Поняття та класифікація суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин
Стаття 55 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституційне право особи на судовий захист може бути реалізовано шляхом вступу в цивільні процесуальні правовідносини з судом і заняття процесуального становища конкретного суб'єкта цих відносин (позивача, відповідача, заявника, третьої особи тощо). Успішне виконання судом завдань цивільного судочинства, обумовлене встановленням кола осіб, які можуть бути суб'єктами цивільного процесу, їх процесуального становища, оскільки форма і мета участі кожного з них відрізняються. При цьому слід врахувати, що кількісний склад суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин не є незмінним і постійним. Він перебуває у безпосередній залежності від обставин справи, предмету судового захисту, характеру спірного матеріального правовідношення і його учасників, виду провадження, стадій процесу, виду процесуальної діяльності, яку необхідно здійснити для розгляду і вирішення справи тощо. Необхідність врахування вказаних аспектів утруднює процес встановлення кола суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, а помилки у цьому зумовлюють ускладнення розгляду справи.
При визначенні поняття "суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин" варто уточнити і вказати, що вони наділяються не просто процесуальними правами і обов'язками, а суб'єктивними цивільними процесуальними правами і обов'язками. Кожен суб'єкт, якій бере участь у розгляді і вирішенні цивільної справи наділяється власними, тільки йому притаманними цивільними процесуальними правами і обов'язками. Цивільне процесуальне законодавство чітко, окремими статтями виділяє суб'єктів цивільного процесу та вказує їх суб'єктивні цивільні процесуальні права і обов'язки. Приміром, ст. 55 ЦПК України відзначує, що перекладач має право задавати питання з метою уточнення перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов'язаних з викликом до суду. Ст. 31 ЦПК України закріплює процесуальні права і обов'язки сторін. Зокрема, вказується, що позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково, пред'явити зустрічний позов (ч. 2 ст. 31 ЦПК України). Відповідно, зміст поняття "суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин" повинен в першу чергу, містити вказівку на те, що це особи, які в процесі розгляду і вирішення цивільної справи наділяються комплексом суб'єктивних цивільних процесуальних прав і обов'язків.
Важливим також при визначенні суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин є розкрити й інші їх властивості. Так, однією з ознак вказаних суб'єктів є те, що вони вступають у процес з певною метою і виконують конкретну функцію. Приміром, позивач звертається до суду і вступає у цивільні процесуальні правовідносини з метою захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права; суддя розглядає і вирішує справу; функцією експерта є провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи, тощо.
При розгляді ознак, які притаманні суб'єктам цивільних процесуальних правовідносин слід також вказати, що однією з їх особливостей є те, що до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, які передбачені нормами цивільного процесуального законодавства. Зокрема, ч. 1 ст. 90 ЦПК України закріплює положення про те, що до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства застосовуються заходи процесуального примусу.
Необхідно відмітити, що з аналізу змісту ст. 1 ЦПК України, у порядку цивільного судочинства захищаються права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб та інтереси держави. Ч. 2 ст. 30 ЦПК України відзначає, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Таким чином, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи та держава. Це положення є новим і не містилось в попередньому ЦПК України. Внесення цих змін зумовлено тим, що в судовій практиці все частіше стороною в процесі, особливо в Європейському судді з прав людини виступає держава Україна.
Отже, суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин - це органи і особи, які в силу норм цивільного процесуального законодавства наділяються суб'єктивними цивільними процесуальними правами і обов'язками, у разі порушення яких притягуються до передбаченої законом відповідальності, беруть участі у розгляді і вирішенні цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних, невизнаних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З метою упорядкування та виявлення особливостей їх участі в цивільному процесі, суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин прийнято класифікувати на групи за такими критеріями як мета та завдання їх участі в процесі, процесуальні функції, рівень заінтересованості в результатах вирішення справи тощо.
ЦПК України всіх суб'єктів процесу поділяє на дві групи: 1) особи, які беруть участь у справі; 2) інші учасники цивільного процесу (глава 4 ЦПК). Цивільне процесуальне законодавство не виділяє як окрему групу суб'єктів суд або органи, які здійснюють правосуддя. Однак, виходячи з конституційних положень про судочинство, загальних засад правосуддя можна зробити висновок, що саме суду належить керівна, вирішальна роль в судовому процесі. Саме тому, самостійну групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин становить суд як суб'єкт, виключною функцією якого є здійснення правосуддя.
Для того щоб визначити суб'єктів, які здійснюють правосуддя варто звернути увагу на норми цивільного процесуального законодавства. Зокрема, зазначено, що цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. У судах апеляційної інстанції, цивільні справи розглядаються колегією у складі трьох суддів, головуючий з числа яких визначається в установленому законом порядку. У суді касаційної інстанції цивільні справи розглядаються колегією у складі не менше трьох суддів, а у Верховному Суді України колегіально (ст. 18 ЦПК України). Окремо, звертаємо увагу на зміст ч. 2 ст. 18 ЦПК України, де зазначається, що у випадках, встановлених даним кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. Згідно змісту ст. 234 ЦПК України справи окремого провадження про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення ЇЇ померлою, усиновлення, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу розглядаються колегіальним складом суду у складі одного професійного судді і двох народних засідателів. При цьому законодавець урівнює їх в правах.
