Біологічні особливості гороху

У посушливі роки вегетація гороху може скорочуватись у півтора рази. Найстійкіші проти посухи ранньостиглі сорти, які встигають сформувати урожай, використовуючи зимові запаси вологи в грунті. Разом з тим, значна вологість під час цвітіння та утворення плодів призводить до надмірного розростання вегетативної маси, взаємозатінення рослин, внаслідок чого насіння формується дрібним.

За посухостійкістю горох переважає боби, вику і люпин, але поступається сої, сочевиці, нуту та чині. Незважаючи на тс, що горох не відноситься до посухостійких культур, його можна вирощувати у відносно посушливих умовах. Горох погано росте при неглибокому заляганні фунтових вод.

В онтогенезі гороху розрізняють такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи-бутонізацію, утворення бобів, достигання. Вегетаційний період більшості селекційних сортів триває 70-100 днів (до 140 днів у дуже пізньостиглих форм) (табл. 57). Горох – найбільш скоростигла серед зернобобових, холодостійка та маловимоглива до тепла культура.

Горох – культура високородючих ґрунтів. Найвищі врожаї одержують на чорноземах, сірих лісових і окультурених дерново- підзолистих фунтах суглинкових за механічним складом. На важких, дуже щільних і кислих фунтах коренева система розміщується неглибоко, пригнічується життєдіяльність бульбочкових бактерій.

Технологія вирощування

Сучасні сорти. Однією з причин скорочення посівів гороху є вилягання та непридатність до збирання прямим комбайнуванням більшості сортів, які вирощуються.

Вилягання гороху пофебує двофазного збирання, що має суттєві недоліки. Негативні його сторони особливо госфо проявляються за випадання частих дощів у період жнив, що призводить до подовження терміну обмолоту, зниження якості насіння гороху, а іноді і до повної загибелі врожаю. При вирощуванні традиційних листочкових сортів гороху, що вилягає збільшити виробництво його зерна до потрібних розмірів – неможливо.

Тому останнім часом на перше місце виходять сорти, які стійкі до вилягання і відносяться до безлисточкового (вусатого) типу. Проте сучасно нові морфотипи гороху з такими господарсько важливими ознаками, як безлисточковість, детермінантність і низькорослість стебла, що надає рослинам більшу стійкість до вилягання, за посухостійкістю не конкурують із сортами з звичайним типом листя. Однак, у кожному морфотипі є окремі сорти з більш високою посухостійкістю і здатністю адаптуватися до несприятливих чинників довкілля, використання саме таких сортів дасть можливість вирощувати горох за інтенсивною технологією.