Узагальнення до розділу VІ. Україна в роки Другої світової війни
- 1-07-2022, 00:32
- 293
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
«...Про наближення німців нас ніхто не попереджав, щоб не було ніякої паніки серед населення. А хто сказав, що там десь поблизу німець, то отримав би кулю, власті говорили: "Не панікуйте!” Німці вже коло села стріляють, а передають, що вони на території Західної України. Проводилася евакуація техніки й великої рогатої худоби, були такі, що й до Сталінграда догнали скот, а дехто — до Дніпра. Коли німці зайняли село, то наші літаки його бомбардували, тільки прорахувалися й не влучили в німецький штаб. Бомбардували школу в Глазові, а штаб був у Новоолександрівській школі. Німці зупинялися по хатах, а ми ховалися на горищі. Приходжу я додому, а там повна хата німців, батько каже: "Тікай!” А в хаті повно німців... То мені ледве вдалося втекти — через ставок перебрів. Німці примушували населення села працювати на різних роботах. Я був у трудовому таборі в місті Миколаєві, бо трохи говорив по-їхньому. Що німці не доїдали, те ми забирали в них і їли. Ставлення німців до нас було більш-менш нормальним. У селі за головного стояв комендант (хазяїн). У селі було утворено громадські двори, бо пан сказав: "Працюй та не зважай на втому, бо так написано у Святому Письмі”. Ми привчилися красти. Євреїв у селі було небагато, але вони виїхали ще до приходу німців. Бувало таке, що поліцай спіймає й запитає: "Бумага є?” Далеко пересуватися ти не мав права (не було паспортів). Ще на початку окупації школа в селі працювала, але потім її швидко закрили. Німці вивозили багато людей із села на роботу до Німеччини. Мій брат Петро та двоюрідна сестра були також на примусових роботах. З Німеччини вже через деякий час люди поверталися, але частково. Ухилитися від вивезення не можна було, але деяким усе ж таки це вдавалося. У період окупації робота в полі не припинялася. Оце пара воликів — і ми оремо, боронуємо, сіємо озиму пшеницю. Старалися, звісно, трохи вкрасти додому. Наше повсякденне життя було майже незмінним: так само гнали самогон з буряка ("бурячку”), дівчата ворожили, коли яка заміж вийде, відзначали всі празники (пам’ятаю, як калиту хватали). У мене була мандоліна, а в брата — балалайка, то ми грали, але їх потім поліцаї забрали собі. Також справляли весілля. Ми оце з товаришем ще два роки встигли попарубкувати, а потім мене забрали в армію в 1944 році. До лав Червоної армії мобілізовували всіх, хто міг носити зброю, і дурних, то тепер комісія, а тоді всіх брали. З тих, яких забрали ще в першу мобілізацію, ніхто в село не... |
В Україні почали втілюватися настанови Гітлера, відповідно до яких підкорені народи мали б стати неписьменними: «Не можна, щоб вони знали більше, ніж значення дорожніх знаків. Навчання географії може бути обмежене однією фразою: "Столиця Третього рейху — Берлін” ...Математика й подібні дисципліни взагалі не потрібні». Правда, відповідно до розпоряджень Гітлера в Рейхскомісаріаті «Україна», було дозволено т. зв. «народну» 4-класну школу, усі інші школи й класи в січні 1942 р. було закрито. На думку нацистських бонз, у школі мали б навчати лічбі до 500, учити ставити власний підпис, а головне: прищеплювати покірність нацистам-колонізаторам. Навчання читання й письма вважали недоцільним. Лише завдяки діяльності українських педагогів дітям давали ґрунтовніші знання, виховували дух патріотизму. Історичний факт У зв’язку з евакуацією мільйонів працівників у радянському тилу працювали школи й класи з українською мовою навчання. Так, наприклад, у Саратовській області діяло 30 українських шкіл і класів, у Свердловській — 18, у Новосибірській — 11. На вересень 1944 р. в більшості населених пунктів визволених українських земель робота шкіл знову відновилася. Вона проходила у важких умовах післявоєнної руїни, зростання числа безпритульних дітей. У зв’язку з цим з’явилися нові навчально-виховні заклади: школи робітничої та селянської молоді, військові училища, дитячі будинки для дітей-сиріт.... |
У наступні роки війни українці продовжили воювати в складі польських збройних сил під радянським і британським командуванням. Так, у корпусі генерала В. Андерса воювало близько 3 тис. українців. З них 4 українців за героїзм, проявлений у битві під Монте-Кассіно, було нагороджено Золотим хрестом з мечами, а 11 — Бронзовим хрестом з мечами. 11 тис. українців Закарпаття воювали в 1-му Чехословацькому корпусі під командуванням Людвіга Свободи. Понад 7 млн українців воювали в Червоній армії під час нацистсько-радянської війни 1941-1945 рр. та радянсько-японської війни 1945 р. Кожний другий із них загинув у боях, половина з живих повернулися додому інвалідами. Українцями були майже 300 генералів та адміралів. З 15 фронтів, які діяли в період німецько-радянської війни, більшу половину очолювали маршали та генерали з України, а маршал Р. Малиновський очолив 16-й — Далекосхідний фронт.... |
