Гігієнічні вимоги до систем утримання корів за інтенсивної технології виробництва молока

Утримання корів при потоково-цеховій технології ґрунтується на фізіологічному підході до утримання всіх вікових і

Рис. 1.26. Випасання абердин-ангусів на зимовому пасовищі

продуктивних груп, дозволяє раціонально вести відтворення стада, сприяє кращій організації праці, економному витрачанню кормів, обладнанню приміщень. Залежно від фізіологічного стану молочне стадо розподіляють на чотири технологічні групи, які розміщують у цехах: отелення; роздоювання й осіменіння; виробництва молока та сухостійних корів. Допускається об'єднання цехів роздою та виробництва молока. У кожному цеху тварини перебувають певний період, після чого їх переводять у наступний по замкненому колу. В кожному із них застосовують такий спосіб утримання, який найбільше відповідає фізіологічному стану тварин:

• • у цеху сухостою – безприв 'язний;
• • отелення – прив 'язний без надання вигулу і моціону;
• • роздою та осіменіння – прив 'язний із забезпеченням улітку пасовищем, а взимку – моціоном;
• • виробництва молока – будь-який відпрацьований у господарстві.

Типи і варіанти прийнятих у господарствах технологій залежать від їх виробничо-економічних можливостей, кліматичних особливостей зон розташування, породи худоби, прийнятої системи її утримання, наявності будівель, їх обладнання тощо.

На фермах, що налічують менше 200 голів відпрацьовувати типову потоково-цехову систему виробництва молока недоцільно. У зв'язку з тим, що при потоково-цеховій системі виробництва молока, крім того, що застосовують в окремих цехах безприв'язне утримання тварин, передбачено ще і їх переміщення з цеху в цех, дуже суворі вимоги ставляться до формування технологічних груп, здоров'я тварин, забезпечення їх кормами, доглядом (як і при безприв'язному утриманні).

Порушення вказаних вимог може призвести до швидкого й масового поширення заразних захворювань, а недогодівля і порушення умов утримання сприяти зниженню продуктивності та скороченню терміну експлуатації.

Цех отелення обладнують в окремому приміщенні з розрахунку 12% головомісць від загального поголів'я корів ферми. Тут утримують глибокотільних корів та нетелей і корів, які розтелилися. Тварини надходять у цех за 7 – 10 днів до отелення і перебувають тут протягом 25 днів. У цеху отелення повинно бути мінімум дві почергово експлуатовані, повністю ізольовані секції приміщення (рис. 1.27).

Рис. 1.27. Схема цеху отелення корів:

1 – стійла допологової секції; 2 – пологова секція; 3 – стійла післяпологової секції; 4 – профілакторій для телят; 5 – приміщення для санітарної обробки корів; 6 – кімната для ветеринарної аптеки; 7 – кімната чергового; 8 – вакуум-насосна; 9 – електро-щитова; 10 – інвентарна; 11 – кімната для зберігання кормів; 12, 13 – мийна із кухнею; 14 – кімната для відпочинку персоналу; 15 – кімната для лікаря-гінеколога; 16 – приміщення для обслуговуючого персоналу; 17 – медпрофілакторій.

В кожній із них виділяють такі чотири секції – перед- або допологову, пологову, післяпологову і 4 – 6-секційний профілакторій для вирощування телят до 20 – 25-денного віку. При зміні секцій приміщення можна забезпечити дотримання основної ветеринарно-санітарної вимоги до технологічного процесу в цеху "все зайнято – все пусто".

Технологічним процесом передбачається систематичне звільнення кожної секції цеху (на 5-7 днів) для очищення, миття і дезінфекції всього обладнання. В результаті такої санації приміщень досягається очищення підлог, перегородок, обладнання і кліток від мікрофлори, яка інтенсивно розвивається на них. До інтенсивного нарощування мікрофлори в пологовій і післяпологовій секціях цеху призводить постійне забруднення вищевказаних конструкцій виділеннями із матки, кров'ю, навколоплідними водами, а в профілакторії – фекаліями телят. Дезінфекцію здійснюють комбінованим способом: зрошують 4 %-м розчином каустичної соди, підігрітим до температури 80 °С, а потім проводять аерозольну дезінфекцію.

