Концепція законопроекту про правовий статус юридичних клінік у системі безоплатної правової допомоги

Відповідно до положень частини другої статті 3 Конституції України утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Важливу роль у забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина в Україні відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у статті 59 Конституції України. Це право е одним із конституційних, невід'ємних прав людини, що має загальний характер. Закріплення цієї норми в Основному законі Української держави є гарантією утвердження законності, проте надання безплатної правової допомоги потребує розробки ефективного механізму її реалізації.

2 червня 2011 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про безоплатну правову допомогу", що стало важливим кроком на шляху забезпечення реалізації конституційного права громадян на правову допомогу^[1].

Однак, навіть розвинута мережа юридичних клінік в Україні, які протягом останніх п'ятнадцяти років зробили вагомий внесок у забезпечення доступу вразливих верств населення Української держави до безоплатної правової допомоги, не виявилася для Міністерства юстиції України як розробника цього закону тим фактором, який дав би підстави включити юридичні клініки до системи безоплатної правової допомоги. Більше того, позиція представників вітчизняного юридичного клінічного руху щодо необхідності включення юридичних клінік при вищих начальних закладах України юридичного профілю до складу суб'єктів, що надають безоплатну первинну та вторинну правову допомогу, не була почута законодавцями і під час розгляду указаного закону в парламентських комітетах та в сесійній залі Верховної Ради України^[2].

І як результат – вибудована в Законі України "Про безоплатну правову допомогу" система безоплатної правової допомоги не відповідає сучасним правовим реаліям, а в організації діяльності юридичних клінік при вищих юридичних навчальних закладах Української держави з'явилися певні проблеми, пов'язані з прогалинами у регулюванні функціонування таких клінік як суб'єктів надання безоплатної правової допомоги саме на законодавчому рівні.

Щоб ліквідувати ці прогалини, наприкінці 2011 р. у Верховній Раді України було зареєстровано два законопроекти, спрямовані на надання юридичним клінікам статусу суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги:

• 1) проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги (реєстр. № 9502 від 25.11.2011 р.), внесений народними депутатами України С.В. Ківаловим та Ю.Р. Мірошниченком^[3];
• 2) проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" щодо юридичних клінік (реєстр. № 9525 від 2.12.2011 р.), внесений народним депутатом України П.В. Мельником^[4].

Будучи об'єднаними спільною метою, цілями та завданнями, вищезазначені законопроекти за своїм змістом і технікою формулювання запропонованих змін до тексту Закону України "Про безоплатну правову допомогу" були доволі схожими (подекуди, навіть ідентичними). Однак за обсягом сформульованих пропозицій, колом правовідносин, які автори цих проектів пропонують врегулювати, та шляхами розв'язання найбільш актуальних питань у діяльності юридичних клінік, вони значно відрізнялися один від одного.

Наприклад, проектом Закону України за реєстр. № 9502 від 25.11.2011 р., який було розроблено співробітниками юридичної клініки Національного університету "Одеська юридична академія"

та обговорено під час Всеукраїнського круглого столу України "Юридичні клініки в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Одеса, 28 жовтня 2011 р.), пропонувалося внести зміни не лише до Закону України "Про безоплатну правову допомогу", але й доповнити норми Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та Кодексу України про адміністративні правопорушення положеннями щодо наділення керівника юридичної клініки правом посвідчувати довіреність фізичної особи у разі, якщо представником сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі, буде студент-консультант юридичної клініки вищого навчального закладу України юридичного профілю.

У свою чергу, обидва законопроекти поєднувало бажання їх авторів на законодавчому рівні закріпити саме поняття "юридична клініка" та надати йому легального визначення, включити юридичні клініки до переліку суб'єктів надання як безоплатної первинної, так і вторинної правової допомоги, визначити порядок надання юридичними клініками безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, а також передбачити можливість оскарження дій чи бездіяльності студентів-консультантів юридичної клініки.

У той же час, у вищезазначених законопроектах пропонувався диференційований підхід до вирішення питання про можливість оскарження рішення юридичної клініки про відмову особі у наданні безоплатної правової допомоги: згідно з проектом Закону України за реєстр. № 9525 від 02.12.2011 р. таке рішення могло бути оскарженим до керівника структурного підрозділу або ректора вищого навчального закладу, а у відповідності до положень проекту Закону України за реєстр. № 9502 від 25.11.2011 р. рішення юридичної клініки про відмову у наданні безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги оскарженню в адміністративному та судовому порядку взагалі не підлягали^[5].

