Зміст і об'єкт цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини мають внутрішню визначену будову або структуру. До неї входять три елементи: зміст, суб'єкти і об'єкт.

Існуючі у теорії цивільного процесуального права погляди науковців з приводу визначення змісту цивільних процесуальних правовідносин можна систематизувати і класифікувати на три основні напрямки.

• - І напрямок - його прихильники відтворюють традиційне для багатьох галузей права розуміння змісту цивільних процесуальних правовідносин, як сукупності прав і обов'язків суб'єктів (М.Б. Зейдер, Н.О. Чечина, О. В. Іванов, П.Ф. Елісейкін та ін.);
• - II напрямок - визначення змісту цивільних процесуальних правовідносин пов'язується суто з діяльністю суду та інших суб'єктів цивільного процесу (М.А. Гурвич, І. Жеруолис, В. М. Щеглов та ін.);
• - ІІІ напрямок - його представники, поєднуючи положення перших двох напрямків вважають, що зміст цивільних процесуальних правовідносин становлять як права і обов'язки, так і процесуальна діяльність їх суб'єктів (М.Й.Штефан, В. В. Комаров, П.І. Радченко, С.В. Васильєв, Ю. В. Білоусов, В. П. Мозолин, Д. Р. Джалилов, Г. З. Лазько та ін.). На думку вітчизняного процесуаліста М.Й. Штефана, найбільш ґрунтовною є точка зору згідно якої, під змістом цивільних процесуальних правовідносин розуміють сукупність прав та обов'язків учасників процесу, і процесуальні дії щодо їх реалізації. Неможливо не погодитись з тим, що права і обов'язки суб'єктів цивільного процесуального правовідношення є його суттю, змістом. Вони визначають що саме суб'єкти цього правовідношення можуть, і що повинні робити. Разом з тим, суб'єктивні процесуальні права і обов'язки визначають можливу і необхідну поведінку учасників процесу. Вступаючи в цивільні процесуальні правові відносини, учасники процесу реалізують надані цивільні процесуальні права і обов'язки шляхом здійснення процесуальних дій. Таким чином, права і обов'язки нерозривно пов'язані з процесуальними діями і утворюють єдиний зміст цивільних процесуальних правовідносин.

Категорії "суб'єктивне цивільне процесуальне право", "суб'єктивний процесуальний обов'язок" і "процесуальна діяльність" у якості складових елементів змісту цивільних процесуальних правовідносин взаємопов'язані та взаємодіють між собою. їх взаємозв'язок полягає в тому, що суб'єкт, для захисту свого порушеного чи оспорюваного права вступає в цивільні процесуальні правовідносини і наділяється комплексом прав і обов'язків, які він може реалізувати шляхом вчинення процесуальних дій. В свою чергу, вчинення процесуальних дій зумовлює поступовий рух, зміну цивільних процесуальних правовідносин і в кінцевому результаті, сприяють досягненню тієї мети за для якої вони виникли - об'єкта цих відносин.

Суб'єктивне цивільне процесуальне право - це закріплена і гарантована цивільним процесуальним законодавством можливість певної поведінки суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, спрямованої на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Будь-якому суб'єктивному цивільному процесуальному праву кореспондує суб'єктивний цивільних процесуальний обов'язок. Надання учасникам цивільного судочинства суб'єктивних процесуальних прав пов'язане з покладанням на них обов'язків. Так, ст. 27 ЦПК України разом з суб'єктивними процесуальними правами визначає й обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Суб'єктивний цивільний процесуальний обов'язок - це передбачена нормами цивільного процесуального законодавства необхідність певної поведінки суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин, яка забезпечується заходами процесуального примусу. Суб'єктивні цивільні процесуальні права і обов'язки реалізуються на практиці шляхом здійснення суб'єктами цивільного судочинства процесуальної діяльності.

У науковій літературі з цивільного процесуального права відсутнє чітке розмежування, що ж є змістом цивільних процесуальних правовідносин: процесуальна дія чи процесуальна діяльність. Поняття "цивільна процесуальна діяльність" і "цивільна процесуальна дія" не є тотожними. Процесуальна діяльність це те, що можуть і повинні робити суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин в межах наданих прав і на виконання покладених на них обов'язків. Разом з тим, цивільна процесуальна діяльність це складне явище, яке складається з простих утворюючих елементів. Такими елементами є конкретні, окремі процесуальні дії суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, які підпорядковані єдиній меті. Наприклад, з'явитись до суду, дати свідчення, подати доказ тощо. Таким чином, цивільна процесуальна діяльність і цивільна процесуальна дія це самостійні поняття. В той же час, вони взаємопов'язані і співвідносяться між собою як частина і ціле. Всі процесуальні дії, які вчиняє суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин, будучи підпорядковані єдиній меті і врегульовані єдиним законодавством об'єднуються в організовану сукупність, і утворюють чітко організовану і структуровану систему цивільної процесуальної діяльності. Одиницею такої діяльності є конкретна окрема процесуальна дія. Організованість системи процесуальної діяльності забезпечується самою процедурою розгляду і вирішення справ, яка передбачена нормами цивільного процесуального законодавства. Процесуальні дії, і відповідно вся процесуальна діяльність, повинна вчинятись у чіткій, визначеній законом, послідовності. Наприклад, процесуальна дія з подання доказів не може бути вчинена перед такою процесуальною дією як подання позовної заяви.