Підлоги в боксах (денниках) пологової секції роблять із легкозйомних, очищуваних з обох боків дерев'яних щитів (можна використовувати гумові мати). Стінки перегородок краще облицьовувати кахельною плиткою. За наявності дерев'яних перегородок їх покривають олійною фарбою. Все це полегшує миття, очищення і дезінфекцію боксів.

Перед постановкою в передпологову секцію цеху отелення тварин переводять у спеціальну кімнату, обладнану фіксаційним станком для санітарної обробки. Тут корову або нетель оглядають, очищають волосяний покрив, забруднені місця, задню частину тулуба обмивають і дезінфікують 1 %-м розчином хлораміну або креоліну. Копита після обмивання та очищення дезінфікують 10 %- м розчином сульфату міді чи іншими дезінфікуючими засобами, що рекомендовані у ветеринарній медицині. Після обробки тварину обсушують підігрітим до температури 40 °С повітрям або за допомогою інфрачервоних ламп, обладнаних у приміщенні для санітарної обробки. Тут також встановлюють водонагрівач і калорифер. Цементну підлогу роблять із нахилом для стоку змивних вод у каналізаційну систему.

Розміри цеху отелення та його секцій залежать від кількості тварин на фермі. При його будівництві (реконструкції) необхідно врахувати, що коефіцієнт термічного опору стін не повинен бути нижчим 1,78, а стелі – 2,25 ккал/см2год.°С. Якщо ці показники нижчі, стіни і стелю необхідно утеплити, оштукатурити і побілити свіжогашеним вапном.

Для підтримання оптимальних параметрів мікроклімату, передусім у пологовій секції та профілакторії, у цеху отелення обладнують примусову вентиляцію з підігрівом повітря, яке надходить, особливо в зимовий і перехідні періоди року. Для цього при цеху отелення обладнують вентиляційну камеру з встановленням калориферів або теплогенераторів. Передбачають також допоміжні приміщення: вакуум-насосну та електрощитову, інвентарну, молочну, мийну із кухнею для підігріву молока чи молозива, випоюваного телятам, кімнати для зберігання кормів та для лікаря-гінеколога ветеринарної медицини з необхідним інструментом, аптекою, приміщення для обслуговуючого і чергового персоналу з душовою, гардеробною та санвузлом.

Після обробки тварин переводять у передпологову секцію. Тут їх утримують на прив'язі. Тому секцію обладнують довгими (220 см) і широкими (150 см) стійлами і вільною трикінцевою (ланцюговою) прив'яззю. Нахил підлоги в стійлах не повинен перевищувати 1°. Підлогу краще робити утепленою (дерев'яною) з використанням соломи для підстилки. За секціями цеху отелення закріплюють постійний обслуговуючий персонал, підібраний із

кращих операторів, майстрів, навчених правил роботи з глибокотільними і новотільними коровами. Вони повинні вміти підготовити корову, прийняти отелення, випоїти перші порції молозива теляті не пізніше як через 1-1,5 год. після його народження. У зв'язку із тим, що отелення у корів часто відбувається в нічний час, на великих фермах організовують нічне чергування операторів машинного доїння у цеху отелення. Про всі помічені особливості стану новоотеленої корови й новонародженого теляти чергова зобов'язана повідомити лікаря ветеринарної медицини.

Перед входом у цех отелення (його секції) розміщують дезкилимки або дезванну (завдовжки 1,5 м), що займає всю ширину прохідної частини коридору. їх заправляють 2 %-м розчином гідроокису натрію або 1 %-м креоліну, розчином хлорного вапна або гіпохлориду (з 2 % активного хлору). Ці ж розчини використовують для знезараження інвентарю і предметів догляду за тваринами. Стійла й денники утримують у чистоті, а лотоки та гнойові решітки, що їх покривають, щоденно очищають і дезінфікують вищевказаними засобами.