Комітет із питань правосудця Верховної Ради України за результатами розгляду вищевказаних проектів у своєму висновку від 13.01.2012 р. зазначив, що законопроект № 9502 може бути прийнятий за основу^[6]. Комітет з питань бюджету у висновку від 10.02.2012 р. указав, що окремі положення законопроекту № 9502 не узгоджуються з вимогами Бюджетного кодексу України та мають вплив на показники державного та місцевих бюджетів у частині видатків на вищу освіту. Комітет із питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності у своїх висновках від 19.12.2011 р. та 27.12.2011 р. також вважав, що до поданих законопроектів суб'єкти права законодавчої ініціативи повинні були додати фінансово-економічне обгрунтування. Комітет із питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності рекомендував Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні повернути законопроект № 9502 суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання у зв'язку з відсутністю у тексті положень щодо фінансування з боку держави діяльності юридичних клінік, утворюваних при вищих навчальних закладах різних форм власності^[7].

Міністерство освіти і науки України у своєму висновку від 26.12.2011 р. підтримало без зауважень законопроект № 9525 та із зауваженнями законопроект № 9502, а Міністерство юстиції України взагалі не вбачало правових підстав для прийняття законопроектів у запропонованій редакції та пропонувало їх відхилити (висновок від 26.12.2011 р.). Щоправда, через деякий час у своєму листі-роз'ясненні до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" це міністерство все-таки визнало, що наданням первинної правової допомоги займаються і юридичні клініки, які створюються при юридичних факультетах вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації, а тому система надання безоплатної первинної правової допомоги буде у подальшому формуватися та удосконалюватися саме з урахуванням досвіду їх діяльності^[8].

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважало за доцільне повернути обидва законопроекти авторам для доопрацювання (висновки від 7.02.2012 р.). Члени профільного Комітету з питань правової політики 15 березня 2012 р. у цілому підтримали запропоновану ідею визначення юридичних клінік суб'єктами надання безоплатної правової допомоги, але не погодилися із включенням юридичних клінік до переліку суб'єктів надання вторинної правової допомоги та рекомендували Верховній Раді України ці проекти законів повернути суб'єктам права законодавчої ініціативи на доопрацювання^[9].

Однак, уже 12 квітня 2012 р. Комітет з питань правової політики на своєму засіданні повторно розглянув вищезазначені законопроекти та рекомендував за наслідками розгляду за скороченою процедурою у першому читанні проект Закону № 9502 прийняти за основу із подальшим урахуванням пропозицій та зауважень суб'єктів права законодавчої ініціативи, а при його підготовці до розгляду у другому читанні врахувати окремі положення проекту Закону № 9525, вилучити із законопроекту положення про надання юридичними клініками безоплатної вторинної правової допомоги, а також привести положення законопроекту у відповідність до законодавства у частині оскарження рішень юридичних клінік^[10].

5 липня 2012 р. Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону № 9502. Однак, Комітет із питань правової політики у зв'язку з надходженням додаткових пропозицій до зазначеного законопроекту не встиг у період до завершення роботи парламенту шостого скликання погодити його остаточну редакцію для внесення на розгляд у другому читанні, а тому відповідно до Регламенту Верховної Ради України 12 грудня 2012 р. зазначений проект було внесено до новообраного парламенту для подальшого розгляду (за реєстраційним № 0926)^[11].

Згідно з постановою Верховної Ради України від 25.12.2012 р. № 11-VII до предмету відання Комітету з питань верховенства права та правосуддя було додатково включено нові сфери суспільних відносин, у тому числі й надання правової допомоги громадянам, регулювання організації та діяльності адвокатури^[12].

Саме тому, 17 квітня 2013 р. на засіданні цього Комітету було розглянуто поправки народних депутатів України до проекту Закону № 0926, а також запропоновано остаточну редакцію законопроекту до другого читання.

У порівнянні з редакцією законопроекту, прийнятою у першому читанні, членами Комітету було враховано практично усі поправки народного депутата України С.В. Ківалова, розроблені членами Правління та іншими представниками Асоціації юридичних клінік України за результатами аналізу зауважень та пропозицій Міністерства юстиції України, Міністерства освіти і науки України, комітетів та Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України.

