Технологічні операції і затрати палива, які необхідно здійснити на прикладі вирощування кукурудзи за традиційною та No-till технологією

При вирощуванні польових культур за No-till можна економити до 60 л дизпалива на 1 га, тому що за цією технологією аграрій виконує лише три-чотири операції: 1) посів (затрати палива 5-6 л/га); 2) обприскування (до 4 л/га); 3) внесення мінеральних добрив шляхом розкидання (2 л/га) і збір врожаю (12л/га) в залежності від урожайності.

Маючи певні переваги, нульовий обробіток створює багато проблем, проте він популярний у виробництві, оскільки забезпечує високі економічні показники та дає можливість виконувати величезні обсяги посівних робіт у стислі терміни.

Частина науковців в Україні (як і в країнах Західної Європи) дещо обережно підходить до масового впровадження No-till, оскільки це “найбрудніша” технологія – передбачає використання значної кількості пестицидів. Зрештою, ці технології створювали на кошти фірм – виробників пестицидів для збільшення обсягів їхнього продажу.

Ряд вчених, противників No-till технологій стверджує, що вирощування озимої пшениці за допомогою сівалки Great Plains для одержання всього 4,0т/га зерна показує, що в такому разі слід застосовувати вісім агрохімікатів. Тому економія коштів на основному обробітку грунту перекриється затратами на додаткові агрохімікати, особливо якщо не дотримуватися сівозміни.

На думку В. В. Лихочвора (2006), перехід до нульового обробітку – це не “технологічний прорив” у науці, не стрибок на вищий рівень знань і технологій, а всього-на-всього тимчасовий вихід з критичної ситуації. Нульові технології мають певну ваду: відсутність оранки може зменшити глибину верхнього шару ґрунту і глибину проникнення коренів рослин. Якщо корені не можуть проникнути і оживити глибші шари ґрунту, то потенціал ґрунтових ресурсів використовується не повністю.

Вважаємо, що досить суперечливою є економічна вигідність цього методу. Для переходу до нульової технології теж потрібні чималі кошти, щоб придбати надзвичайно дорогу і складну нову спеціальну сівалку для прямої сівби, пестициди, навчити людей. Гостро постає і проблема внесення добрив. Адже тільки невелику їх кількість можна внести в рядки під час сівби, а решту розкидають на поверхні ґрунту, внаслідок чого ефективність фосфорних і калійних добрив зменшується.

Нульова технологія сприяє поширенню шкідливих організмів, оскільки створює ідеальні умови для розвитку бур'янів, шкідників та хвороб. Розрахунки показують, що кошти, потрібні для придбання пестицидів, аж ніяк не менші від затрат для проведення оранки, двох-трьох культивацій тощо.

У нульовій технології немає ані найменшого натяку на вирішення екологічних проблем, що неминуче постануть завтра. Адже немає нешкідливих пестицидів. Вони перетворюють ґрунт, за образним висловом В. М. Федорова, на "мертвого рихляка”, спричинюють захворювання людей і можуть створити багато не прогнозованих проблем.

Нарешті, перед початком застосування нульової технології потрібно здійснити кротове, дренажне, підгрунтове глибоке розпушування грунту, тощо. Якщо виконати всі ці агрозаходи, важко говорити про енергоощадність. Тобто цією технологією можуть скористатися лише багаті господарства з високою культурою землеробства.