При перших клінічних симптомах настання отелення задню частину тулуба й хвіст корови обмивають і дезінфікують 0,5 %-м розчином хлораміну або креоліну, розчином фурациліну (1:5) або калію перманганату (1 : 1000) і переводять тварин у бокс пологової секції цеху отелення. Бокс попередньо очищають, миють і дезінфікують. Розміри боксів-денників становлять 3,0 χ 3,5 і 2,5 χ З при висоті перегородок 1,5 м для можливості зорового контакту з іншими тваринами, обладнані годівницями і напувалками.

Для оптимізації мікроклімату та обслуговування новонароджених телят бокси обладнують інфрачервоними лампами або теплогенераторами. У пологових секціях цеху отелення повітря знезаражують у присутності тварин за допомогою бактерицидних ультрафіолетових ламп. Теля приймають на суху солом'яну підстилку (можна на чисту полотнину чи брезент) і дають матері його облизати. Тому корів у боксах чи денниках утримують без прив'язі. Після облизування теля швидше встає й шукає вим'я корови, яке потрібно попередньо підготувати. Це робить досвідчений оператор машинного доїння, обмиваючи його теплою водою і витираючи насухо серветкою, змоченою дезрозчином. Перші цівки молозива здоюють із кожної частки. При захворюванні корови на мастит (що можна встановити за зміною консистенції та кольору молозива, наявністю у ньому пластівців) теляті молозиво не випоюють. Молозиво від хворих корів утилізують. Телят від таких матерів ізолюють, переводять у підготовлену клітку профілакторію, а молозиво відповідної порції надою випоюють від здорової корови, що отелилася в цей же час, або із замороженої порції.

З цією метою на фермах, де є холодильники або морозильні установки, створюють банк молозива першої та другої порцій надою. Сюди поміщають невикористану частину молозива відповідних надоїв, одержаних від здорових корів, розфасовуючи їх в емальовані місткості або стерилізовані целофанові пакети по 1,5- 2 л і позначаючи биркою з підписом, яка порція, від якої корови й коли одержана. У разі потреби відповідну порцію молозива розморожують, підігрівають до температури 37 – 39 °С і випоюють новонародженим телятам.

Протягом першої доби після народження телят доцільно утримувати в боксі-деннику разом із матір'ю. За цей час телята ссуть корову 5-8 разів за добу. Для штучної годівлі (ручного випоювання) використовують чисте свіжовидоєне молозиво, перелите в соскову напувалку. Його випоюють теляті не пізніше, ніж через 2 год. після народження через соску з каліброваним отвором. У перші 2-3 дні охолоджене молозиво підігрівають на водяній бані (встановлюють у відро з нагрітою до 40 °С водою) до температури 37 – 39 °С і випоюють 4-5 разів на добу по 1,5 – 2 л, після цього – не менше трьох разів по 2 – 2,5 л на кожне випоювання. Дуже важливо, щоб теля одержувало чисте, свіже, тепле молозиво не менше як протягом трьох діб. У такому молозиві, крім підвищеного вмісту поживних і мінеральних речовин, вітамінів, висока концентрація імуноглобулінів.

Через 1-2 доби корову переводять із пологового боксу (денника) в післяпологову секцію, а телят – у профілакторій, де вони перебувають у клітках до 20 – 25-денного віку. Далі їх переводять у телятник для подальшого вирощування, а надремонтних – реалізують у господарства з вирощування молодняку великої рогатої худоби на м'ясо. Навантаження в профілакторії на одного працівника 35-40 телят. Якщо у новотільної корови встановлені симптоми захворювання, її переводять у стаціонар або у виділені санітарні станки. Протягом усього періоду утримання корів у пологовому боксі й післяпологовій секції їх забезпечують доброякісним сіном. Поступово в раціон корови вводять доброякісний сінаж, починаючи з 2 – 3 кг на голову на добу. Напувати тварин краще індивідуально з відра підігрітою (до 20 – 25 °С) водою невеликими порціями.

