Войти
Закрыть

Чому важливі писемні джерела?

5 Клас

З різних видів історичних джерел історики найчастіше використовують писемні. Поява писемності стала однією з ознак виникнення цивілізації. Адже тільки вона дала змогу людям передавати одне одному інформацію, зокрема розповідати про те — що, коли, де, і як відбувалося. Варто запам’ятати! Писемні джерела — це тексти (рукописні або друковані,) відтворені на папері чи будь-яких інших матеріалах. Шлях людства до появи писемності був довгим. Найдавнішим письмом історики вважають піктографічне, або малюнкове письмо, де за допомогою малюнків-піктограм передавали загальний зміст вислову. Але така передача інформації була приблизною та часто незрозумілою. На Стародавньому Сході виникло ієрогліфічне письмо, яким користувалися, наприклад, у Давньому Єгипті, і до нашого часу користуються в Японії, Китаї та інших країнах Східної Азії. Ієрогліф — знак, який позначає слово чи поняття. Таких знаків було понад 700, вивчити їх було досить складно, тому і письменних людей було небагато. З поступовим збільшенням кількості понять ієрогліфами почали позначати звуки, але тільки приголосні. Для позначення голосних ставили позначки над ієрогліфами. Тільки в X ст. до н. е. у стародавніх фінікійців виникла абетка — літери для позначення звуків. Таке письмо називають літерно-звуковим або абетковим. На його основі і сьогодні побудовані абетки всіх європейських мов. Творцями слов’янської абетки, що лежить в основі сучасної української, є просвітителі Кирило і Мефодій. Вони створили абетку за зразком грецької і болгарської. Від імені Кирила цю абетку називають кирилицею, а літери — кириличними....
0 Переглянути

Які джерела вважають усними?

5 Клас

До виникнення писемності люди зберігали свій досвід і передавали його наступним поколінням в усному слові: міфах, казках, переказах, легендах, піснях, загадках, прислів’ях і приказках. Все це — усні історичні джерела, які ще називають усною народною творчістю, або фольклором. Варто запам’ятати! Фольклор походить від англ. folk-lore, що в перекладі означає «народна мудрість», «народні знання». Фольклор відображає уявлення народів про світ і суспільство. Ці уявлення передавалися від покоління до покоління. Так народи зберігали свої традиції — досвід, звичаї, норми поведінки, відмінні від інших народів. Без фольклору люди не мали б спільних уявлень про своє минуле і загальні правила життя. Фольклор — цінне історичне джерело. Прислів’я та приказки містять інформацію про тогочасні норми моралі й поведінки. Обрядові пісні розповідають про господарську діяльність, звичаї та вірування. Казки — про бачення людьми світу та їхні бажання і мрії. Із фольклорних творів історики дізнаються, яким було повсякденне життя у давні часи. В усній народній творчості знайшли своє відображення й історичні події. Наприклад, цінну інформацію про життя за часів Давньої Русі містять билини (старини), у яких ідеться про богатирів — оборонців рідної землі. Билини є прикладом історичних переказів — народних оповідей про славетні події, свідками яких були наші предки....
0 Переглянути

Що називають речовим джерелом?

5 Клас

Історія людства бере початок із давніх часів. Вони є найбільш складними для вивчення та оповиті таємницями. Адже від стародавніх часів лишилося найменше свідчень. Писемності тоді ще не було, тож інформацію про ці часи історикам дають різноманітні речі — творіння рук давніх людей. Це й залишки будівель і споруд: фортечних укріплень, палаців, храмів, і давні предмети мистецтва: ювелірні прикраси, скульптури, малюнки й зображення. А найбільше — предмети для повсякденного життя людей: зброя, знаряддя праці, монети, посуд, меблі тощо. Історики називають такі залишки минулого речовими джерелами. Варто запам’ятати! Речові джерела — пам’ятки матеріальної культури, що несуть інформацію про певну історичну епоху. Речових джерел зі стародавніх часів лишилося мало. Виготовлені з крихких матеріалів знищили час і природа, а ті, що вціліли — опинилися переважно під землею у невідомих нам місцях. Виявленням і дослідженням речових джерел займається спеціальна історична дисципліна — археологія. Варто запам’ятати! Археологія (походить від грецьких слів: «архео» — стародавній і «логос» — слово, учення) — спеціальна історична дисципліна, яка вивчає минуле на основі дослідження речових історичних джерел....
0 Переглянути

