Тип (стиль) домінуючого наукового мислення.

Наукове мислення функціонує і розвивається у понятійній формі. Не випадково між знаряддями праці в процесі виробництва і поняттями в процесі мислення проводиться функціональна аналогія. Наукове поняття характеризується як уявне (ідеальне) відтворення сутності пізнаваного об'єкта, як концентрація знань про нього. Оцінка наукових понять як атрибутів пізнавального мислення не може бути іншою для юриспруденції, у якій поняття виступають як логічна форма розуміння сутності правових явищ, як відбиток закономірного й особливого в правовій дійсності. Вони не апріорні, а адекватні об'єктивно існуючим правовим явищам, являють собою результат синтезу правових уявлень, квінтесенцію юридичних знань і досвіду. Світоглядні ідеї XX століття відповідно визначають й складові типу (стилю) домінуючого наукового мислення, під яким розуміється "ансамбль", сукупність взаємозалежних і взаємообумовлених наукових ідей, принципів, форм відбиття і пізнання дійсності, її істотних зв'язків і відношень, напрямків розвитку. Зокрема, сучасний тип науково-правового мислення передбачає:

¨ рішучий поворот юридичних досліджень до правди життя, до істини, тобто до повної їх адекватності об'єктивним процесам;

¨ очищення правознавства від нашарувань догматичного й апологетичного характеру, від абсолютизації сформованих на практиці політичних і правових форм організації суспільства;

¨ радикальне підвищення його критично-аналітичної спрямованості. Конструктивно-критичний аналіз державно-правової дійсності - найважливіша соціальна функція юридичної науки;

¨ забезпечення наукового передбачення розвитку державно - правовових явищ (систем), що служить важливим показником ефективності, науковості того методологічного інструментарія, який використовується;

¨ розширення його діапазону, тобто розгляд правових явищ із філософських, соціологічних і психологічних, а не тільки спеціально-юридичних, позицій;

¨ глибоке з'ясування процесів, що відбуваються у правовому розвитку світу (як у міжнародному праві, так і у внутрішньому праві інших країн), визначення шляхів розвитку внутрішнього права у взаємозв'язку з економічними, соціальними, соціально-психологічними, політичними аспектами світового політико-правового розвитку.

¨ зміною соціальної позиції ученого, що нерозривно пов'язана із суворим науковим дослідженням, із чітким логічним аналізом досліджуваних фактів, із послідовністю практичної перевірки результатів, його соціальною відповідальністю і т.д.