У післяпологовій секції корів утримують на прив'язі не менше 7-8 днів. Стійла в цій секції повинні бути довгими (не менше 1,9 м). Якщо післяотельний період перебігає нормально і немає відхилень у стані молочної залози, в раціон поступово вводять коренеплоди і концкорми з таким розрахунком, щоб на 5 – 7-й день після отелення довести його до нормативного (відповідно до живої маси і надою). Потім здорову корову переводять у цех роздою та осіменіння. На фермах (наприклад, племінних), де тварин роздоюють усі оператори машинного доїння, всіх корів переводять у цех виробництва молока.

До цеху роздою й осіменіння корови надходять через 16- 18 днів після отелення. Він розрахований на 25 % худобомісць від загальної кількості корів. Тривалість перебування тварин у цьому цеху 100 – 120 днів після отелення, коли вони здатні дати максимальну кількість молока і повинні бути осіменені. Тому тут працюють найдосвідченіші оператори машинного доїння та селекціонери. Краще утримувати корів у стійлах, обладнаних автоматичною прив'яззю. В технології необхідно обов'язково передбачити активний дозований моціон тварин. Регулярний рух найкраще допомагає у нормалізації функцій органів і систем організму новотільної корови, що вступає в інтенсивну лактацію й готується до штучного осіменіння.

Роздоювати корів починають через 15 днів після отелення у доїльному залі, обладнаному сучасними, краще автоматизованими, доїльними установками типу УДА-8 "Тандем", УДЕ-8А, УДА-16 "Ялинка" або карусельними доїльними установками М-680-16 і М- 691-40 (рис. 1.28а).

Рис. 1.28. Роздоювання новоотелених корів

На них один оператор може обслуговувати 70- 100 і навіть 180 тварин. Якщо корів утримують у звичайних корівниках зі стійлами, обладнаними простою прив'яззю, їх доять за допомогою лінійних доїльних агрегатів АД-100А і ДАС-26 у переносні відра або лінійних доїльних установок із молокопроводом (АДМ-8 "Імпульс") (рис. 276), однак робота на таких агрегатах менш продуктивна й ефективна (25 – 50 корів).

Норми годівлі корів складають із розрахунку фактичної продуктивності та авансу кормів на збільшення надоїв молока. Коровам-первісткам додатково згодовують для підвищення продуктивності 1-2 корм. од. Корми авансують доти, поки корова збільшує надої.

За результатами роздою формують технологічні групи корів із різною продуктивністю. Це дає змогу здійснювати диференційований (груповий) підхід до тварин (годівля, догляд, ветеринарне обслуговування) як у цеху роздою, так і в цеху виробництва молока. За час перебування в цеху роздою корову необхідно осіменити. Пункт штучного осіменіння розміщують не ближче ніж за 50 – 100 м від корівника. Пункт штучного осіменіння великої ферми повинен включати манеж, обладнаний станком (станками), лабораторію, мийну, стійлове приміщення для утримання корів після осіменіння. В кожній частині пункту потрібно підтримувати оптимальні параметри мікроклімату: в манежі- температуру повітря в межах 15-20°С, відносну вологість – 50-60%, інтенсивність повітрообміну – 1,5 м3/год.; в лабораторії повітрообмін може бути нижчим (0,5 м3/год.) при тих же або близьких за значенням інших основних параметрах. Недопустима наявність в повітрі лабораторії аміаку і підвищеної кількості мікроорганізмів. У мийній температура та вологість повітря дещо вищі: 18-25 °С і до 80% відповідно. На менших фермах пункти штучного осіменіння обладнують поряд із молочним блоком, де передбачається також розміщення лабораторії з аналізу якості молока. У малих господарствах, де корів осіменяють у стійлах корівника, в кожній секції доцільно обладнати 2-3 закритих бокси з фіксаторами.

