М'ята перцева

Господарське значення. М'яту вирощують для виробництва дуже цінної ефірної (ментолової) олії, яка міститься у всіх надземних органах рослини: листі (2-4%), суцвіттях (4-6%), стеблах (до 0,3% від маси сухої речовини). В якості сировини використовують усю надземну частину рослин у підв'яленому стані або сухе листя. М'ятна олія містить ментол (41-92 %), ментон (9-25%), пінен, лімонен та інші речовини. М'ятну олію і продукти її переробки використовують у фармацевтичній, харчовій, парфумерно-косметичній, миловарній та лікеро- горілчаній промисловості; листя м'яти – у медицині, для квашення овочів, приготування квасу тощо. Відходи переробки м'яти можна використовувати на корм худобі.

Батьківщиною м'яти вважають Англію, де її вирощують з XVI ст. В Україні її стали вирощувати на початку XVIII ст., а нині основні площі її розміщені в лісостеповій зоні – в Чернігівській, Черкаській, Сумській, Полтавській та Київській областях. За високої агротехніки кращі господарства збирають на великих площах по 15-20 ц сухого листя, а окремі – по 25-30 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. М'ята перцева (Mentha piperita L.) – багаторічна трав'яниста рослина родини ясноткових (Lamiaceae). Утворює кореневища, які залягають на глибині 0-10 см. Кожне кореневище або його частина здатні давати кілька надземних стебел. Основна маса коренів розміщується в шарі 10-30 см.

Стебло у м'яти гіллясте, досягає висоти 50-100 см і більше. Листки вкриті з обох боків дрібними маслянистими залозками, в яких накопичується ефірна олія.

М'ята цвіте рясно, але насіння майже не утворює. Плід складається з чотирьох однонасінних червоно-бурих горішків, маса 1000 шт. яких 0,065 г.

У м'яти перцевої виділяють такі фази вегетації: сходи, галуження, бутонізація, початок і масове цвітіння. Остання фаза збігається з технічною стиглістю рослин. Період вегетації 120-130 днів. У початковий період розвитку м'ята росте повільно, в період галуження інтенсивність росту посилюється і у фазі бутонізації досягає максимуму. В період цвітіння приріст сповільнюється.

М'ята перцева невибаглива до тепла. Навесні відростання починається при 3-5°С, оптимальна температура для її росту 18-20°С. Високі температури в літні місяці стримують галуження, урожайність і олійність при цьому знижуються. Кореневища не мають періоду спокою, що є однією з причин їх загибелі за несприятливих умов перезимівлі (сильні морози без снігового покриву, відлиги, які змінюються похолоданням). Кореневища витримують морози до мінус 13°С, а при наявності снігового покриву до мінус 18-30°С. Сходи м'яти витримують заморозки до мінус 8°С.

М'ята – світлолюбна рослина довгого дня. Навіть при затіненні і в умовах короткого світлового дня (менше 12 год) урожайність, олійність і вміст ментолу в олії знижуються. Це вологолюбна рослина. Особливо вибаглива до вологи у період від початку галуження до масової бутонізації. Оптимальна вологість грунту для м'яти – близько 80% НВ, вона добре реагує на поливи.

М'ята дуже вибаглива до родючості грунту. Кращими для вирощування її є наносні заплавні ґрунти в долинах річок при короткочасному затопленні навесні. Найбільш придатними ґрунтами для неї є легкі за механічним складом чорноземи та окультурені торфовища зі слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (pH 5-7). З урожаєм сухої речовини надземної маси в 45 ц/га виносить 98 кг азоту, 34 фосфору і 44 кг калію.

В Україні вирощують сорт Лебедина пісня.

Технологія вирощування. Враховуючи високу вибагливість м'яти до родючості ґрунтів, посіви її розміщують у спеціальних сівозмінах, розташованих на низинних родючих ділянках. Кращими попередниками для неї є овочеві культури, багаторічні трави, удобрені озимі. На одному місці її звичайно вирощують 2-3 роки підряд, проте рослини при цьому дуже уражуються іржею.

Добрим вносять обов'язково. Під зяблеву оранку слід вносити гній 30-40 т/га і повне мінеральне добриво: азоту 60-70 кг/га, фосфору 45-50 і калію 60-70 кг/га, на окультурених торфовищах вносять лише фосфорно-калійні добрива.

Обробіток ґрунту під м'яту аналогічний обробітку під інші технічні культури. При розміщенні її після удобрених озимих проводять лущення, а потім – оранку на глибину 22-25 см. Після овочевих культур, багаторічних трав, махорки орють поля відразу після збирання врожаю. Рано навесні проводять боронування і передпосівну культивацію фунту на глибину 10-12 см з одночасним внесенням гербіциду трефлану (6-8 л/га) і боронуванням.

