Інформативність юридичної практичної діяльності

Вся юридична практична діяльність здійснюється на підставах її інформативної насиченості, із застосуванням принципу гласності захисту прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права, представництва їх інтересів, надання юридичних послуг по консультуванню суб'єктів права щодо умов, процедур реалізації ними суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, відповідних вимог нормативно-правових актів тощо. Так, здійснення професійної діяльності юристами пов'язане зі збиранням відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення тощо. При цьому юрист збирає, аналізує та розповсюджує інформацію що стосується юридичних справ, які він веде, зокрема:

¨ запитує і отримує документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, громадян;

¨ ознайомлюється на підприємствах, в установах і організаціях з усіма необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;

¨ отримує письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

¨ застосовує науково-технічні інформаційні засоби відповідно до чинного законодавства;

¨ доповідає про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержує від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

¨ бере участь у розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів і дає пояснення щодо суті клопотань і скарг тощо.

Головними принципами, якими повинен керуватися юрист при представництві інтересів суб'єкта права та діях від його імені, є максимальна швидкість інформації, яка надається юристом, її обмеження лише інтересами суб'єкта права, дотримання всіх його вимог щодо того, як його представляти.

Суб'єкт права повинен мати достатню інформацію для того, щоб розсудливо прийняти рішення щодо реалізації суб'єктивних прав та обов'язків, тому юрист, який представляє його інтереси повинен надавати клієнтові фактичну інформацію щодо ведення юридичної справи, а також інформувати клієнта про контакти з протилежною стороною і робити інші доцільні кроки, які б дозволили клієнту прийняти правомірне рішення тощо.

Обсяг інформації, який повинен надаватися юристом, залежить від складності юридичної справи та його можливостей вірно зрозуміти та оцінити її. Наприклад:

¨ у переговорах, коли є час пояснити стан справи, юрист повинен переглянути разом із клієнтом усі важливі її положення;

¨ на судовому процесі юрист повинен пояснити загальну стратегію та перспективи досягнення сприятливого вирішення справи, застерегти клієнта щодо тактики, яка може завдати шкоди або вплинути на інших осіб;

¨ як правило, інформація, що надається юристом, розрахована на клієнта як на дієздатну та деліктоздатну особу, але вона може бути обмежена у випадках, коли клієнт - неповнолітня особа або особа, яка не є дієздатною;

¨ недоцільно інформувати про стан справ кожного з членів організації або групи осіб; вона у таких випадках надається відповідним посадовим особам цих організацій;

¨ іноді обставини можуть вимагати від юриста діяти від імені клієнта без попередньої консультації з ним.

Юрист не може приховувати інформацію від клієнта, виходячи із власних інтересів або зручностей, робити неправдиві або такі, що вводять в оману, повідомлення щодо себе або щодо послуг, які цей юрист надає. До останніх відносяться повідомлення, які:

¨ містять суттєве викривлення факту чи закону або замовчують необхідний факт;

¨ створюють невиправдане очікування щодо результатів, яких юрист може досягнути, чи проголошує, що юрист може досягнути результатів засобами, які порушують правила професійної поведінки або закон;

¨ необґрунтовано порівнюють послуги, які надає юрист, з послугами, що надаються іншими юристами тощо.

Щоб допомогти суб'єктам права своєчасно отримувати правничі послуги, юрист може рекламувати свої послуги не тільки завдячуючи своїй репутації, але й у встановленому порядку через засобі масової інформації, такі, як телефонні довідники, довідники зі сфери права, газети та інші періодичні видання, об'яви на вулицях, радіо чи телебаченні, або за допомогою письмових чи записаних на плівку інформаційних повідомлень. Виправданим вважається поширення інформації:

¨ стосовно прізвища та імені юриста, його адреси та номера телефону;

¨ типу послуг, що їх юрист буде надавати;

¨ підстав, за якими визначається гонорар юриста, враховуючи ціни за конкретні послуги, питань порядку сплати та кредиту;

¨ знання юристом іноземних мов;