Отже, цивільна процесуальна діяльність - це сукупність процесуальних дій суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, що здійснюються в межах наданих суб'єктивних процесуальних прав і на виконання обов'язків передбачених нормами цивільного процесуального законодавства за допомогою конкретних засобів, форм та методів, і які направлені на досягнення завдань та мети їх участі в цивільному судочинстві.

Цивільні процесуальні правовідносини функціонують заради досягнення певної мети. В якості такої мети, або кінцевого результату виступає явище, яке в юридичній літературі позначається терміном "об'єкт". Важливість виділення об'єкта в якості складового елемента структури цивільних процесуальних правовідносин полягає в тому, що саме він визначає межі і напрямок діяльності суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин, мету їх вступу в процес тощо.

У теорії цивільного процесу відсутнє єдине, загальноприйняте визначення об'єкта цивільних процесуальних правовідносин. При вирішенні питання про об'єкт цивільних процесуальних правовідносин, пропонується виходити із необхідності виділення загального об'єкта для всіх цивільних процесуальних правовідносин й спеціальних об'єктів для окремих конкретних цивільних процесуальних правовідносин. При цьому, під загальним об'єктом розуміють те, на що спрямована вся система цивільних процесуальних правовідносин, тобто це самі цілі судочинства, а спеціальний, особливий об'єкт це те, на що направлено окреме правовідношення. Розмежування загальних та спеціальних об'єктів цивільних процесуальних правовідносин сприяє кращому, більш поглибленому розумінню сутності цих відносин та виявленню їх специфічних особливостей.

В процесі розгляду і вирішення цивільних справ виникають відносини, які відрізняються як за характером, так і за суб'єктним складом. На перший погляд може створитись уявлення, що це сума різних правовідносин, але насправді це чітко організована і структурована сукупність, єдність якої забезпечується їх спільною метою - досягнення тих благ або результатів заради яких і розпочався процес. Така єдина об'єднуюча мета і є загальним об'єктом цивільних процесуальних правовідносин. Особливістю загального об'єкта є те, що вся система цивільних процесуальних правовідносин виникає для його досягнення і припиняється при його досягненні. Мова може йти як про права, так само і про законні інтереси, і про охоронювані законом свободи. Відповідно, загальним об'єктом цивільних процесуальних правовідносин є те, на що направлена процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу, а саме на досягнення цілей судочинства сформульованих в ст. 1 ЦПК України - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спеціальним об'єктом цивільних процесуальних правовідносин є те, на досягнення чого спрямоване конкретне, окреме правовідношення. На досягнення спеціального об'єкта окремого цивільного процесуального правовідношення спрямована конкретна процесуальна дія, яка здійснюється на основі права чи обов'язку. Таким чином, кожне окремо взяте правовідношення, а також їх групи мають свій спеціальний об'єкт. Наприклад, спеціальним об'єктом групи процесуальних правовідносин, які виникають між судом і свідками є отримання показань свідка, Ст. 63 ЦПК України вказує, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Спеціальним об'єктом цивільних процесуальних правовідносин між судом і особою, яка надає правову допомогу, участь якої в цивільному процесі передбачена ст. 56 ЦПК України, є надання цієї допомоги.

Поряд із загальним і спеціальними об'єктами необхідно виділити й стадійні об'єкти цивільних процесуальних правовідносин - це те на досягнення чого спрямована та чи інша стадія цивільного процесу. Наприклад, об'єктом стадії відкриття провадження у справі є прийняття судом до розгляду позовної заяви і безпосереднє порушення цивільного процесу; об'єктом цивільних процесуальних правовідносин, які виникають у стадії судового розгляду є забезпечення правильного та швидкого вирішення справи тощо. Таким чином, система цивільних процесуальних правовідносин, яка виникає в ході розгляду і вирішення справ характеризується наявністю спеціального, стадійних і загального об'єктів, які взаємодіють між собою утворюючи єдність.

Між спеціальними, стадійними і загальним об'єктом цивільних процесуальних правовідносин існує тісний взаємозв'язок. Спеціальні об'єкти конкретних цивільних процесуальних правовідносин не існують самі по собі, відокремлено, а залежать один від одного, досягнення одного обумовлено досягненням іншого. Загальний об'єкт цивільних процесуальних правовідносин являє собою організовану систему, складовими елементами якої, є в першу чергу, спеціальні об'єкти окремих цивільних процесуальних правовідносин, які об'єднуючись, зумовлюють досягнення об'єкта стадії цивільного процесу і в кінцевому результаті направлені на досягнення загального об'єкта цивільних процесуальних правовідносин. Спеціальні об'єкти окремих цивільних процесуальних правовідносин а також стадійні об'єкти підпорядковані загальному об'єкту, і співвідносяться як частина до цілого.

Отже, цивільні процесуальні правовідносини мають власний, тільки їм властивий об'єкт, індивідуальність якого зумовлена специфікою самої галузі цивільного процесуального права, особливостями конкретної справи, властивостями спірного матеріального правовідношення та способами захисту, які застосовуються судом в порядку цивільного судочинства.