До цеху виробництва молока надходять запліднені й роздоєні корови на 100 – 120-й день лактації. Основне завдання тут – це одержання високих надоїв, досягнення рівномірного спаду лактаційної кривої, нормального перебігу тільності й своєчасного запуску корів. У цеху повинно бути 50 % худобомісць від загального поголів'я корів. Якщо доїння організовано у стійлах, то застосовують прив'язний спосіб утримання, а в доїльних залах – безприв'язно-боксовий.

Важливим елементом виробничого процесу в зазначеному цеху є своєчасний і правильно проведений запуск корів, що контролюється щомісячним планом-графіком переміщення тварин по цехах. Корів середньої продуктивності запускають протягом 3-4, а високопродуктивних – 6 – 10 днів. У період запуску стежать за вим'ям: коли воно стає твердим, молоко здоюють. Після закінчення запуску їх переміщують до цеху сухостійних корів.

Основне призначення цеху сухостійних корів – підготовка корів до отелення й подальшої лактації. Переводять у цех сухостою глибокотільних корів за 60 – 50 днів до отелення після попереднього поступового (протягом 4-6 днів) запуску, а нетелей – на шостому-сьомому місяці тільності. Якщо ферма (комплекс) великі й корів доять у доїльних залах, у цеху сухостою доцільно виділити додатково секцію для тварин, що знаходяться в запуску (4 – 5 % загальної кількості корів), і переводити сюди ще лактуючих високопродуктивних корів за 70 – 60 днів до отелення. Тут запуск корів з індивідуальним підходом до кожної тварини здійснює один досвідчений майстер-оператор.

Через 1-2 дні після припинення лактації протягом кількох днів (1-2 рази на добу) здоюють секрет і перевіряють кожну частку вимені на мастит. Це дає змогу знизити захворюваність корів на мастит після отелення, підвищити їх продуктивність і скоротити захворюваність телят. Корів у сухостійний період можна утримувати як на прив'язі, так і безприв'язно, в тому числі у комбінованих боксах. Проте кращим способом утримання слід вважати безприв'язний, що передбачає вільний вихід корів чи телиць на вигульно-кормові майданчики, де вони поїдають грубі та соковиті корми. На кожну корову в приміщенні повинно бути виділено 5 м2 площі, а на вигульно-кормовому майданчику з твердим покриттям – 8 м2 із фронтом годівлі 0,8 – 1 м. Співвідношення кількості кормових місць і чисельності тварин у секції 1:1.

Прив'язний спосіб застосовують у господарствах з невеликим поголів'ям дійних корів. Для полегшення організації моціону використовують напівавтоматичну прив'язь тварин, що дає можливість розфіксовувати їх групами.

У якості підстилки використовують солому або сухий торф із розрахунку 1,5-2 кг на голову на добу. Гній з приміщень видаляють 1-2 рази на рік. Приміщення й вигульно-кормові майданчики обладнують груповими напувалками. У цеху сухостійних корів виділяють 25 % худобомісць від загальної кількості корів на фермі.

Як приміщення, так і вигульні майданчики поділяють легкопересувними перегородками на 3 – 4 секції. Корів у них групують за строками тільності (наприклад, за 60, 45, 30 і 15 днів до отелення). Групи формують один раз через кожних 10-15 днів. Окремо виділяють групу нетелей. Розміри технологічних груп залежать від умов комплексу, ферми (не більше 50, краще 16 – 32 корови). Комплеклувати секцію сухостійних корів необхідно в один день після ранкової годівлі й відповідної підготовки як секції приміщення, так і тварин. Секцію попередньо очищають, необхідне обладнання миють і дезінфікують. Потім секцію санують 3-5 днів і готують до прийняття тварин. Підготовка тварин включає їх огляд, диспансеризацію, перевірку вимені на мастит і взяття контрольних проб крові на біохімічні дослідження. Корів чистять, підмивають, обробляють волосяний покрив і кінцівки.

