Поняття моральної культури
Нами вже було визначено, що означає мораль, яке значення вона має в житті суспільства, а тим більш -в сфері юридичної діяльності. Але її функціонування в суспільному житті неможливе без наявності суб'єктів - носіїв моральних цінностей, без сприйняття та реалізації ними ідеалів моралі. Це, в свою чергу, вимагає від соціальних суб'єктів наявності відповідних знань про моральні цінності, а також почуттів, оцінок, емоцій та навичок поведінки, які б узгоджувались з вимогами моралі. Тобто мова йдеться про один з аспектів внутрішньої культури, яка базується на моралі та називається моральною культурою особи.
Моральна культура посідає одне з найважливіших місць в особистій культурі юриста. Це можна пояснити характером та сферою їхньої діяльності, а також тими завданнями, які стоять перед ними в межах професійного обов'язку. Як було вже зазначено, їх робота пов'язана із забезпеченням прав і свобод громадян, виконанням обов'язку перед суспільством і державою, із служінням праву, а значить справедливості, що ставить до всіх працівників юридичної сфери високі моральні вимоги. Особливо це стосується співробітників правоохоронних органів, які працюють в більш складних умовах і вирішують часом неймовірно складні проблеми. Навіть в мирний час їх діяльність часто пов'язана із ризиком для життя та здоров'я, із значними моральними травмами, глибокими чуттєвими переживаннями, психологічними стресами. Тому високий рівень їх моральної та професійної культури в цілому є необхідним фактором якісного вирішення поставлених перед ними завдань.
Моральні якості, що наповнюють поняття моральної культури, завжди складали ціннісну характеристику особи та відігравали важливу роль у всіх сферах людської діяльності, особливо у тих сферах, де відбувається реалізація життєво важливого суспільного інтересу - політика, економіка, правоохоронна діяльність, соціальний захист населення, мистецтво, освіта. Крім того, відомо, що із ускладненням соціальної обстановки або конкретної ситуації, в якій доводиться виконувати свій професійний обов'язок, роль морального фактору значно зростає, про що свідчать приклади історії нашого суспільства.
Особливо слід відмітити важливе значення моральної культури в умовах кризового стану сучасного суспільства, в умовах реформування державного апарату, системи правоохоронних органів тощо. В цих обставинах зростає необхідність залучення до правоохоронної роботи найбільш вихованих в моральному плані, безумовно надійних та стійких духом працівників. Це обумовлено тим, що в стані реформування українського суспільства значні надії покладаються саме на правоохоронні органи, на відданих своїй справі фахівців, які вміють поступитися особистим інтересом заради загального блага.
Що ж таке моральна культура? Розглядаючи це питання, передусім необхідно визначити, що це один із аспектів загальної культури, її складовий елемент, який свідчить про рівень духовного розвитку особи, ступінь готовності до цивілізованого співіснування. Поряд з моральною культурою виділяють також етичну, політичну, професійну, правову, які наповнюють змістовно поняття загальної культури особи, розкривають її потенційні можливості щодо участі у різноманітних соціальних відносинах.
В структурному розумінні моральну культуру особи можна розглядати з точки зору духовного та практичного, що дозволяє нам виділяти такі рівні її внутрішньої побудови як теоретичний (чуттєво-психологічний) та раціональний (діяльністний або практичний). Моральну культуру можна також уявити як єдність внутрішньої та зовнішньої культури. Під внутрішньою культурою розуміють духовне багатство особи, її знання, погляди, ідеї, життєві принципи, оціночні критерії; під зовнішньою - ступінь та форми їх прояву у повсякденному житті, а також навички та уміння.
Поділ культури на професійну, етичну та інші складові досить умовний, тому що пов'язаний із тими завданнями, які стоять перед дослідником. По суті професійна культура за змістом може співпадати з будь-яким із вище названих компонентів. Так, наприклад, професійна культура політичного діяча співпадає з поняттям політичної культури, а професійна культура юриста співпадає з поняттям правової культури. При цьому слід зазначити, що невід'ємним компонентом всякої професійної культури являється моральна культура.
На підставі вище зазначеного можна прийти висновку, що моральна культура — це один із аспектів загальної культури особи, що характеризується системою моральних цінностей, які формуються протягом всього життя особи і виступають як головний критерій у виборі моделі, мети, засобів здійснення поведінки, а також домінуючого мотиву всякої свідомої діяльності. До системи моральних цінностей відносять сукупність стійких знань про добро, зло, справедливість, несправедливість, про наявність певних норм та принципів моралі, переконаність у необхідності виконання цих правил, морально-чуттєве ставлення до випадків порушення цих правил, готовність стати на захист основних моральних ідеалів та особистими діями втілювати їх в практику життя.
Щоб глибше розібратися в системі моральних цінностей, необхідно більш детально зупинитися на структурній характеристиці моральної культури, а особливо на характеристиці її базового компонента - моральної свідомості. В моральній свідомості особи, незалежно від її професійної спрямованості (політик, юрист, економіст), можна виділити два структурних рівні: теоретичний (раціональний) та психологічний (почуттєвий). Обидва рівні є необхідними та взаємодоповнюючими складовими єдиного цілого, які лише умовно можна відокремити один від одного. Однак, не можна не помічати і різниці між ними.
Змістом теоретичного рівня виступають знання, погляди, ідеали, принципи та норми моралі, моральні потреби та уявлення. Цей рівень моральної свідомості формується досить довго - протягом всього життя особи, і є стійким та визначальним для будь-якої сфери соціальної діяльності.