Сталінградська битва, що тривала із 17 липня 1942 р. до 2 лютого 1943 р., закінчилася поразкою Німеччини та її союзників. В оточення потрапила й змушена була капітулювати 330-тисячна армія фельдмаршала Паулюса. Загалом у битві на Волзі ворог утратив 1,5 млн осіб — чверть усіх військ, задіяних на німецько-радянському фронті. Для України завершення Сталінградської битви стало не лише початком корінного перелому в Другій світовій війні, а й початком вигнання нацистів. Унаслідок розпочатого під Сталінградом контрнаступу бійці 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту 18 грудня 1942 р. зайняли с. Півнівку Міловського району Ворошиловградської (тепер Луганської) області. Опір ворога був затятим, село кілька разів переходило з рук у руки. У боях за село віддали своє життя 1066 бійців. У ході вигнання гітлерівців з усієї області загинуло 120 тис. воїнів. Успішний наступ Червоної армії тривав аж до лютого 1943 р. За цей час було відвойовано значну частину Харківщини та Сумщини. 16 лютого війська оволоділи Харковом і стабілізували фронт на лінії Зміїв-Червоноармійськ (нині Покровськ)-Слов’янськ-Ворошиловград (нині Луганськ). До наступу на початку лютого доєднався Південний фронт, вийшовши 17 лютого на рубіж річки Міус. На початку березня війська Воронезького фронту вийшли на лінію Суми-Охтирка-Опішня. Тривалий наступ виснажив війська, тому сил для продовження наступу не залишилося. Тим часом фельдмаршал Манштайн зосередив на південному заході від Харкова 7 танкових і моторизованих дивізій. 19 лютого він перейшов у контрнаступ, маючи намір розгромити війська Південно-Західного фронту, заволодівши Харковом і Курськом. 16 березня противнику вдалося знову оволодіти Харковом, а через 2 дні — Бєлгородом. Манштайн рвався до Курська, намагаючись оточити там велике угруповання військ Центрального та Воронезького фронтів, узявши реванш за Сталінград. Жорстокі бої під Бєлгородом продовжувалися до 23 березня, після чого обидві сторони перейшли до позиційної війни.... |
У вересні 1941 р. на конференції ОУН(б) було вирішено посилити антинацистську агітацію та пропаганду, розпочати підготовку до створення української армії. З цією метою відкрили старшинську школу в Мостах поблизу Львова й підстаршинську школу в Поморянах. Проводилося навчання радистів, санітарів тощо. Для військового навчання та уникнення вивезення в Німеччину Революційний Провід ОУН(б) рекомендував використовувати службу в допоміжній поліції. Спеціальні групи повстанців збирали зброю на місцях недавніх боїв, ремонтували й складували її. Початкові плани ОУН(б) не передбачали негайного ведення бойових дій проти нацистів. Революційний Провід вирішив спочатку накопичувати сили. Після обраної нацистами стратегії підкорення завойованих радянською Росією народів Провід не вірив у перемогу Німеччини над СРСР та Великою Британією. Якщо ж Німеччина все-таки здобуде перемогу, то буде настільки виснаженою, що не зможе продовжувати війну. Ось тоді, скориставшись ситуацією, УПА мала завдати удару по німецьких збройних силах, щоб утворити незалежну Українську державу. Її утворенню не змогла б перешкодити, на думку бандерівців, і знесилена радянська Росія. Такі припущення посилилися після поразки вермахту під Москвою та створення антигітлерівської коаліції 1 січня 1942 р.... |
Закарпаття ще в березні 1939 р. було окуповане Угорщиною. Чернівецька й Ізмаїльська області ввійшли до складу Румунії. Території, які знаходилися за Дністром: Одеська область, південні райони Вінницької, західні райони Миколаївської областей, лівобережні райони Молдавської РСР, були об’єднані в губернаторство Трансністрія й уключені до складу Румунії. Дрогобицька, Львівська, Тернопільська та Станіславівська області на правах окремого дистрикту (округу) «Галичина» увійшли до генерал-губернаторства, створеного зі східних територій Польщі. Відокремлення Східної Галичини від решти України було зроблено «з причин політичної безпеки», щоб «уберегти» вичищену сталінськими репресіями свідомість мешканців учорашньої радянської України від «згубного» впливу національно свідомих галичан. Більшість окупованих територій УРСР увійшла до Рейхскомісаріату «Україна» з адміністративним центром у Рівному. Чернігівська, Сумська, Харківська області та Донбас й територія Криму були передані під безпосередню владу тимчасової воєнної адміністрації.... |
