Особи, які можуть бути процесуальними представниками. вимоги, якими повинна відповідати особа, щоб вона могла набути статусу процесуального представника

Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 ЦПК України (ч. 1 ст. 40 ЦПК України).

Наразі в юридичній літературі виділяють професійне та непрофесійне добровільне представництво. В ч. 1 ст. 40 ЦПК України цей підхід знаходить своє безпосереднє вираження. Так, відповідно до цієї норми представництво може здійснюватись або адвокатом (професійне), або будь-якою особою, яка задовольняє відповідним вимогам, викладеним у цій статті.

Адвокат - це особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Непрофесійне представництво може здійснюватись будь-якою фізичною особою, яка задовольняє вимогам, викладеним у ч. 1 ст. 40 ЦПК України.

Не може бути представником у суді особа, яка:

- не відповідає хоча б одній з вимог, закріплених в ч. 1 ст. 40 ЦПК України, або:

вже бере (або брала, але відмовилась від своїх повноважень відповідно до ч. 5 ст. 44 ЦПК України) участь у процесі як представник іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні, або

• - діє у цьому процесі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, свідок, або
• - обіймає посаду судді, слідчого, прокурора, крім випадків, коли вона, займаючи вказані посади, діє як представник відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законний представники (ст.ст. 40,41 ЦПК України).

Закон не передбачає вимог щодо юридичної освіти або досвіду правозахисної діяльності у представника, а також вимог щодо володіння мовою, якою ведеться судочинство.

Зазначені положення торкаються, передусім, добровільного представництва, оскільки законне виникає у окремих, чітко визначених у законі випадках, і саме в цих випадках і встановлюється коло осіб, які можуть бути представником у даному конкретному випадку.

Щодо ж законного представництва, то відповідно до ст. 39 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суці відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Як приклад таких інших осіб можна навести органи опіки та піклування (ст. 65 ЦК України).

Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу цивільна дієздатність якої обмежена.

Права, свободи та інтереси особи, яка визнана безвісно відсутньою, захищає опікун, призначений для опіки над її майном.

Права, свободи та інтереси спадкоємців особи, яка померла або оголошена померлою, якщо спадщина ще ніким не прийнята, захищає виконавець заповіту або інша особа, яка вживає заходів щодо охорони спадкового майна.

Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам.