Пасовищно-стійлова система утримання овець і кіз
Пасовищно-стійлова система застосовуються в районах з добре розвинутим польовим кормовиробництвом при недостатніх площах пасовищ. Вона характеризується тривалим пасовищним періодом, її застосовують там, де недостатньо розвинене кормове виробництво і немає зимових пасовищ. У цих районах овець випасають в основному на природних степових і високогірних пасовищах. Тут майже 3/і року тварини знаходяться на пасовищі, при цьому до 60 % кормів у структурі раціону складають пасовищні. У холодну пору року вівцематок і молодняк утримують у вівчарнях, базах-навісах та інших легких спорудах.
Пасовищно-стійлова система утримання овець знайшла застосування переважно в південних, південно-східних степових районах нашої країни. У цих зонах овець пасуть на значних за розмірами пасовищних масивах. Влітку на степових і високогірних, а більшу частину року на низинних зимових пасовищах. Перегін овець на літні пасовища проводять з метою кращого використання кормових пасовищних угідь, захисту тварин від спеки, а також від кліщів-переносників паразитарних хвороб. На літніх пасовищах зводять тимчасові приміщення для людей. Обладнують затишки, відкриті бази, навіси, майданчики для підгодівлі та напування овець. На зимових пасовищах для розміщення маточного поголів'я овець і молодняку будують кошари. При зимових ягніннях маток вівчарні додатково обладнають приміщеннями – тепляками. При весняних окотах обходяться без них. Для утримання баранів передбачають спеціальні приміщення – баранники. Для укриття овець від негоди використовують також бази-трьохстінки з навісами. Для каракульських овець в деяких господарствах будують тепляки.
