Екологічно чисті технології

В Україні, як ні в жодній іншій країні світу, сприятливі умови для розвитку й поширення на великих площах біологічних технологій.

Підставою для поширення біологічного рослинництва та виробництва екологічно чистої продукції є те, що за останні 50 років в Україні, якщо порівняти з країнами Західної Європи, значно нижчі норми внесення агрохімікатів. Так, у 60-ті роки вносили 49 кг/га діючої речовини мінеральних добрив, у кінці 80-х – 177, а в 90-х роках -21 кг/га.

Через нестачу коштів багато господарств не використовували агрохімікати та пестициди протягом останніх 10-15 років. Необхідність здешевлювати продукцію спонукає сільгоспвиробників підвищувати врожайність. Через це вони з 2001 р. збільшують закупівлю високоврожайного насіння, добрив і засобів захисту рослин.

У країнах Західної Європи в ці роки вносили 300-350 кг д. р. з розрахунку на 1 гектар. Разом із мінеральними добривами в ґрунти надходили фтор, хлор, важкі метали, що суттєво знижувало якість продукції рослинництва.

Таким чином, головне протиріччя сучасного рослинництва зумовлене однобічним підходом до його інтенсифікації. Склалася парадоксальна ситуація: екологічно чисті “фабрики-рослини”, які працюють на екологічно безпечних ресурсах сонячної енергії, виявились не тільки енергомарнотратними (зростають потреби у непоновлюваній енергії для одержання кожної додаткової одиниці врожаю), але й найнебезпечнішими для природного середовища внаслідок хімізації технології (В. В. Лихочвор, 2006).

На сьогодні забезпеченість агроформувань засобами захисту рослин становить 20 відсотків до потреби, у тому числі й гербіцидами. Найбільше їх бракує саме у зерносіючих регіонах – Дніпропетровській, Харківській, Херсонській, Черкаській областях (до 8%).

Забезпеченість селян мінеральними добривами складає всього 30 %. Лише 11 кілограмів діючої речовини міндобрив припадає на гектар – у 20 разів менше, ніж у розвинутих країнах Європи (2000 р. і раніше). Хоча 80% міндобрив експортується.

Тому Україна вже зараз заявила про себе на міжнародному рівні, як про виробника екологічно чистої продукції сільського господарства. Нажаль в державі майже відсутній внутрішній ринок екологічно безпечної аграрної продукції. Отже, впроваджуючи новітні технології з обмеженим використанням пестицидів, агрохімікатів та розширенням використання препаратів біологічно активних речовин на ряді площ можна отримувати високі врожаї дуже необхідної в світі екологічно безпечної сільськогосподарської продукції.

Існують правила міжнародної сертифікації площ під вирощування такої продукції. Зараз в Україні сертифіковано близько 240 тис. га, тоді як в Австралії до 10 млн. га, Аргентині – 2,96 млн. га, США – 950 'тис. га. У цілому ми знаходимося десь на 15 місці за цією проблемою.

За даними ПАМ (Проекту аграрного маркетингу) прибуток від реалізації екологічно безпечної продукції на світовому ринку в 2-3 рази вищий, ніж від продажу сільськогосподарської продукції, вирощеної традиційним методом (К. Н. Пакулова, 2004).

Це сприяло підвищенню в сільськогосподарському виробництві попиту на біопрепарати, біологічно активні та ростові речовини, біоциди рослинного походження для боротьби з шкідниками, хворобами і, навіть, бур'янами. Адже без використання засобів захисту рослин неможливо одержати значні прибавки врожаю навіть при найпередовіших технологіях і з найкращих сортів.

Технологічна схема даної технології передбачає також підбір сорту (гібрида), який слабо уражується шкідниками та хворобами, не вилягає тощо, а тому не потребує додаткових енергетичних затрат на пестициди, ретарданти та інші агрохімікати.

Українська селекція дуже багата вітчизняними сортами, які не поступаються закордонним аналогам, а в багатьох випадках навіть перевершують їх.

Наприклад, усі багаторічні спроби завезти в Україну сорти озимої пшениці, які переважали б українські, завершилися невдало, бо таких просто не існує. Майже для всіх культур відчутне засилля іноземних сортів, окрім озимої пшениці. Істинно, хліб із прадавніх часів – монополія України. Сорти, які створили селекціонери України, мають дуже високу стійкість до хвороб, тоді як в Європі цю проблему вирішують три-, чотириразовою обробкою фунгіцидами. Це теж основа для поширення біологічних технологій у зерновиробницгві.

Сорти картоплі європейських країн значно поступаються українським за стійкістю проти фітофтори. Достовірним науковим фактом є те, що західноєвропейські сорти потрібно обприскувати щонайменше три-чотири рази (інколи – понад 10 разів), а фітофторостійкі та нематодостійкі сорти – один раз.

Основними ознаками біологічного рослинництва є: 1) правильне використання сівозміни, без якої біологічної технології не існує; 2) удобрення за допомогою органіки, рослинних решток, сидератів, соломи тощо; 3) висока природна родючість грунту, яка дає змогу вирішити проблему забезпечення елементами живлення; 4) поліпшене засвоєння азоту завдяки бобовим культурам; 5) повна відмова від застосування агрохімікатів.

Зрозуміло, що за біологічного рослинництва вийти на рівень інтенсивних технологій неможливо, але наукові розробки та набуття практичних навичок дасть змогу дещо скоротити різницю у врожайності. Та, попри це, надзвичайно цінною і привабливою рисою біологізації є відсутність забруднення довкілля, повна екологічна чистота продукції.

Біологічна модель сприяє біологічному поверненню в ґрунт елементів живлення і підвищенню природної його родючості. Саме за такими показниками цей технологічний напрям набрав найвищу суму балів.

Дані технології широко застосовуються з метою вирощування екологічно чистої продукції для дитячого, лікувального і профілактичного харчування. Існують сучасні технології інтегрованого захисту сільськогосподарських культур від комплексів шкідливих організмів, які обгрунтовані прогнозами їх розмноження, при складанні фітосанітарного моніторингу, враховуючи особливості збереження та охорони корисних видів організмів.

Варто зазначити, що в Україні, напевно, найкраще в світі, в 70-ті роки минулого століття було вивчено агротехнічні методи боротьби з бур'янами, особливо на просапних культурах. Для цього були об'єктивні причини – обмаль гербіцидів.

З допомогою досходових та після сходових боронувань, трьох- чотирьох вчасно і якісно проведених міжрядних розпушувань, правильного вибору попередника, напівпарового основного обробітку грунту вирішували проблему контролю над бур'янами, поліпшували фітосанітарний стан посівів.

Агротехнічні методи боротьби удосконалювались, було розроблено систему орієнтиру для зменшення захисної зони в рядку і підгортання рослин при широкорядному способі сівби.

Саме тому, на нашу думку, в недалекому майбутньому, перевага буде надаватись саме екологічно чистим технологіям вирощування рослинницької продукції.