Садіння. М'ята перцева майже не утворює насіння, тому розмножується вегетативно – кореневищами, зрідка – розсадою. Насінням її розмножують лише в селекції.

При вирощуванні м'яти кореневищами або пагонами (батогами) після весняного обробітку фунту нарізають борозни на глибину 8-10 см. Ширина міжрядь 45-70 см. Висаджують кореневища або пагони в перші дні весняних робіт водночас із сівбою ранніх ярих вручну або за допомогою машин, укладаючи їх на дно борозни у вологий фунт однією або двома суцільними сфічками і відразу присипають вологим фунтом. Для механізованого садіння використовують культиватор КРН-4,2, обладнаний пристосуванням ПП-6. Висаджують 12-15 ц/га кореневищ. Глибина садіння їх навесні 6-8 см, восени 10-12 см. Відразу після садіння поле коткують.

Садять м'яту також розсадою, яку вирощують на плантаціях маточників. її висаджують у попередньо политі борозни. Ширина міжрядь, як і при садінні кореневищами, 45-70 см, відстань між рослинами в рядку 12-15 см.

Догляд за посівами м'яти першого року життя починають у досходовий період проведенням 2-3 боронувань. Через 3-6 днів після садіння і не пізніше як за 5-6 днів до появи сходів вносять гербіциди. В період сходи – повне галуження проводять 2-3 міжрядних обробітки і прополюють бур'яни в рядках.

Важливим заходом підвищення врожайності м'яти є підживлення її мінеральними добривами. Найефективніші ранні підживлення, проведені під час першої і другої міжрядних культивацій. Вносять NPK з розрахунку 10-15 кг/га.

Догляд за плантацією м'яти другого і наступних років життя залежить від рівня забур'яненості плантації. На чистих від бур'янів ділянках через місяць після збирання врожаю вносять добрива в дозі N135P180K135, заробляючи їх боронами. Рано навесні до відростання рослин застосовують один з названих вище гербіцидів і проводять 1-2 досходових боронування.

При значній забур'яненості плантації м'яти восени, на початку стійкого похолодання, проводять оранку на глибину 16-18 см з повним обертанням скиби, а в посушливі роки – рано навесні. Навесні плантації боронують і дискують. За 5-6 днів до появи сходів вносять гербіциди. Як тільки з'являться сходи, культиваторами з ножовими лапами або проріджувачами нарізують міжряддя завширшки 45-70 см. У подальшому догляд за дворічними плантаціями такий самий, як і за однорічними.

Найчастіше м'ята пошкоджується м'ятним жуком-листоїдом, м'ятною блішкою, м'ятною попелицею; уражується іржею, борошнистою росою. Система боротьби проти шкідників передбачає агротехнічні і хімічні заходи. Проти іржі м'яти застосовують цинеб або анілат у дозах 2,5 і 3,0 кг/га препарату; проти попелиць проводять обприскування 0,2 %-им розчином фоСфаміду.

Збирають м'яту в період масового цвітіння. Перед збиранням виполюють великі бур'яни, а також засмічувачі м'яти – драголюб, м'яту кучеряву і сизу. Скошують м'яту на низькому зрізі (6-8 см). Після прив'ялювання скошену масу згрібають у невеликі валки і залишають на 1- 2 дні для підсушування. Коли вологість маси досягне 30-40%, її підбирають підбирачем-завантажувачем і відправляють на переробку. Висушені рослини обмолочують. При вирощуванні високоментолових сортів для добування ефірної олії використовують листя і стебла.

М'яту, вирощувану на листя, просушують у валках до підв'яленого стану, потім підбирають і перевозять на тік, де досушують до повітряносухого стану листя і обмолочують.

Маточники. Для вирощування садивного матеріалу закладають маточники. На кожний гектар площі м'яти при садінні кореневищами потрібно 0,1-0,15 га маточників, а при садінні розсадою – 0,1 га. Під маточники залишають площі, де збирають найбільші врожаї м'яти і які розміщені в захищених від холодних вітрів місцях.

На маточниках проводять видове прополювання, а врожай збирають пізніше, ніж на товарних посівах, – у період повного цвітіння. Це сприяє кращому розвитку кореневищ і підвищує їх зимостійкість. Рослини скошують на висоті 15 см, щоб узимку затримувався сніг. Залишені на зиму маточники укривають соломистим гноєм, торфокришкою, а взимку проводять снігозатримання. Рано навесні плантації розкривають і вибирають кореневища. Для цього використовують коренезбиральний проріджувач КПМ-2 або культивують площу вздовж і впоперек і вичісують кореневища боронами.