У новій редакції цього законопроекту пропонується частину першу статті 1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (далі за текстом – Закон) доповнити новим пунктом 5 такого змісту: "юридична клініка – структурний підрозділ вищого навчального закладу України III–IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців у галузі знань "Право", утворений як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів, а також для надання безоплатної правової допомоги". Частину першу статті 9 цього Закону ("Суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги"), як і частину першу статті 15 ("Суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги") пропонується доповнити новим пунктом 5 – "юридичні клініки".

Пропонується також доповнити Закон двома окремими статтями "12-1. Надання безоплатної первинної правової допомоги юридичними клініками" та "24-1. Надання безоплатної вторинної правової допомоги юридичними клініками", а також передбачити в частині першій статті 28 цього Закону окремий пункт, згідно з яким Міністерство юстиції України затверджує спільно із спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки Типове положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України.

У свою чергу, згідно з положеннями частини першої запропонованої статті 12-1 законопроекту, юридичні клініки створюються з метою, формування у студентів поваги до принципів верховенства права, справедливості і людської гідності, набуття ними практичних навичок надання правової допомоги, проведення правової просвіти населення, а також надання безоплатної правової допомоги вразливим категоріям осіб.

Згідно з положеннями частини другої вищезазначеної статті, юридичні клініки не є юридичними особами, мають власні бланки та печатку із своїм найменуванням, а їх діяльність фінансується за рахунок коштів вищих начальних закладів, при яких вони створені, отриманих із бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. На думку авторів цієї поправки, наведене формулювання повною мірою відповідатиме передбаченому у статті 5 Закону принципу гарантованості державного фінансування надання безоплатної правової допомоги.

. У відповідності до положень частини третьої статті 12-1 законопроекту, порядок діяльності юридичних клінік визначається відповідним положенням про юридичні клініки, затвердженими вищими навчальними закладами на основі Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України, а також іншими внутрішніми актами цих клінік. На відміну від попередньої редакції цього пункту, автори вирішили відійти від необхідності погодження затверджених вищими навчальними закладами положень про юридичні клініки із головними управліннями юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з огляду на принцип автономії та самоврядування в управлінні навчальними закладами та те, що контрольно-наглядова функція стосовно освітніх установ не є властивою територіальним управлінням юстиції.

Практично незміненими у порівняні з першим читанням залишилися такі пункти статті 12-1 законопроекту. Так, згідно з частиною четвертою вищезазначеної статті, безоплатна правова допомога в юридичній клініці надається студентами-консультантами із числа студентів-старших курсів вищого навчального закладу, які здобувають вищу юридичну освіту, під контролем осіб (кураторів), що мають вищу юридичну освіту, стаж діяльності у галузі права не менше двох років та є відповідальними за проходження практичного навчання та проведення навчальної практики таких студентів в юридичні клініці.

Особистий прийом осіб, які потребують безоплатної правової допомоги, проводиться в юридичній клініці студентами-консуль- тантами постійно в установлені дні та години. Графік прийому осіб та умови надання безоплатної первинної правової допомоги в юридичній клініці мають бути доведеними до їх відома (положення частини п'ятої цієї статті).

У відповідності до положень частини шостої та частини сьомої статті 12-1 законопроекту, юридична клініказабезпечує надання усіх видів правових послуг безоплатної первинної правової допомоги, передбачених частиною другою статті 7 цього Закону, протягом 15 календарних днів з дня надходження звернення від особи, яка потребує безоплатної первинної правової допомоги. Якщо під час особистого прийому в юридичній клініці буде встановлено, що особа потребує безоплатної вторинної правової допомоги, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 13 цього Закону, студент-консультант, який проводить особистий прийом, зобов'язаний роз'яснити такій особі порядок звернення про надання безоплатної вторинної правової допомоги до інших суб'єктів надання такої допомоги. У разі звернення особи за безоплатною вторинною правовою допомогою, передбаченою пунктами 2 та 3 частини другої статті 13 цього Закону, студент-консультант забезпечує доступ такої особи до безоплатної вторинної правової допомоги у порядку, передбаченому статтею 24-1 цього Закону.

