Види проваджень і стадій в цивільному судочинстві

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ст. 15 ЦПК). Особливості розгляду таких справ, які об'єднані у певні категорії, впливає на процесуальну специфіку судочинства.

Поняття виду провадження в літературі з цивільного процесуального права, як правило, пов'язують з наступними ознаками: а) матеріально-правовою природою цивільних справ, які розглядаються та вирішуються в суді; б) особливостями їх процесуального порядку розгляду та вирішення; в) завданнями, які виконуються судом при їх розгляді та вирішенні; г) системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав та обов'язків, цивільних процесуальних дій, які реалізуються їх суб'єктами (судом І учасниками процесу); д) за об'єктами, суб'єктами та змістом цивільних процесуальних відносин; е) предметом судової діяльності в кожному виді судочинства і загальними правилами юрисдикції. За цими критеріями в ст. 15 ЦПК і літературі з цивільного процесуального права виділяються три види проваджень: позовне, наказне та окреме.

Кожному із виділених видів провадження притаманні особливості їх розгляду в суді. Тому під видом провадження в цивільному судочинстві розуміють особливий порядок (процедуру) розгляду окремих категорій юридичних справ; врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження у цивільних справах, який визначається системою взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав та обов'язків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються суб'єктами - судом і учасниками процесу; визначений характером і специфікою матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту; процесуальний порядок порушення, розгляду, вирішення певної групи цивільних справ.

Дня позовного провадження характерним є наявність двох сторін (позивача і відповідача) з протилежними інтересами, які займають рівне становище в процесі; наявність спору, який виник з матеріальних правовідносин; звернення до суду з позовною заявою; детальна регламентація нормами ЦПК; дією всіх принципів процесуального права; захисту підлягає порушене оспорюване, невизнане суб'єктивне право чи інтерес.

Більшість цивільних справ у судах розглядаються в порядку позовного провадження.

Наказне провадження є спрощеним і безспірним порядком розгляду певної категорії цивільних справ (ст. 95 ЦПК). Захисту підлягає суб'єктивне право, яке без сумніву належить заявнику, а факт правопорушення є безспірним, а вина боржника-очевидною. Відкриття наказного провадження здійснюється заявником, шляхом подання до суду заяви; безспірність вимог підтверджується документами (письмовими доказами); розгляд вимог заявника здійснюється без виклику заявника і боржника, без судового засідання; суддя видає особливу форму судового рішення - судовий наказ.

Окреме провадження є процесуальним порядком розгляду цивільних справ, які спрямовані на підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 234 ЦПК).

В окремому провадженні відсутній спір про право; відсутні сторони; справа порушується заявником шляхом пред'явлення до суду заяви; обмежується дія деяких процесуальних принципів (диспозитивності, змагальності, рівності тощо); встановлено певні процесуальні особливості розгляду справ окремого провадження.

Наведені види провадження відбуваються в суді першої інстанції.

Відповідно до ЦПК цивільне судочинство будується на системі проваджень. Враховуючи інстанційність судової системи, ЦПК виділяє апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження з перегляду судових рішень Верховним Судом України, провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами, провадження у справах про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів.

У залежності від завдань і обсягу питань які вирішує суд у своїй діяльності, ЦПК виділяє також специфічні провадження цивільного судочинства, як відновлення втраченого судового провадження, провадження у справах за участю іноземних осіб, виконавче провадження.

Вид провадження в цивільному судочинстві можна визначити як частину цивільного судочинства, в межах якого вирішуються самостійні процесуальні завдання, які характеризують особливості процесуального регулювання порядку розгляду і вирішення цивільних справ, перегляду судових рішень, вирішення окремих процесуальних питань, що постають перед судом в межах цивільної процесуальної форми.

Вид провадження має відносну самостійність і завершеність правового регулювання.

Цивільне судочинство представляє собою поступовий рух і розвиток по стадіям процесу. У науці цивільного процесуального права виділяються наступні ознаки стадії цивільного судочинства: а) наявність часових і просторових меж; б) наявність самостійної мети і завдань; в) існування комплексу цивільних процесуальних відносин; г) відображення результатів у спеціальних процесуальних актах; д) особлива процедура виникнення і розвитку; е) наявність особливостей процесуального становища суб'єктів процесу; ж) специфіка реалізації принципів цивільного процесу. При цьому перевага надається у більшості випадків такій ознаці як вирішення тих завдань чи мети, що стоять перед стадією.

У теорії цивільного процесу виділяється різна кількість стадій. Поширеним є погляд щодо існування в цивільному процесі наступних стадій: 1) відкриття провадження у справі; 2) провадження у справі до судового розгляду; 3) судовий розгляд в суді першої інстанції; 4) апеляційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої інстанції; 5) касаційне оскарження і перевірка рішень, ухвал суду першої і апеляційної інстанції; 6) перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили у Верховному Суці України; 7) перегляд рішень, ухвал, судового наказу за нововиявленими обставинами; 8) звернення судового рішення (ухвали) до виконання.

При такому поділі процесу його стадії відриваються від процесуальних правовідносин, а підстави поділу позбавлені єдиного змісту. По-друге, в ЦПК такі стадії процесу як апеляційне оскарження, касаційне оскарження, перегляд судових рішень Верховним Судом України, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами розміщені в окремих розділах ЦПК і називаються "Провадженнями". На це звертав увагу В. І. Тертишніков, який пропонував їх все таки відповідно до назви в ЦПК розглядати як окремі види провадження. Для цього є всі як теоретичні, так і правові підстави, оскільки для кожного з названих видів перегляду судових постанов також властиві стадії порушення, підготовки і розгляду. Тому, потрібно виділяти не стадії цивільного процесу в цілому, а стадії окремих видів проваджень за інстанційною ознакою; по-друге, повинно враховуватися специфіка кожного провадження в залежності від передбачених у ЦПК стадій, їх виникнення, розвитку, особливостей врегульованої нормами процедури; по-третє, виділення стадій за видами провадження дасть можливість детальніше охарактеризувати окремі види провадження, виділити їх специфіку.

Отже, стадія провадження - це певна частина самостійного виду провадження, яка характеризує особливості даного виду провадження, об'єднує сукупність процесуальних дій суб'єктів процесу для досягнення визначеної нормами цивільного процесуального законодавства мети і завдань у зв'язку із здійсненням судочинства в цивільних справах.

В структурі кожного виду провадження можна виділити наступні стадії відповідно до ЦПК:

• 1) подання заяви до суду;
• 2) відкриття провадження у справі;
• 3) провадження у справі до судового розгляду (або підготовка справи);
• 4) судовий розгляд;
• 5) виконання судових рішень (ухвал).

Для кожного виду провадження можуть бути характерні свої стадії, і визначено у ЦПК їх кількість. Кожне провадження рухається відповідно до стадій, які послідовно заміщують одна одну. В межах кожної стадії досягається мета процесу, реалізуються функції суду і учасників процесу, які своїми процесуальними діями реалізують процесуальні права та обов'язки, у певній послідовності.

Механізм стадійного розвитку кожного виду провадження характеризує закономірності розвитку цивільного судочинства, його сутність. Кожне провадження завершується ухваленням судового акту (рішення, ухвала) який після набрання законної сили підлягає виконанню в порядку виконавчого провадження.