Нульові технології вирощування (No-till) або технології прямого посіву

Сьогодні в науковій літературі багато інформації щодо використання раціональних методів вирощування, таких як прямий посів (no-tillage, без оранки), а також мульчуючий посів.

В усьому світі близько 95 млн. га обробляються за системою прямого посіву. Близько 47 відсотків із них припадає на Латинську Америку, 39 – на США та Канаду, 9 – на Австралію і поки що 4 відсотки – на Європу. В залежності від регіону, сівозміни та програм державної підтримки можна спрогнозувати, що за умови позитивного розвитку, в майбутньому, їх частка в Центральній Європі буде становити 40-50%, а до 2020 року витіснить традиційну систему обробітку рунту, яка передбачає перевертання пласта.

Прямий посів вважається єдиною системою вирощування, що дає можливість проводити тривалий та стійкий обробіток землі в умовах тропічного і субтропічного клімату.

Багато фермерів у Європі скептично відноситься до систем раціонального землеробства, причинами такої нерішучості є зниження урожайності в перші роки після переходу на нову систему, а також необхідність досить ретельного контролю за виконанням усіх елементів технології. Тому, наприклад, в Іспанії близько 300 тис. га орних земель обробляється за прямим посівом, у Франції їх площа становить 150, а в Китаї – 100 тис. га.

В Україні також багато господарств пропагує використання прямої сівби. Так, зокрема, компанія “Агромир” вказує, що застосування Notill: 1) знижує собівартість вирощеної продукції; 2) знижує ризики і дає стабільний прибуток; 3) покращує навколишнє середовище; 4) гарантує раціональне використання грунту.

Уперше в Україні на нульову технологію в 2002 році перейшла корпорація АТЗТ ”Агро-Союз”, що в Дніпропетровській області.

Прямий посів (no-tillage, без оранки) передбачає посів насіння в ґрунт, який попередньо необроблений. Сошник сівалки прямого посіву утворює в фунті борозну, в яку висівається насіння, часто разом із добривами. При цьому переміщається не більше 50 відсотків поверхні.

Хоча навколо цього напрямку вирощування продукції рослинництва точиться чимало дискусій.

Прихильник нульового обробітку ґрунту (І. Є. Овсінський, 1899) вказує на те, що Крупп своїми знаряддями військового руйнування не завдав стільки шкоди людству, скільки фабрика плугів для глибокої оранки.

Едвард Фолкнер говорить, що плуг врятував людство: він розігнав голод, як перша керосинова лампа розігнала темряву. Але що відбудеться, якщо фітіль вище керосину обрізати, а потім знову зшити в декілька швів? Світло зразу ж померкне. Дещо подібне відбувається і з фунтом.

Технологія нульового обробітку фунту дає можливість: 1) відновлювати родючість фунту, зберігати фауну фунту і фунтовий горизонт; 2) накопичувати і зберігати рослинні залишки на поверхні фунту; 3) відмовлятися від попереднього обробітку фунту, тим самим економлячи енергоносії; 4) безпосередньо розміщувати насіння із мінімальним пошкодженням структури фунту; 5) зменшувати амортизацію техніки та ремонтні витрати; 6) покращувати прохідність техніки на фунті через більш стабільну структуру фунту; 7) зменшувати ущільнення фунту, за рахунок зменшення періоду часу коли важка техніка рухається на ньому, здійснюючи на фунт несуче навантаження; 8) зменшувати розвиток ерозії грунту; 9) підвищувати інфільтрацію води щоб вона не застоювалася біля плужної підошви; 10) збільшувати накопичення вуглекислого газу за рахунок збільшення гумусу.

По суті, в цій технології всі агротехнічні заходи, крім сівби і збирання, замінено хімічними. Необхідно витримати такі компоненти нульової технології: після збирання попередника, замість механічного обробітку грунту, внести гербіцид суцільної дії і в оптимальні строки висіяти культуру стерньовою сівалкою.

Чим далі відходить у часі момент, коли оберталася скиба, тим вища ефективна родючість ґрунту, тобто тим вищий урожай. Таких дискретних рубежів існує три. Перший – після 4–5 років застосування грунтозахисних технологій (період після “шокового” стану ґрунту). В цей час, як би ми не поліпшували культуру землеробства, прирости врожаю, порівняно з традиційною технологією, становлять 0,45- 0,7 т/га зернових одиниць.

Другий – після 4-5 років впровадження грунтозахисних технологій, коли ґрунт значною мірою відновить статус природного тіла, прирости врожаю при тих же витратах, що й раніше, будуть 1,2- 2,0 т/га, порівняно з вихідними даними або з традиційними технологіями. Третій – через 8-9 років використання технологій, ґрунт майже повністю відновлює свій природний статус і його продуктивність менше залежить від стихійних сил природи (посухи, перезволоження та ін.), а середні прирости врожаю у цей період становлять 2,0-2,5 т/га до вихідних. Після 15 років систематичного застосування ґрунтозахисних технологій, за природним статусом грунт наближається до цілинних аналогів, він меншою мірою залежить від стихійних факторів ризику і здатний подвоїти врожай порівняно з вихідним аналогом.

Для застосування такої технології в господарстві необхідно:

1) кваліфіковані спеціалісти; 2) відповідна сучасна техніка; 3) засоби захисту рослин та посівний матеріал.

За даними багаторічних досліджень бразильських, південноамериканських і німецьких вчених, а також компанії “Агромир” економічна віддача від застосування технології нульового обробітку грунту достатньо суттєва. Збільшення прибутку приносить: скорочення кількості операцій в полі, об'ємів використання палива, зменшення парку техніки, зменшення впливу людського фактора.

Порівняно із традиційною технологією No-till забезпечує такі економічні переваги (за даними компанії “Агромир”):

• 1) на 39% знижуються капіталовкладення в сільськогосподарську техніку;
• 2) на 75% зменшуються потреби за потужністю тракторів;
• 3) на 80% знижуються затрати праці;
• 4) на 84% зменшуються затрати палива;
• 5) на 96% вирішуються проблеми ерозії ґрунту.

На прикладі вирощування, в компанії “Агромир”, ячменю ярого можна проаналізувати скорочення затрат при застосуванні No-till і традиційної технології на Кіровоградщині (табл. 2).