¨ прізвищ осіб, які рекомендують цього юриста, і прізвищ клієнтів, яких юрист регулярно представляє, за їхньої згоди тощо. Здійснення будь-якого виду юридичної практичної діяльності

¨ неможливе без необхідного інформаційного забезпечення. Наприклад, інформаційне забезпечення здійснення судових експертиз забезпечується:

¨ наданням спеціалізованим установам та відомчим службам, що проводять судові експертизи, за їх запитом натурних зразків або каталогів продукції установ, організацій та підприємств, технічної документації та іншої інформації, необхідної для створення і оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи;

¨ отриманням суб'єктами, що проводять експертизи, від судів, органів дізнання і попереднього слідства знарядь злочину та інших речових доказів, щодо яких закінчено провадження у справах, для використання в експертній і науковій діяльності тощо.

Юридична практична діяльність безпосередньо пов'язана з організацією збирання, обробки, збереження, обліку та упорядкування інформації. Найбільш рельєфно ця властивість юридичної діяльності проявляється в діяльності юридичної служби, яка:

¨ організовує облік і зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів або підтримує їх у контрольному стані;

¨ з використанням сучасних технічних засобів проводить інформаційно-довідкову роботу із законодавства, оперативно доводить до адресатів інформацію про зміни в нормативних актах і нові акти, рекомендації органів Юстиції, роз'яснення Вищого арбітражного суду та Пленуму Верховного Суду;

¨ готує керівництву довідкові матеріали із законодавства, дає консультації з правових питань;

¨ аналізує наслідки розгляду претензій, позовів і судових справ, практику укладання та виконання договорів (контрактів); вносить керівникам пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення діяльності;

¨ організовує і проводить роботу, пов'язану із підвищенням рівня правових знань працівників, інформує про законодавство, роз'яснює існуючу практику його застосування;

¨ одержує у встановленому порядку від посадових осіб міністерства, підприємства, їх структурних підрозділів документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Юристи та їх клієнти повинні:

¨ "поважати інформаційні права інших суб'єктів;

¨ використовувати інформацію згідно з законом або договором (угодою);

¨ забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону;

¨ забезпечувати доступ до інформації усім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою;

¨ зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну і надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку;

¨ компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію".

Право на інформацію охороняється законом, на підставах статті 45 "Охорона права на інформацію" та статті 46 "Неприпустимість зловживання правом на інформацію" Закону України "Про інформацію":

¨ держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації;

¨ ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом;

¨ суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права;

¨ забороняється вилучення друкованих видань, експонатів, інформаційних банків, документів із архівних, бібліотечних, музейних фондів та знищення їх з ідеологічних чи політичних міркувань;

¨ інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини;

¨ не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю, стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом.

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України, зокрема за вчинення таких порушень як:

¨ необґрунтована відмова від надання відповідної інформації;

¨ надання інформації, що не відповідає дійсності;

¨ несвоєчасне надання інформації;

¨ навмисне приховування інформації;

¨ примушення до поширення або перешкодження поширенню чи безпідставна відмова від поширення певної інформації;

¨ поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи;

¨ використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди особою, яка ? власником відповідної інформації внаслідок виконання своїх службових обов'язків;

¨ розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом, особою, яка повинна охороняти цю таємницю;

¨ порушення порядку зберігання інформації;

¨ навмисне знищення інформації;

¨ необґрунтоване віднесення окремих видів інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом.

В разі вчинення державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування та їх посадовими особами, а також політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян, засобами масової інформації, державними організаціями, які є юридичними особами, та окремими громадянами протиправних діянь, передбачених цим Законом, ці дії підлягають оскарженню до органів вищого рівня або до суду у випадку незадоволення скарги, поданої до органу вищого рівня, заінтересований громадянин або юридична особа мають право оскаржити протиправні дії посадових осіб до суду чи, коли правопорушення завдають громадянам, підприємствам, установам, організаціям та державним органам матеріальної або моральної шкоди, особи, винні в цьому, відшкодовують її на підставі рішення суду. Розмір відшкодування визначається судом.