Письмові докази

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Письмові докази - це предмети матеріального світу, на яких за допомогою певної системи знаків зафіксована інформація, що має значення для вирішення справи.

Особливе значення цих доказів для цивільної справи полягає у тому, що вони досить поширені у повсякденному житті, відрізняються високим ступенем істинності і тривалістю. У зв'язку із цим при розгляді чи ледве не будь-якої цивільної справи суддя має відповідні письмові докази.

Можна виділити наступні характерні ознаки письмових доказів:

• 1) для формування письмового доказу необхідно, щоб людина могла викласти свої думки в письмовій формі;
• 2) відомості про факти закріплюються в об'єктивній формі, на тих або інших матеріальних предметах. Предмет, що може бути використаний для закріплення думок, повинен бути придатний для письма, щоб нанесені знаки могли зберегтися протягом певного часу (папір, предмети з дерева, металу й т.д.);
• 3) закріплення людиною на предметі своїх думок певними знаками (букви, цифри, ієрогліфи, знаки телеграфні, стенографічні, топографічні);
• 4) у письмових доказах повинні виражатися думки, що містять відомості про юридичні або доказові факти;
• 5) письмовий доказ повинен мати загальнозрозумілу інформацію, розшифровку закодованих даних.

Письмові докази прийнято класифікувати за кількома ознаками. За походженням розрізняють офіційні (документи, що виходять від органів державної влади, місцевого самоврядування тощо) та неофіційні письмові докази (документи, що виходять від громадян). За змістом розділяють розпорядчі (містять у собі владне розпорядження певного органу державної влади тощо) та інформаційні письмові докази (довідки, звіти, посвідчення тощо). За формою розрізняють письмові докази кваліфікованої письмової форми (документи, які окрім власне письмової форми мають ще відомості про їх посвідчення або реєстрацію, наприклад, договір купівлі-продажу нерухомості) або простої письмової форми.

Значення такого поділу обумовлюється тим, що у випадках, коли мають місце письмові докази офіційні або розпорядчі, або із кваліфікованою письмовою формою то при їх оцінці необхідно враховувати чи дотриманий передбачений законом порядок видання такого документа, такого розпорядження або такої реєстрації відповідно.

Додатково також виділяють письмові докази-оригінали та копії. Значення такого поділу фактично закріплене в ч. 2 ст. 64 ЦПК України. Від копії варто відрізняти дублікат документа - повторно виданий (складений) документ, що має з оригіналом однакову юридичну чинність.

Порядок дослідження письмових доказів встановлений у ст. 185- 186 ЦПК України. Письмові докази або протоколи їх огляду оголошуються в судовому засіданні та надаються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.

Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.

Письмові докази, які не можна доставити в суд, оглядаються за їх місце знаходженням. Не можуть бути доставлені до суду, наприклад, оригінали архівних документів, раритети тощо, або документи з особливим режимом, які не можуть бути винесені з установи, де вони знаходяться.

Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. Особи, які беруть участь в огляді доказів за їх місцезнаходженням, мають право робити свої зауваження щодо протоколу огляду (ст. 140 ЦПК України).В тексті протоколу огляду перед підписом особи, яка висловлює зауваження, робиться запис "із зауваженнями". Ці зауваження розглядаються судом у судовому засіданні за участю осіб, які беруть участь у справі. Протокол огляду письмових доказів за їх місцезнаходженням є об'єктом дослідження на стадії судового розгляду відповідно до правил ст. 185 ЦПК України. У разі необхідності, суд вправі провести огляд доказів за їх місцезнаходженням повторно.

Розвиток і розширення комп'ютерної мережі неминуче приводить до збільшення кількості письмових доказів, отриманих за допомогою комп'ютерної техніки.

Найбільше поширення електронний документообіг отримує при укладенні і виконанні договорів.

Записи ЕОМ за своїми характеристиками правомірно визнаються документами, оскільки мають, по-перше, ознаки документа, що має юридичну силу. Юридичну силу документам надає присутність необхідних реквізитів: найменування організації, ім'я автора документа, місцезнаходження організації, дата виготовлення документа, код особи, відповідальної за виготовлення документа, код особи, яка затвердила документ. По-друге, документ повинен бути таким, який може прочитати людина. Таким вважається документ, що містить загальнозрозумілу інформацію, розшифровку закодованих даних. Ця вимога випливає із загальних правил судочинства, що передбачають безпосередність сприйняття суддями інформації, яка міститься в джерелах доказів.

При виникненні питання про авторство і дійсність електронно-цифрового призначається судова технічна експертиза.