Отже, першу групу суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин становлять суб'єкти, які здійснюють правосуддя в цивільних справах. До них належать: а) суддя одноособово; 6) колегіальний склад суду у складі одного судді і двох народних засідателів; в) колегія суддів апеляційної інстанції у складі трьох професійних суддів; д) колегія суддів суду касаційної інстанції у складі не менше трьох суддів; ж) колегія суддів Верховного Суду України.
Наступна група суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин - "Суб'єкти, які беруть участь у справі". У цивільному процесуальному законодавстві дана група визначена як "Особи, які беруть участь у справі". За діючим ЦПК України, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб; у справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники; у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 26 ЦПК України). Чинний ЦПК України, на відміну від попереднього, розширює коло учасників цивільного процесу включаючи до їх складу органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Перелік вищезазначених суб'єктів деталізується в окремій статті ЦПК України, згідно якої до їх складу входять Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи. Зазначені особи можуть звертатись до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів, та брати участь у цих справах (ст. 45 ЦПК України).
Характерними особливостями зазначеної групи суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин є наявність юридичного інтересу в результатах вирішення справи. Виходячи з характеру заінтересованості в результатах вирішення справи, групу суб'єктів цивільних процесуальних відносин - суб'єкти, які беруть участь у справі слід поділити на дві підгрупи: а) суб'єкти, які в процесі захищають свої права та інтереси - сторони, треті особи (вони мають як суб'єктивну матеріально-правову, так і процесуальну заінтересованість); б) суб'єкти, які захищають права та інтереси інших осіб - представники сторін і третіх осіб (мають тільки процесуальну заінтересованість).
Продовжуючи класифікацію суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин стосовно наступної групи слід зазначити, що в діючому ЦПК України, на відміну від попереднього, вони складають самостійну групу суб'єктів, яких законодавець уніфікує і закріплює під назвою "Інші учасники процесу". Так, згідно статті 47 ЦПК України учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.
Характерною рисою даної групи осіб є відсутність матеріальної заінтересованості в результатах вирішення судом справи. Мета їх участі в цивільному процесі підпорядкована процесуальній заінтересованості, їхні основні функції полягають в сприянні суду в розгляді цивільних справ, дослідженню доказів, встановленню фактичних обставин справи тощо.
Досліджуючи суб'єктів, які сприяють здійсненню правосуддя, слід зазначити, що функції секретаря судового засідання і судового розпорядника дещо відрізняються від функцій, які виконуються іншими суб'єктами цієї групи. їх основні функції полягають у створенні і підтриманні умов необхідних для нормального розгляду і вирішення цивільних справ, які так само направленні на сприяння у здійсненні правосуддя. Тому, таких суб'єктів як секретаря судового засідання та судового розпорядника слід об'єднати у окрему підгрупу - суб'єкти, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу. Так, у межах групи "Суб'єкти, які сприяють здійсненню правосуддя" слід виділити дві підгрупи: а) суб'єкти, які сприяють розгляду і вирішенню справи (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, особа, яка надає правову допомогу); б) суб'єкти, які здійснюють організаційно-технічне забезпечення процесу (судовий розпорядник, секретар судового засідання).
Коментуючи питання класифікації суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, СЯ. Фурса аргументує необхідність розширення їх кола. На її думку, із аналізу статей 26, 292, 324 ЦПК України випливає, що існуюча в теорії цивільного процесу загальна класифікація суб'єктів цивільних процесуальних відносин потребує переосмислення та введення до неї додаткової групи суб'єктів: осіб, які не брали участі у справі, хоча повинні були брати таку участь у процесі виходячи з їх матеріальних прав і обов'язків, але суд не залучив їх та вирішив питання про їхні права і обов'язки. Зазначені особи складають наступну самостійну, четверту групу - суб'єкти, які не брали участь у справі, але суд вирішив питання про їх права і обов'язки.
При досліджені суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх класифікації, в окремих випадках, таким суб'єктами можуть стати особи, у яких знаходяться докази, які отримали ухвалу суду про витребування таких доказів і зобов'язані їх надати (ст. 137 ЦПК України). У разі невиконання вимог суду зазначені особи несуть відповідальність, встановлену законом. Вказані особи, при вступі у відносини зі судом стають учасниками цивільних процесуальних правовідносин і складають окрему групу - суб'єкти, у яких знаходяться докази і які отримали ухвалу суду про витребування таких доказів і зобов'язані їх надати. Зазначених осіб слід включити до кола суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин в силу того, що їх діяльність, зокрема подання або відмова у наданні доказів, які у них знаходяться, може суттєво впливати на тільки на хід самого процесу, але й на результат вирішення справи, яка розглядається судом.
Останнім часом в теорії цивільного процесу все більше уваги науковців привертає проблема можливості участі суду присяжних в цивільному судочинстві. Вченими зазначається, що після набрання чинності новим ЦПК України, суд присяжних так і залишився лише декларативною формальністю Конституції України. Для того, щоб запровадити суд присяжних в цивільному судочинстві необхідно розробити форми їх участі, категорії справ, в розгляді яких вони братимуть участь. Також необхідно встановити вимоги і обмеження щодо осіб, які можуть або не можуть бути присяжними, їх відповідальність за неналежне виконання покладених обов'язків тощо. Не менш важливим є вирішення питання щодо оплати витрат пов'язаних з їх участю. Відповідно, одним з напрямків розвитку системи цивільних процесуальних правовідносин є саме розробка питань розширення кола суб'єктів цивільного процесу за рахунок залучення суду присяжних.