Підпорядкувавши Європу й частково заблокувавши Велику Британію, Гітлер отримав 1-3 роки, поки Велика Британія та США відмобілізують свою економіку й почнуть бойові дії проти Німеччини. Цей час він вирішив використати для розгрому СРСР, налагодження надійного зв’язку суходолом із союзником на Далекому Сході — Японією. Швидка перемога над СРСР давала можливість Гітлеру не лише ліквідувати загрозу війни на два фронти, а й отримати виробничі та природні ресурси, щоб зрівнятися з англо-американським блоком. Відповідно до цих задумів, було розроблено план блискавичної війни (бліцкриг) проти СРСР «Барбаросса», який передбачав вихід на лінію Архангельськ Астрахань максимум за 5 місяців. Згідно з планом, у лютому 1941 р. в лісових масивах Східної Польщі розпочалася концентрація армії вторгнення. Тим часом відбувалася концентрація військ і на радянському кордоні. У травні-червні 1941 р. Радянський Союз здійснював приховану мобілізацію, зосереджуючи війська на західному кордоні. Це робили під приводом потреби створити на нових західних кордонах СРСР більш сучасну лінію укріплень. Отже, у першій половині 1941 р. по обидві сторони кордону СРСР і Німеччини з її союзниками було сконцентровано колосальну, ніколи не бачену у світі, військову силу. Кожна зі сторін прагнула напасти першою, щоб, скориставшись раптовістю нападу, знищити ударну силу ворожих військ, зосереджених безпосередньо на кордоні.... |
У 1914 р. вступив добровольцем до легіону УСС, став комендантом сотні. Брав участь у боях на горах Маківці та Лисоні. Протягом 1916-1917 рр. перебував у російському полоні. Разом з Є. Коновальцем формував Галицько-Буковинський курінь. Перебував на командних посадах. З січня 1919 р. — начальник штабу армії УНР. Один із засновників УВО. 1924 р. заарештований польською поліцією й засуджений на 5 років ув’язнення. 1929 р. взяв участь у створенні ОУН. Протягом 1933-1938 рр. очолював молодіжні організації католицької молоді «Молоді орли» та товариство українських комбатантів «Молода громада». Після загибелі Є. Коновальця в травні 1938 р. став головою Проводу ОУН. З 1941 р. перебував під німецьким арештом. У 1944 р. утримувався в концтаборі Заксенгаузен. З 1945 р. проживав у Люксембурзі. З 1947 р. іменований пожиттєвим головою ОУН. У 1957 р. ініціював початок роботи щодо створення Світового конгресу вільних українців. Похований на міському цвинтарі Боневуа в м. Люксембурзі. Радикальна зміна політичної ситуації в Центральній Європі, можливість радянсько-німецької війни викликали природну дискусію в ОУН щодо мети, засобів і напрямів діяльності організації. Молоді революціонери пропонували відмовитися від зовнішньополітичної орієнтації лише на одну Німеччину й установити контакти із західними країнами; зосередити роботу Проводу ОУН на внутрішньоукраїнських питаннях, а не аналізі міжнародної ситуації та пропаганді втрат України від репресій радянської влади; перейти до рішучої революційної боротьби; здійснити ряд змін у керівному складі ОУН.... |
Виникнення в центрі Європи агресивної нацистської Німеччини, яка вимагала перебудови несправедливої Версальської системи, спонукало великі європейські держави до складної геополітичної гри заради спрямування німецько-нацистської експансії на Схід. Першою жертвою горезвісної Мюнхенської змови стала Чехословаччина. Під час її загарбання сусідами українці Закарпаття здійснили історичну спробу вибороти власне суверенне право на створення незалежної держави — Карпатської України. Так вони потрапили на перехрестя європейської та світової політики. Європейські держави звернули увагу на українців Закарпаття не заради реалізації їхніх прав. Угорщина не бажала створення Карпатської України, оскільки прагнула повернути її до свого складу як давню експлуатовану провінцію. Для Польщі державність Закарпаття ставала реальною загрозою для її територіальної цілісності як приклад для національно-визвольної боротьби та відокремлення Західної України від Польщі. Тому ці дві центральноєвропейські держави намагалися реалізувати ідею спільного польсько-угорського кордону за рахунок поділу Закарпаття. За українською темою уважно спостерігали й у СРСР. Там продовжували розглядати Польщу, а в її складі західноукраїнські землі як плацдарм «світової революції». Тому й створювали мережу добре законспірованих агентів, фінансували діяльність комуністичної партії та різноманітних лівоекстремістських утворень, засилали диверсійні групи.... |