Характеристика систем утримання страусів

У сучасному страусівництві існують три основні системи утримання страусів:

• • інтенсивна;
• • напівінтенсивна;
• • екстенсивна.

Інтенсивна система передбачає утримання птиці невеликими сім'ями на обмеженій території з організованим циклом годівлі. Під час появи рослинності страусів випасають у невеликих загонах на пасовищах і отримують додаткову підгодівлю. Оптимальне співвідношення самців і самок при цій системі утримання 1 : 2.

Яйця збирають і інкубують в штучних умовах, що збільшує темпи відтворення, дозволяючи отримувати від однієї несучки більше 80 яєць на рік.

Дана система сприяє постійному контакту людини з птицею, що дозволяє контролювати стан здоров'я страусів впродовж всього періоду вирощування та приручати їх. Однак, такий безпосередній контакт підвищує ризик захворювання птиці і вимагає суворого виконання правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом.

Особливістю екстенсивної системи є утримання страусів на великій території, в умовах максимально близьких до їх природного середовища існування. Це передбачає наявність просторих пасовищ, на яких птиця розташовується невеликими стадами, при цьому на 10 самців має припадати 25 самок. При такому "вільному" утриманні самці захищають територію,

Рис. 6.46. Вирощування страусенят у загонах

визначену в якості своєї, і проявляють агресію відносно самців-суперників. Самки ж можуть вільно переміщатися на пасовищі, паруватись з різними самцями, в результаті чого збільшується кількість запліднених яєць. Виведення молодняка проходить природним шляхом.

Напівінтенсивна система включає в себе елементи обох вищеописаних варіантів. Страуси містяться групами в приміщеннях і різного розміру загонах залежно від пори року. Початкове статеве співвідношення самців і самок при цьому – 1 : 1. У подальшому на одного самця може припадати від 2 до 4 самок. Однак заплідненість яєць при цьому дещо знижується. Інкубацію яєць проводять як в природних, так і штучних умовах. Вибір системи залежить від особливостей клімату і ландшафту місцевості, від площі доступною до використання території, а також від цілей вирощування страусів.

Деякі спеціалісти вважають, що страус – птиця для екстенсивного утримання. При наявності в господарстві великих пасовищних площ страуси живуть великими групами. Кожен самець визначає власну територію, тоді як самки можуть переходити з однієї території на іншу. Самці досить агресивні, оскільки їхня увага спрямована на охорону своєї території від самця-сусіда. Завдяки вільному пересуванню самки можуть спаровуватися з різними самцями, у результаті чого зростає кількість запліднених яєць. Співвідношення самців до самок при спільному утриманні – 1:2,5 (табл. 6.8). При цьому особливо важливо звертати увагу на сумісність самців.

На практиці, утримання страусів особливих складностей не викликає. З метою розведення, а також тимчасового карантинного утримання птиці потрібні станки й вигульні майданчики різних розмірів і типів для різних статево-вікових груп птиці.

6.8. Співвідношення самців до самок

Батьківське стадо страусів утримують у пташниках, в яких створюють необхідні параметри мікроклімату, обов'язково з вигулами, які можуть бути обмежені або великі. Висота пташника повинна бути такою, щоб відстань від голови страуса до стелі була не менше 1 м. Висота дверей пташника повинна бути не менше 2,5 м, ширина – не менше 1,5 м. Висота загону для страусів повинна бути не менше 2,5 м. Пташник повинен бути розділений на окремі станки, в кожному з яких повинна утримуватися одна особина, розмір станка не менше 4 × 5 м. Крім станків в пташнику повинен бути коридор і запасні станки, куди переганяють птицю на час прибирання посліду в основному станку. В зимовий період в пташнику підтримують температуру 15 – 24 °С.

Страуси можуть утримуватися взимку на глибокій підстилці в утеплених приміщеннях, улітку – на вигульних майданчиках (загонах). Залежно від способу утримання й пори року кожен вид страусів вимагає певних умов утримання, що сприяє високому відтворенню й одержанню продукції страусівництва. Приміщення для страусів повинно бути сухим, по можливості просторим, світлим, чистим і відповідати сезону року. Страуси можуть переносити лише короткочасні зниження температури повітря до -20 °С, а Ему до того ж починають відкладати яйця й насиджувати пташенят, коли в Україні наступає зима.

При наявності інкубатора батьківське поголів'я, залежно від пори року, утримують – в пташнику з вигулами або в загоні (вигульному майданчику), яйця постійно забирають із гнізд, що стимулює яйцекладку (від кожної самки одержують 40 і більше яєць). Яйця інкубують, молодняк вирощують без участі дорослої птиці.

При природному способі висиджування яєць батьківське поголів'я утримують у закритому приміщенні з великим вигулом весь рік. У період гніздування яйця в страусів не відбирають, а надають їм можливість самим насиджувати й виводити страусенят. Інтенсивність відтворення в цьому випадку порівняно невисока, тому що вкрити тілом птиця може не більше 15-20 яєць. Застосування цих способів дозволяє заощадити на інкубаторах.

Змішаний спосіб. При цьому способі виводок страусенят формують як в інкубаторі, так і природним способом. Застосування його дозволяє використовувати для висиджування деякої кількості яєць птицею наприкінці гніздового сезону. Це дозволяє збільшити вихід молодняку при певній економії засобів на їхній виводок.

Вибір тієї чи іншої технології для вирощування та утримання страусів залежить від конкретних умов і можливостей відносно необхідних витрат. Для великої страусиної ферми найбільш прийнятним є перший і третій способи розведення страусів.