Добре організований сухостійний період, або "відпочинок" корови перед отеленням і наступною інтенсивною лактацією, необхідний як для нормального розвитку плода, так і для функціонування організму матері. Плід найінтенсивніше розвивається в останні три місяці тільності корови. Тільній корові у цей час необхідно забезпечити належні умови сухостою, в раціон вводять додатково мінімум 20 % основних поживних речовин, збільшують у 2 – 3 рази кількість вітамінів і мінеральних речовин, що забезпечить формування необхідної маси плода (ЗО – 38 кг).

Рівень годівлі сухостійних корів залежить від їх живої маси, вгодованості, передбачуваної молочної продуктивності та періоду сухостою. Якщо тварини нижче середньої вгодованості, їхній раціон збільшують на 1 – 2 корм. од. Основними компонентами раціону сухостійних корів повинні бути доброякісні (з різнотрав'я та бобових) сіно (3-5 кг), сінаж (12-15 кг), морква, помірна кількість кормових буряків (6-10) і концкормів (не менше 2 кг). Глибокотільним тваринам не можна згодовувати багато силосу. За 15 днів до отелення і через 10 днів після нього силос із раціону корів і нетелей вилучають, замінивши його сіном.

При недостатній годівлі й умовах утримання, що не відповідають зоогігієнічним вимогам, у корів до кінця сухостійного періоду не збільшується жива маса (на 10 % маси тіла), відмічається різко виражене, особливо після отелення, порушення обміну речовин, знижуються функціональні можливості всіх органів і систем організму. Такі тварини після отелення залежуються, у них часто виникають післяотельні ускладнення (затримка посліду, метрит, мастит), що призводить до яловості й зниження молочної продуктивності в наступній лактації.

З метою запобігання відновленню лактації у першу декаду сухостійного періоду поживність раціону не повинна перевищувати 80 % середньої норми. В другу вона відповідає нормі, а у третю і четверту вже на 20 % перевищує її. Починаючи з п'ятої декади рівень годівлі знижують до 70 % середньої норми, а безпосередньо перед отеленням (за 2 – 3 дні) і після нього рекомендується давати лише доброякісне сіно.

Обов'язкова умова потоково-цехової системи виробництва молока – збереження технологічних груп протягом усього періоду утримання тварин у цехах, а за пасовищного утримання – закріплення певних ділянок пасовищ або вигульно-кормових майданчиків (якщо корів не випасають).

Потоково-цехову систему можна впроваджувати на фермах із традиційною технологією та підприємствах промислового типу, де утримують не менше ніж 400 корів. Для цього необхідно мати пологове відділення з денниками і профілакторієм. Решту тварин різного фізіологічного стану розміщують в одному корівнику. Якщо на фермі одне приміщення на 200 корів, то половина худобомісць відводиться під цех виробництва молока, 1/4 частина – під сухостійних корів і стільки ж для роздоювання новотільних корів. У цьому разі для кожної групи визначають різні рівні годівлі. У господарствах, де серед основних виробничих приміщень є пологове відділення, потоково-цехову систему можна запроваджувати з мінімальними витратами, тільки провівши реконструкцію пологового відділення й профілакторію.

Тварин одного цеху розміщують у кількох чи одному приміщенні, розділивши його на окремі секції, в яких утримують корів на роздоюванні та наступному періоді лактації або сухостійних і корів пологового відділення. Можна розміщувати у пологовому відділенні і корів, що перебувають на роздоюванні.

Варіантів розміщення тварин може бути декілька, але необхідно, щоб зберігалася суть нової технології годівлі й утримання з урахуванням фізіологічного стану, можливості роздоювання, вчасного осі мені ння, одержання здорового приплоду та його збереження.

Недоліком потоково-цехової системи є знеособлення тварин, оскільки їх переміщують із цеху в цех. Тому всіх корів слід закріплювати за певними працівниками, в якому б цеху тварини не перебували.

Таким чином, при потоково-цеховій системі вдається усунути ряд істотних недоліків, властивих прив'язній (цілорічно-стійловій) чи безприв'язній системам.