Загальні положення про засоби доказування

Законодавство не дає окремого визначення засобів доказування. В юридичній літературі під засобами доказування розуміють ті джерела, з яких суд одержує фактичні дані, докази.

Докази та засоби доказування співвідносяться як фактичні дані і форма закріплення цих даних.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України, засобами доказування є: а) пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків; б) показання свідків; в) письмові докази; г) речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; д) висновки експертів.

Перелік засобів доказування, наведений у ч. 2 ст. 57 ЦПК України, є вичерпним, і, як вже зазначалось вище, якщо фактичні дані будуть закріплені в інших формах, то вони не можуть бути досліджені судом та покладені в основу судового рішення.

Як вже зазначалось, доказами є, передусім, фактичні дані. Тому помилковим буде вважати доказами показання свідків, документи, речі тощо. Все зазначене є формою, де закріплюються необхідні для вирішення справи фактичні дані, які вже є власно доказами.