Санітарно-гігієнічні вимоги до утримання худоби м'ясних порід

М'ясну худобу (корови, нетелі, ремонтні телиці, бугайці до 12-15 міс. віку) утримують безприв'язно в полегшених приміщеннях на глибокій підстилці з годівлею на вигульно-кормових майданчиках (рис. 1.23). При цьому в одній секції, залежно від розміру господарства та його можливостей, утримується 60 і більше корів із підсисними телятами та молодняком віком до 7 – 8 місяців.

У м'ясному скотарстві безприв'язне утримання дає позитивний результат у всіх погодно-кліматичних зонах. Худоба м'ясного напряму протягом усього року утримується у групових секціях без прив'язі.

На час отелення та у перші 15-20 днів життя новонароджених телят від корів відокремлюють у певну секцію із переносними годівницями та окремими автонапувалками. В секціях для отелення і для утримання телят щоденно підстилають свіжу підстилку у великих об'ємах.

Молодняк старше 7-8 місяців утримується в окремих секціях групами, які комплектуються з урахуванням віку та статі. У зимовий період телят і молодняк до 12-місячного віку годують у приміщенні.

Кастрованих бугайців старше 2-х років утримують окремо, нетелів утримують разом із коровами для кращого звикання до умов під час подальшого використання. У теплих регіонах відгодівлю великої рогатої худоби круглий рік проводять на відкритих майданчиках із твердим покриттям під навісом. Майданчики ділять на секції по 50-60 голів у кожній із розрахунком 4,5 – 5 м2 на голову. Між майданчиками з секціями обладнують проїзд, не менше 3 м у ширину, по обидва боки від якого розташовують годівниці. Це дозволяє без труднощів проводити роздачу повнораціонних кормів із використанням кормозмішувача та кормороздавача. Напувають тварин з автонапувалок, які встановлюють у приміщеннях, секціях, де утримують худобу, або на вигульно-кормових майданчиках із автонапувалок з електропідігрівом води у зимовий період. У

Рис. 1.23. Безприв'язний спосіб утримання м'ясної худоби

прохолодніших регіонах групи тварин із майданчиків на зиму переганяють до легких будівель, поділених перегородками на секції з двома рядами годівниць і проїздом шириною 2,5 м у центрі споруди. Навіть узимку тваринам забезпечують вигул поблизу приміщення.

В місцевостях зі сприятливими погодними умовами (зимова розрахункова температура – 15 °С і вище, відсутні сильні вітри та високий рівень відносної вологості) тварин старше 6 місяців дозволяється годувати на вигульно-кормових майданчиках протягом всього року.

Утримання м'ясної худоби складається із трьох технологічних періодів:

• 1. Утримання корів з телятами на підсосі.
• 2. Дорощування молодняку.
• 3. Відгодівля.

Для фермерів основним питанням утримання м'ясної худоби є безприв'язний спосіб утримання корів з телятами на підсосі в полегшених приміщеннях або на відкритих вигульних майданчиках як найбільш простий, що забезпечує високу продуктивність м'ясної худоби, низьку собівартість яловичини і високу продуктивність праці.

Поведінку корів на пасовищі можна подати за наступною схемою: пошук корму – поїдання його; пошук води – пиття; перетравлювання корму (жуйка) і зв'язаний з ним відпочинок; доїння. При цілодобовому утриманні на пасовищі корови поїдали пасовищні корми протягом 598 – 784 хвилин. На півдні України прийнятний спосіб утримання корів і телят на відкритих майданчиках під навісом чи на пасовищі (рис. 1.24).

Вигульні майданчики влаштовують таким чином: всередині загону під навісом до настання холодів укладають шар соломи завтовшки 40 – 50 см.

Щоб майбутнє лігво зігрілось, у загін заганяють тварин, які змочують сечею й утрамбовують солому, в товщі якої відбуваються біологічні процеси з виділенням тепла. Протягом зими підстилку вносять з розрахунку 1-3 кг на голову.

Рис. 1.24. Корови волинської м'ясної породи з телятами на підсосі на пасовищі

Такий спосіб утримання корів вимагає сезонної організації отелень. Слід пам'ятати, що в умовах Півдня найбільш доцільно проводити отелення в січні-квітні. Племінні корови м'ясних порід більшу частину часу у всі сезони року, включаючи зиму, повинні знаходитися на пасовищах, на яких самі добувають необхідні їм корми.

Зимові випаси можуть бути природними, що складаються з високого травостою, збереженого від випасання впродовж літа, або спеціально створеними у вигляді зелених скошених здвоєних валків з високостеблових диких або культурних рослин (суданська трава, овес, кукурудза тощо).

Здвоєні валки формують восени. Рослинність на них консервується холодом і залишається під снігом. Випас тварин на таких пасовищах проводять взимку, коли трава на звичайних пасовищах покривається глибоким снігом і стає недоступною, або ж ранньою весною (рис. 1.25).

Рис. 1.25. Зимове випасання тварин

Завдяки такому штучному випасу вдається продовжити пасовищний сезон для м'ясної худоби на 1,5 – 2 місяці на початку зими і до першого місяця ранньої весни (рис. 1.26). Це дозволяє значно скоротити витрати на годівлю тварин. На штучних випасах тварини поїдають корм в суміші зі снігом, забезпечуючи себе одночасно і водою.

Після зимового пасовищного періоду тварин піддають ретельному індивідуальному огляду. Тих з них, які погано переносять зимове випасання (це ознака слабкості конституції), переводять з племінного в товарне стадо і потім вибраковують.

На зимові пасовища не можна випускати глибокотільних тварин, можливі аборти. Зимові пасовища найбільш придатні для "степових" порід м'ясної худоби, таких як герефордська, ангуська, калмицька, казахська білоголова. Використання зимових пасовищ сприяє зміцненню здоров'я тварин, особливо їх серцевої, дихальної і опорно-рухової систем, що важливо для м'ясної худоби.

Нетелів і первісток також слід випасати на зимових пасовищах, але з обов'язковою підгодівлею перед початком випасання невеликою кількістю якісного грубого корму, в крайньому випадку концентратами (1 – 1,5 кг на голову).