Урок узагальнення. Контроль i корекція навчальних досягнень

5 Клас

Упродовж останніх занять ми говорили про способи роботи з картографічною інформацією, ознайомлювалися з різними видами карт. Виконуючи практичну роботу, кожний/кожна з вас навчився/навчилася працювати з контурною картою, легендою карти. Ви також дізналися про джерела інформації та їхню роль в історичному дослідженні. Пропонуємо закріпити здобуті знання, виконавши узагальнюючі завдання. 1. ІСТОРИЧНА ШАХІВНИЦЯ Перевірте свої знання за допомогою онлайн-вправи «Історичні шахи»: зіскануйте QR-код або перейдіть за посиланням: Об’єднайтеся в групи. Розгляньте історичні карти. Складіть два-три запитання до кожної карти. Розташуйте карти у хронологічній послідовності. Підготуйте розповідь (віртуальну подорож) за однією з карт. Запишіть у зошиті план своєї роботи. Прочитайте уривки з історичних джерел. Позначте на контурній карті назви міст, що трапляються в тексті. Укажіть історико-географічні регіони, до яких належать ці міста. Уривок 1. «Заклав князь Ярослав Мудрий місто Київ велике, у якому тепер Золоті ворота, заклав церкву Святої Софії митрополичу, а потім церкву Благовіщення святої Богородиці...». Уривок 2. «І подарував Данило Галицький синові своєму місто, яке на його честь назвав Львовом. Збудував Лев для коханої дружини в ньому католицький храм Івана Хрестителя». Уривок 3. «Чимало версій існує про заснування міста Харкова, що на Слобожанщині. Одна з них пов’язана з міфічним Харьком — першим поселенцем. Дехто стверджував, що Харитон (повне ім’я Харька) був козаком, інші розповідають, що до військової служби він не мав відношення, адже займався пасікою»....
0 Переглянути

Джерела інформації

5 Клас

Ви вже знаєте, що історія — це наука, що займається дослідженням минулого. На попередніх заняттях ми навчилися обчислювати хронологічні задачі та рахувати час, а також дізналися про види карт і правила роботи з ними. Будь-який предмет, що нас оточує, може вважатися джерелом, адже він має своє походження, свою історію, однак не кожен з них можна назвати історичним джерелом. Варто запам’ятати! Історичне джерело — письмові документи, предмети, матеріальні пам’ятки, оповіді тощо, які дають можливість дізнатися інформацію про конкретну історичну подію або явище. Для зручності історичні джерела прийнято розподіляти на групи: речові, писемні, усні, етнографічні, аудіовізуальні й інші. До речових джерел належать знаряддя праці, предмети побуту, зброя, монети, печатки й інші предмети. Вони дають змогу визначати спосіб господарювання людей у різні часи, досліджувати їхню матеріальну культуру. Чимало археологічних знахідок є речовими джерелами. Писемну групу історичних джерел становлять документи, літописи, листи, щоденники, які є свідченням минулого. Чимало писемних джерел містять тексти законів, характеристику правителів держав, перебіг воєнних подій тощо. Інколи опис подій у різних писемних джерелах може відрізнятися, що спонукає задуматися щодо їхньої істинності. Окрему групу становлять усні джерела. Вони охоплюють фольклор, народні пісні, перекази, казки, міфи й легенди, народні прислів’я, історичні думи тощо....
0 Переглянути

Практична робота. Вчимося працювати з контурною картою

5 Клас

Ми вже знаємо, що історія створення карт бере свій початок з давніх часів. Прототипом сучасних карт були наскельні зображення; малюнки на папірусі. Значного розвитку картографія набула внаслідок Великих географічних відкриттів (XV—XVI ст.), адже саме тоді були відкриті нові материки й цивілізації. Потреба у збереженні й нотуванні інформації графічно пов’язана з господарською діяльністю людини. На картах вказують розташування географічних об’єктів, висоту гір, розмір озер тощо. Карта дає змогу визначати відстань між населеними пунктами, прокладати торговельні шляхи. Вивчення історії неможливе без картографічних знань. За допомогою історичної карти ми формуємо графічне уявлення про місця битв, кордони держав, розміщення архітектурних пам’яток. Для того щоб навчитися наносити важливу інформацію на карти, у школі використовують особливі карти — контурні. Вони призначені для кращого запам’ятовування картографічного змісту, розвивають увагу, сприяють формуванню причинно-наслідкових зв’язків. Контурні карти зазвичай використовують в комплекті з атласом — збіркою тематичних карт, пов’язаних із матеріалом, який вивчається. Варто запам’ятати! Контурна карта — вид географічної карти, що містить лише окремі, основні елементи: координатну сітку, кордони держави. Атлас — добірка карт. Історичний атлас — добірка історичних карт. Географічний атлас — добірка географічних карт. 3. РОБОТА З КОНТУРНОЮ КАРТОЮ Перед початком виконання завдань на контурній карті потрібно уважно розглянути її й ознайомитися з відповідною картою в атласі або підручнику. З-поміж основних завдань можуть бути такі: позначити місця історичних подій, нанести назви населених пунктів або нанести населені пункти і підписати їхні назви, заштрихувати історико-географічний регіон тощо. Варто пам’ятати, що контурна карта не є розмальовкою. Недоречно також переносити на неї всю інформацію з підручника або атласу....
0 Переглянути