Отже, у разі прийняття цього законопроекту студенти-кон- сультанти юридичних клінік уже цілком легально, як повноправні суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги, надаватимуть відвідувачам юридичних клінік правову інформацію, консультації та роз'яснення з правових питань, складатимуть заяви, скарги та інші документи правового характеру (крім документів процесуального, характеру), а також надаватимуть допомогу в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

У разі наявності обставин, за яких особі в юридичній клініці неможливо надати безоплатну первинну правову допомогу (через її стан здоров'я, поведінку, зловживання своїми правами чи наявність конфлікту інтересів тощо), юридична клініка має право прийняти рішення про відмову в наданні безоплатної первинної правової допомоги. Копія цього рішення з одночасним роз'ясненням порядку звернення про надання правової допомоги до інших суб'єктів надання такої допомоги видається (надсилається) особі, яка звернулася до юридичної клініки (положення частини восьмої статті 12-1 законопроекту).

Що ж стосується порядку надання безоплатної вторинної правової допомоги, то згідно з положеннями частини першої статті 24-1 законопроекту, юридичні клініки забезпечують надання усіх видів правових послуг безоплатної вторинної правової допомоги, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої статті 13 цього Закону, вразливим категоріям осіб, передбачених пунктами 1, 2, 9-12 частини першої статті 14 Закону.

Таким чином, на засіданні Комітету з питань верховенства права та правосуддя 17 квітня 2013 р. народні депутати України не підтримали доводи представників Міністерства юстиції України про те, що покладення функцій надання безоплатної вторинної правової допомоги на студентів-консудьтантів, які ще не мають вищої юридичної освіти та відповідного практичного досвіду, не відповідають закладеному в Законі принципу якості безоплатної правової допомоги.

Саме тому, у разі прийняття цього законопроекту студенти- консультанти юридичних клінік здійснюватимуть представництво інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складатимуть документи процесуального характеру.

Згідно з положеннями цього законопроекту право отримати в юридичній клініці безоплатну вторинну правову допомогу мають такі категорії осіб:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім'ї є нижчим за суму прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого Оповідно

до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб;

• 2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами Насильства у сім'ї;
• 3) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;
• 4) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
• 5) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку;
• 6) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією.

Згідно з частиною другою вищезазначеної статті законопроекту, у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої статті 13 цього Закону, юридична клініка зобов'язана протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги (про надання або про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги з підстав, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону).

Про прийняте рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги юридична клініка письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи. У разі прийняття рішення про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги копія цього рішення з одночасним роз'ясненням порядку звернення про надання безоплатної правової допомоги до інших суб'єктів надання такої допомоги видається (надсилається) особі, яка звернулася до юридичної клініки (положення частини третьої цієї статті).

У відповідності до положень частини четвертої статті 24-1 законопроекту, безоплатна вторинна правова допомога в юридичній клініці надається студентами-консультантами із числа студентів старших курсів вищого навчального закладу, які здобувають вищу юридичну освіту, під контролем осіб (кураторів) із числа адвокатів, які є відповідальними за проходження практичного навчання та проведення навчальної практики таких студентів у юридичній клініці, а також включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, або до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Надання безоплатної вторинної правової допомоги в юридичній клініці припиняється у випадках, передбачених частиною першою статті 23 цього Закону, або за заявою особи, яка звернулася про надання такої допомоги (положення частини п'ятої цієї статті).

Отже, надання безоплатної вторинної правової допомоги в юридичній клініці припиняється у випадках, коли: 1) обставини чи підстави, за наявності яких особу було віднесено до категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, припинили своє існування; 2) встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих документів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної'вторинної правової допомоги; 3) особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі, за якою їй призначено захисника відповідно до цього Закону; 4) особа використала усі національні засоби правового захисту у справі.

Положеннями частини шостої запропонованої статті 24-1 законопроекту передбачено, що при наданні безоплатної вторинної правової допомоги юридична клініка користується правами, передбаченими пунктами 2-6 частини першої статті 25 цього Закону, за наявності довіреності на представництво інтересів особи, яка звернулася про надання такої допомоги. Зокрема, юридична клініка має право: 1) брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 2) представляти права та законні інтереси осіб, які потребують безоплатної вторинної правової допомоги, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх копії, необхідні у зв'язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 4) збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги; 5) ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею.

