві вулиці. Кілька вулиць розташовувалися паралельно кожній зі сторін площі, інколи вулиці перерізували окремі сторони (Львів, Стрий). Найважливіші вулиці перетинали все місто. Захисну функцію виконували мури, якими обводили місто, а також рови й вали. На мурах зводили оборонні вежі, вони мали також по кілька в’їзних брам (у Львові дві). Захисні споруди обмежували територію міста, тому його внутрішня забудова була надзвичайно щільною. Житлові будівлі зводили на невеличких ділянках землі, вони були кількаповерховими, розташовувалися впритул одна до одної. На вулицю виходив тільки вузенький фасад1 із порталом2 і двома вікнами поруч - для освітлення сіней та кімнат, а на другому й третьому поверхах - по троє вікон (двоє, розташовані ближче, були в світлиці, а третє, окреме, - у спочивальні). Не були рідкістю дерев’яні будинки або дерев’яні прибудови до кам’яниць....
0 Переглянути

Культурно-освітнє життя та книговидання

8 Клас

До однієї з книг, надрукованих в Острозі, було написано таку заувагу: «Всесильною правицею Всевишнього Бога, задумом і старанням благочестивого князя Костянтина Костянтиновича Острозького, воєводи київського, маршалка землі волинської, старости володимирського, який звелів влаштувати дім для друкування книг, а до того ж і дім для навчання дітей у своєму родовому славному місті Острозі, що у землі Волинській. І вибравши знавців божественного писання, грецької, латинської і руської мов, поставив їх навчати дітей. Із цієї причини надрукована ця книжка для першого дитячого навчання, по-грецьки альфавіту а по-руськи азбуки, многогрішним Іоанном Федоровичем». 1. Що відомо про розвиток освіти? Чим уславилась Острозька академія? Ще від часів Київської Русі на українських землях великого значення надавали освіті. За традицією школи діяли при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письма церковнослов’янською мовою, основ арифметики, молитов, співу. Спочатку такі школи існували в найбільших містах, згодом їхня кількість зростала: у другій половині 16 ст. вони діяли у Львові, Стрию, Рівному, Кременці, Заблудові, Володимирі-Волинському. Розгортання реформаційного руху зумовило появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику. Створювали свої школи та колегіуми і єзуїти. Розгортання мережі єзуїтських колегіумів спонукало українців до оновлення власної системи освіти....
0 Переглянути

Повсякденне життя. Практичне заняття 1

8 Клас

Чим, на думку автора уривка № 1, зумовлено особливий статус шляхтича? » 2. На основі уривків з історичних джерел № 2, 3, 4 визначте, які зміни у становищі верстви, яка мала «владу і зброю», відбулися на кінець 16 ст. - початок 17 ст. порівняно з попередніми часами. • 3. Із чим це було пов’язано? • 4. Зробіть висновок про стан магнатського землеволодіння (за матеріалами джерела № 5). • 5. Як наведені факти позначилися на становищі українських селян? Працюймо самостійно. Завдання 1. Сформулюйте кілька тверджень про статус та спосіб життя української шляхти наприкінці 16 - на початку 17 ст. 2. Що довідуємося з історичних джерел про буденне життя українських селян? 1. Зі щоденника німецького мандрівника Ульріха фон Вердума (початок 1670-х рр.): «У селянських хатах руських місцевостей нема димарів, а лише піч, у якій чи перед якою на вогнищі все готують. По два боки в стінах хати є кілька отворів - вікна, які, залежно від вітру, відкривають чи зачиняють, щоб ними дим виходив надвір...». В іншому місці мандрівник зазначає: «Димарі з жовтої глини, приміщені між дерев’яними ґратами, стирчать на даху, як грубі вежі, а хто більш дбайливий, обтикає їх назверх соломою або дошками, щоб вберегтися від дощу... Діти бігають або цілком голі, або тільки в сорочці, аж доки доростуть, що можуть працювати в полі. Тоді дають їм, як ціле убрання й пару чобіт. А до того часу скачуть при печі, що є немов замком свободи, й дуже зручно видряпуються на неї й з неї, навіть зовсім малі, що не вміють ще вільно ходити по рівній землі»....
0 Переглянути

Церковне життя та братський рух

8 Клас

У грамоті патріарха Йоакима від 15 січня 1585 р. йшлося: «Хочуть... панове міщани львівські школу заснувати для навчання дітям християнським усіх станів, які би мали вчитися Письма Святого грецького й слов’янського, щоб не був їхній християнський рід неначе безсловесним через свою невченість. І також купити друкарню, потрібну для тієї школи». 1. Яким було становище православної церкви наприкінці 16 ст.? Становище православної церкви з переходом українських земель під владу католицької Польщі було непростим. Щоб протидіяти польському католицизмові, який через розгалужену мережу колегій і друкарень невпинно поширював вплив на нові східні землі, Українська православна церква мусила виробити власну систему освіти. Але ні достатньої кількості книжок, ні відповідних навчальних закладів для вищого духівництва не було. Становище православної церкви в українських землях ускладнювалося й зовнішніми обставинами. Захоплений турками 1453 р. Константинополь втратив можливість істотного впливу на православну церкву в Україні. Натомість із кожним роком дедалі потужнішою ставала Московська митрополія, яка прагнула перебрати славу згаслого Константинополя. Визнання у 1589 р. Московського патріархату, надання його главі титулу Патріарха Московського та всієї Русі занепокоїло українських церковних діячів. Розуміючи всю складність ситуації, у якій опинилася рідна церква, частина представників вищого православного духівництва і шляхти дедалі більше схилялися до ідеї об’єднання з римо-католицькою церквою....
0 Переглянути