Для працівників юридичної сфери знання про принципи та ідеали моралі вважаються необхідними, оскільки дають змогу здійснення морального вибору, тобто визначати свою лінію поведінки у відповідності до соціального ідеалу, приймати рішення в межах закону, яке 6 не суперечило потребам та інтересам суспільства. Це, в свою чергу, стверджує авторитет юридичної професії, сприяє підвищенню авторитета права, а значить - зміцненню режиму законності і правопорядку. Аморальні вчинки працівників юридичних установ призводять до значних втрат духовного та матеріального походження, до правового нігілізму, свавілля влади.
Другим рівнем моральної свідомості, як було вже зазначено, є психологічний (почуттєвий) рівень. Він складається з моральних почуттів, емоцій, симпатій, антипатій, оціночних критеріїв. Моральні почуття досить різні, класифікуються за різними підставами і можуть виявлятися зовні в актах людської поведінки: сміх, радість, доброзичливість у стосунках, а іноді навпаки - гнів, незадоволеність, роздратованість, нанесення психічної або фізичної образи. Як бачимо з наведених прикладів, значна частина варіантів "психічного стану людини залишається несприятливою для людського спілкування. А тим більш для спілкування представників юридичної професії, для яких вимоги морального ґатунку набувають особливого значення. У зв'язку з цим, більш зрозумілими стають проблеми кадрового підбору, виховання юристів, вироблення чіткої системи деонтологічних вимог до різних напрямів юридичної діяльності, їх формулювання на офіційному рівні та втілення у життя. Для співробітників правоохоронних органів почуттями визначального характеру можна назвати почуття професійного обов'язку, відданості у боротьбі за справедливість, почуття патріотизму, готовності прийти на допомогу та інші. Особливого звучання набувають професійні почуття морально-політичного походження, в яких відбивається не стільки відношення до інших осіб, скільки ставлення до найбільш значних соціальних подій та явищ громадянського життя: це почуття інтернаціоналізму, колективізму, солідарності, національної гордості. Вони складні за змістом, багатогранні за формами прояву і є органічним поєднанням особистого та громадського.
Слід зазначити, що на відміну від моральних знань, моральні почуття більш динамічні, безпосередньо відображають процеси реального життя та здійснюють суттєвий вплив на діяльність людини в цілому та на окремі її вчинки. Людина з добре розвинутою почуттєвою системою виявляється більш продуктивною в системі соціальних зв'язків, відкритою, сприятливою до оточуючих людей, що дуже бажано для представників юридичної професії. Однак, відомо й інше. Особа, що не вміє стримувати своїх почуттів, раціонально мислити в критичних ситуаціях, припускає здійснення негідних вчинків, про що потім жалкує. Такі ситуації в роботі юристів, коли приймаються незважені рішення або вчиняються дії в стані психічного розладу, використовуються неетичні засоби, є неприпустимими. Вони вкрай шкодять загальному ідеалу законності, знижують авторитет юридичної професії, авторитет державної служби, породжують правовий нігілізм. При цьому не слід забувати про ту позитивну роль, що відіграють моральні почуття, коли збуджують людину на героїчні вчинки, надають їй натхнення, внутрішньої впевненості та сили у подоланні труднощів. І навпаки, низький рівень чуттєвого розвитку особи - причина цілого ряду життєвих негараздів, а іноді і трагедій. Окремо слід сказати про керівників підрозділів, посадових осіб юридичних установ, які мають відповідати високим вимогам моральної культури, що безумовно сприяє створенню в колективі обстановки доброзичливості, взаємопорозуміння, комфортності, надає керівникові авторитету, сприяє ефективності та стабільності роботи всього колективу.
Моральні почуття, як складовий елемент моральної свідомості, стали предметом багатьох досліджень, у зв'язку з чим прийнято виділяти різні види почуттів, в тому числі і такі як морально-політичні, морально-трудові, власне моральні та морально-бойові. Якщо перші три види почуттів характерні для всіх категорій громадян, то останній - лише для представників армії, флоту, співробітників правоохоронних органів та спецслужб. Це вимоги професійного порядку, тому в даному випадку можна сказати, що морально-бойові почуття стають складовим елементом професійної культури. Всі моральні почуття стають усвідомленою потребою людського спілкування і після багаторазового їх прояву в діяльності особи закріплюються за нею як система моральних якостей. На цій підставі спробуємо охарактеризувати найбільш вагомі моральні якості співробітників правоохоронних органів, які можна назвати визначальними у здійсненні професійного обов'язку:
¨ якості, в яких виявляється відношення особи до Батьківщини, свого народу, його культури, мови, історії розвитку;
¨ розвинуте почуття обов'язку, особистої відповідальності за справу;
¨ власне моральні якості, чесність, правдивість, почуття особистої гідності, скромність у спілкуванні;
¨ моральні якості, які проявляються в екстремальних ситуаціях: сміливість, мужність, дисциплінованість, готовність до самопожертви тощо;
¨ якості, що характеризують культуру спілкування співробітників під час служби та в побуті.
Слід нагадати, що в ході реалізації своїх функціональних обов'язків співробітники правоохоронних органів висувають до громадян високі вимоги щодо реалізації духу та букви закону, а іноді й глибоко втручаються в сферу їх особистого життя. Тому стає цілком зрозумілим і справедливим формування системи вимог професійної моралі до певних напрямів юридичної роботи, до професії юриста взагалі. Виховання цих якостей — одне з головних завдань функціонування "системи юридичної освіти. Постійне вдосконалення рівня моральної культури юристів — справа не лише освітянська, а ще й обов'язок кожного співробітника. Високий рівень моральної свідомості — запорука високої якості виконання службового обов'язку.