У відповідності до положень частини сьомої статті 24-1 законопроекту, під час виконання функцій із надання вторинної правової допомоги юридичні клініки взаємодіють із центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

У підготовленій до другого читання редакції законопроекту запропоновано доповнити статтю 30 Закону частиною третьою про те, що рішення юридичної клініки про відмову у наданні безоплатної первинної чи вторинної правової допомоги можуть бути оскаржені керівникові вищого навчального закладу або до суду в установленому законом порядку. Право на таке оскарження та його порядок мають бути роз'ясненими особі під час її звернення до юридичної клініки, а статтю 31 Закону доповнити частиною другою про те, що дії та бездіяльність студентів-консультантів юридичної клініки, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги можуть бути оскаржені особою, яка звернулася за також допомогою, керівникові юридичної клініки. Право на таке оскарження, та його порядок мають бути роз'ясненими особі під час її звернення до юридичної клініки.

Законопроектом пропонується також доповнити положення окремих процесуальних кодексів України правовими нормами, які дозволяли б підтверджувати повноваження студентів-консультантів юридичної клініки як представників сторін чи інших учасників процесу довіреністю від фізичної особи, посвідченої керівником юридичної клініки з прикладенням печатки клініки.

Так, існуючий в Україні порядок підтвердження повноважень представників фізичних осіб у цивільних та адміністративних справах (як і в справах про адміністративні правопорушення) перешкоджає ефективному наданню юридичними клініками правової допомоги малозабезпеченим верствам населення, оскільки:

• 1) після набуття чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7.07.2010 р. скасовано можливість підтвердження повноважень представників усною заявою довірителя, яка заносилася до журналу судового засідання^[13];
• 2) оформлення та посвідчення довіреності на представництво інтересів у судах у приватних нотаріальних конторах становить у середньому 250-300 грн., що є значними коштами для відвідувачів юридичних клінік (наприклад, указана сума становить на теперішній час 1/3 частину щомісячного доходу пенсіонера та 1/4 частину мінімальної заробітної плати працездатної особи в Україні);
• 3) оформлення та посвідчення довіреності в державних нотаріальних конторах, незважаючи на меншу вартість вчинення такої нотаріальної дії, є обтяжливим для більшості громадян через постійні черги до державних нотаріусів;
• 4) посвідчення довіреності посадовими особами інших організацій (в яких довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання) в окремих життєвих ситуаціях не є можливим.

У зв'язку із цим, на думку авторів законопроекту, було б доцільно наділити правом посвідчувати довіреності на здійснення представництва інтересів фізичної особи в суді й керівників юридичних клінік, які не лише доручали б студентам-клініцистам брати участь у веденні справ відвідувачів клініки, але й за згоди таких осіб оформляли для цього відповідні письмові довіреності^[14].

Проте, незважаючи на всі вищезазначені поправки, узагальнюючий висновок Головного юридичного управління Верховної Ради України від 21.05.2013 р. зводиться до необхідності доопрацювання цього законопроекту та його внесення на повторне друге читання^[15].

Таким чином, у разі підтримки парламентарями ідеї наділення юридичних клінік при вищих навчальних закладах України юридичного профілю статусом суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, а також подальшого підписання Президентом України проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги (реєстраційний № 0926 від 12.12.2012 р.), підготовленого народними депутатами України С.В. Ківаловим, Ю.Р. Мірошниченком та П.В. Мельником, система надання безоплатної правової допомоги в Українській державі неодмінно стане ще більш ефективною та відповідатиме сучасним правовим реаліям.

Насамкінець, проведенні нещодавно огляди національних систем правової допомоги підкреслюють, що ефективне надання юридичних послуг великій кількості населення, особливо в країнах, де недостатньо кваліфікованих адвокатів, часто потребує диверсифікації джерел такої допомоги. За результатами аналізу законодавства про адвокатуру в країнах Центральної Азії Програма розвитку ООН, з метою підвищення ефективності системи надавання безоплатної для населення правової допомоги, рекомендувала більш широке використання юридичних клінік як інституту, що надає правові послуги в рамках гарантованої державою юридичної допомоги. У 2013 р. Регіональний центр Програми розвитку ООН для країн Європи та СНД також рекомендував урядам цих країн підтримати розробку, обслуговування та стабільність юридичних клінік при університетах з метою підвищення доступу громадян до правової допомоги^[16].

У той же час, коли у вітчизняних наукових колах триває дискусія з приводу можливості включення юридичних клінік при вищих навчальних закладах України юридичного профілю до системи надання безоплатної правової допомоги та доцільності прийняття відповідних змін до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" від 02.06.2011 р., у більшості розвинених країн Центральної та Східної Європи, СНД юридичні клініки входять до числа надавачів первинної правової допомоги (Грузія, Угорщина, Литва, Молдова, Російська Федерація і т.д.)^[17].