Як змінювалися карти впродовж історії

5 Клас

Уявлення людей про простір і час виникли не одразу. Лише поступово розширюючи свої знання про світ, наші пращури навчилися закарбовувати інформацію. Первісні люди відтворювали особливості свого побуту та світоглядних уявлень на наскельних малюнках у печерах. Перші карти, ймовірно, створювали на камені. Археологам вдалося відшукати їх у печері Ласко (сучасна Франція), Ель-Кастильйо в Іспанії, Кам’яна Могила в Україні. Наскельні карти допомагали розпізнати особливості ландшафту й рельєфу, встановити напрямки течії річок, відтворити господарське життя первісних людей. Карти в сучасному розумінні з’явилися орієнтовно у 7 тис. до н. е. На теренах сучасної Туреччини вчені проводили масштабну експедицію в поселенні Чатал-Хююк, де знайшли наскельний малюнок із планом поселення епохи нового кам’яного віку. За таким принципом укладали карти пізніх цивілізацій, зокрема — мінойської на острові Крит. Натомість, сучасні дослідження спростовують їхню цінність, адже науковцями встановили чимало невідповідностей між графічним зображенням на них та результатами останніх археологічних досліджень....
0 Переглянути

Історико-географічний регіон

5 Клас

Визначте головні відмінності між адміністративно-територіальним устроєм країни й історико-географічними регіонами. Ви вже знаєте особливості адміністративно-територіального устрою нашої держави. Україна складається з Автономної Республіки Крим, двох міст, що мають особливий статус (Київ і Севастополь) та 24-х областей. Територію України поділяють також на історико-географічні регіони. Вони створювалися під впливом різних чинників: історичних, етнічних, географічних, кліматичних. Згодом змінювалася чисельність населення історико-географічних регіонів, їхні назви та кордони. Кожний з регіонів має свою історію, звичаї і традиції, особливості повсякденного побуту й господарського життя. Варто запам’ятати! Адміністративно-територіальний устрій — поділ країни на окремі адміністративно-територіальні одиниці. Історико-географічний регіон — територія, яка за історичною долею та особливостями господарської діяльності населення, культурою і традиціями населення є унікальною і самобутньою. Історико-географічні регіони не мають чітких меж і територіально не збігаються з сучасними адміністративними областями України. Виокремлюють такі історико-географічні регіони: Буковина, Волинь, Галичина, Донщина, Закарпатті , Запоріжжя , Північне Причорномор’я, Поділля, Сіверщина, Слобожанщина, Таврія....
0 Переглянути

Історичний простір та історична карта

5 Клас

У XVII ст. французький інженер-картограф Гійом Левасер де Боплан уклав першу детальну карту України. Науковець лишив також цінні записи про український народ, його традиції та звичаї, особливості побуту та господарства. Вони увійшли до книжки «Опис України», виданої у Франції в 1651 р. У Києві у 2000 р. було випущено факсимільне (наближене до оригіналу) видання цієї карти. Історична карта — графічне зображення суспільних явищ, які відбувалися на конкретній місцевості впродовж певного часу. 2. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ НА КАРТАХ Діємо: практична хвилинка 1. Розгляньте історичні карти на с. 47. Визначте ключові зміни, які відбувалися на українських землях упродовж різних часів. Складіть коротку розповідь про історичні процеси та явища, відображені на картах. Розташуйте карти в хронологічній послідовності. 2. Опрацюйте легенди карт. Яку інформацію можна дізнатися, якщо вмієш «читати» карту? 3. Поміркуйте, чому французький географ Жан-Жак Елізе писав: «Історія є географією в часі, а географія — історією в просторі»....
0 Переглянути

Географічний простір Землі. Як навколишнє середовище впливає на людину?

5 Клас

Історичні події відбуваються не лише в конкретному часі, а й в певному місці. Ми пам’ятаємо, де й коли святкували власний день народження, як відпочивали влітку, куди планували поїхати разом з однокласниками та однокласницями на канікулах. Отже, історія тісно пов’язана з хронологією — наукою про час, географією — наукою, що вивчає простір. Поєднання цих знань дає можливість детально відстежувати місце, де відбувалися події, визначати напрямки військових походів полководців, досліджувати шляхи експедицій видатних мореплавців. Для їх відображення люди почали створювати карти. Варто запам’ятати! Карта — зменшене зображення земної поверхні, окремих частин світу, країн, міст. Спочатку карти були недосконалими, тож це значно ускладнювало орієнтацію на місцевості. Людина створювала карти тієї території, де вона проживала, займалася господарською діяльністю, позначаючи гори, річки, важливі події. Згодом уявлення людини про світ розширювалися, суспільство відкривало нові континенти, навчилося точніше відтворювати місцевість, розробило систему умовних позначень, які використовувалися для відображення географічних об’єктів та історичних подій на картах. Сучасні карти науковці поділяють на дві великі групи — загальногеографічні й тематичні. Перші відображають основні елементи місцевості: рельєф, населені пункти, кордони, шляхи сполучення, річки, озера, моря і океани. До тематичних карт можна віднести політичні (визначають сучасні держави та їхні кордони); синоптичні (спеціальні карти, на основі яких складають прогнози погоди); історичні (відображають історичні події та явища); туристичні (включають об’єкти архітектури й мистецтва, туристичні маршрути) та ін....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 370
Назад

Навігація