Становлення козацтва. Козацькі повстання кінця 16 ст.

8 Клас

Сеймові ухвали 1590 р. передбачали з-поміж іншого й таке: «Відносно тих людей, які перебувають на Низу в Запоріжжі: нехай коронний гетьман, зібравши сам особисто або через уповноважених відомості про військо в тих місцях і на тому пограниччі, так впорядкує територію, на якій мешкають ці люди, щоб вони (ті самі або якісь інші, туди приведені) підлягали владі призначеного їм начальника - осілого шляхтича, а також ротмістрів чи сотників з числа шляхти... Усі згадані начальники, старшина і сотники, і, нарешті, кожний рядовий, повинні скласти присягу нам і Речі Посполитій, обіцяючи, зокрема, що вони: ніколи поза волею гетьмана та його уповноважених не переходитимуть кордонів Корони ні водою, ні сушею з метою грабунку і війни із сусідніми державами... не прийматимуть нікого до свого товариства поза волею старшин, а старшина - без дозволу гетьмана. А якщо б якомусь козакові, що перебуває в послушенстві нашого старшого, за порогами будучи виникне потреба повернутися до волості, міста чи маєтностей наших шляхетських, тоді він має отримати від старшого листа, в якому повинна бути відмітка адреси поїздки і час повернення». 1. Завдяки чому зростала роль козацтва в житті України? Наприкінці 16 ст. козацтво збільшувалося кількісно, розширювало терени свого впливу, домагалося визнання з боку польської влади. Зазнало воно й внутрішньостанового розшарування - з’явилася козацька верхівка, заможний прошарок. Багатшав військовий досвід козаків, удосконалювалася їхня організаційна структура. Цьому сприяла постійна участь у воєнних діях, зокрема у складі європейських армій. Наприклад, українські козаки брали участь разом з польськими військами в Лівонській війні проти Московії, ходили походами до Молдавії. Так, унаслідок походу 1577 р. запорожець Іван Підкова захопив престол у Яссах та став молдавським господарем. Такий перебіг подій занепокоїв уряд Речі Посполитої. Ні польський король Стефан Баторій, ні уряд Туреччини не підтримали І. Підкову в його боротьбі проти інших претендентів на молдавський престол. Тому, незважаючи на перемогу, він залишив Молдавію та вирушив до України. Незабаром польські можновладці схопили та стратили його....
0 Переглянути

Виникнення Запорізької Січі. Військово-політична організація українського козацтва

8 Клас

Польські історики та письменники 16 ст. батько й син Мартин та Йоахим Бєльські на сторінках «Хроніки польської Мартина Бєльського, наново сином його виданої» (1597), подають свідчення про життя українських козаків: «... Ці люди постійно ловлять рибу на Низу (на Дніпрі і його притоках), там же сушать її на сонці без солі. Пробувши тут літо, вони розходяться на зиму по сусідніх містах - таких, як Київ, Черкаси та інші, залишаючи на острові, в безпечному місці на Дніпрі, човни і кілька сотень людей на коші, як вони говорять, при стрільбі, бо мають при собі і гармати, захоплені в турецьких фортецях і у татар. Ще зовсім недавно їх було мало, але нині їх там збирається вже до кількох тисяч. А надто багато їх стало останнім часом, і вони раз по раз завдають великої шкоди туркам і татарам; уже кілька разів спустошували Очаківську, Тягинську, Білгородську (Аккерман) та інші фортеці... Вони могли б собі бути, але за умови, щоб корилися урядові й одержували від нього платню і нехай би собі там постійно жили на Дніпрових островах, які так добре укріплені, що коли на якомусь із них засяде кілька або кільканадцять сот душ, то навіть велике військо нічого не може їм заподіяти. Серед інших є там між порогами один острів (Хортиця), тягнеться він на кілька миль завдовжки, і коли татари прочують, що на ньому є козаки, вони не дуже охоче переправляються через Дніпро, особливо через Кременецький і Кусманський броди. Недалеко від цього острова на Дніпрі є й інший острів, якого вони називають Хортичка (Мала Хортиця). На ньому донедавна жив Вишневецький, який стояв татарам на великій заваді, і через нього вони не наважувались так часто на нас нападати»....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 233 234 235 236 237 238 239 240 241 ... 370
Назад

Навігація