• [1] Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 2.06.2011 р. // Голос України. – 201!.-№ 122.
• [2] Лоджук М. Юридичні клініки як суб'єкти надання безоплатної правової допомоги в контексті положень проекту Закону України "Про безоплатну правовому допомогу" / М. Лоджук // Права людини та механізм їх забезпечення в Україні: матеріали міжвуз. наук.-теорет. конф. (м. Київ, 4 грудня 2009 р ). – К.: Київ. иац. ун-т внугр. справ, 2009. – С. 62.
• [3] Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: gska2.rada.gov.ua/pis/zweb_n/wcbproc4_l?id=&pf3511=41880. – Назва з екрану.
• [4] Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" щодо юридичних клінік [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_l?id=&pf3511=41935. – Назва з екрану.
• [5] Лоджук М.Т. Правовий статус юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної правової допомоги / М.Т. Лоджук // Правове життя сучасної України : матеріали Міжнар. наук. монф. проф ,-викл. складу (м. Одеса, 20-21 квітня 2012 р.). / відп. за вин. д. ю. н., проф. В.М. Дрьомін / Націон. ун-т "Одеська юридична академія". – О.: Фенікс, 2012.-Т. 1.-С.93.
• [6] Висновок Комітету з питань правосуддя Верховної Ради України VI скликання від 13.01.2012 року [Електронний ресурс].-Режим доступу до док.: lawclinic.onua. edu.ua/risk-management/proekt-zakonu-pro-uridicni-idiniki. – Назва з екрану.
• [7] Лоджук М.Т. Деякі аспекти формування ефективної системи надання безоплатної правової допомоги в Україні (на основі аналізу законопроекту про юридичні клініки) / М.Т. Лоджук // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 3. – С. 57.
• [8] Закон України "Про безоплатну правову допомогу": основні положення та підходи до впровадження : Роз'яснення Міністерства юстиції України від 09.04.2012 р. – Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0008323-12. – Заголовок з екрану.
• [9] Лоджук Μ Т. Деякі аспекти формування ефективної системи надання безоплатної правової допомоги в Україні (на основі аналізу законопроект)' про юридичні клініки) / М.Т. Лоджук // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 3. – С. 57.
• [10] Там само.-С. 57.
• [11] Супровідна записка Комітету Верховної Ради України з питань правової політики до проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо визначення статусу юридичних клінік як суб'єктів надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до док.: wl.cl.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_l?id=&pf3511= 45025. – Назва з екрану.
• [12] Про комітети Верховної Ради України сьомого скликання : постанова Верховної Ради України від 25.12.2012 р. // Офіційний вісник України. – 2013. – № 100. – С. 11.
• [13] Лоджук М.Т. Правові основи та ключові етапи здійснення процесуального представництва студентом-клініцистом інтересів відвідувачів юридичних клінік в цивільному судочинстві / М.Т. Лоджук // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави : зб. тез доповідей Міжнар. щоріч. наук. конф. молодих вчених, аспірантів і студентів, присвяч. пам'яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В В. Копейчикова (м. Одеса, м. Львів, 26-27 листопада 2010 р.). – Львів ; О., 2010 – С. 103.
• [14] Лоджук М.Т. Юридичні клініки як учасники судового процесу: пропозиції удосконалення законодавства / М.Т. Лоджук // Митна справа. – 2011. – № 2. – С. 126.
• [15] Лоджук М.Т. Правовий статус юридичних клінік в Україні: перспективи законодавчого врегулювання / М.Т. Лоджук // Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права : матеріали V Міжнар. наук. конф. сіуд., аспір. та молод, вчених (м. Дніпропетровськ, 13-14 грудня 2013 р.) / за заг. ред В.І. Карплюка та С.1. Полякова. – Дніпропетровськ, 2013.-С. 37.
• [16] Юридические клиники в Кыргызстане и система гарантированной государством юридической помощи : отчет научного сотрудника Гарвардской школы права, консультанта Правовой программы Фонда "Сорос-Кыргызстан" Л. Лэнгфорд. – Бишкек, 2014. – С. 7.
• [17] Міжнародне дослідження щодо систем первинної правової допомоги з акцентом на країни Центральної та Східної Європи і СНД: підготовлено в межах спільного проеюу ПРООН в Україні та Міністерства юстиції України "Юридичне забезпечення прав і можливостей бідних": – К., 2012. – С. 6.