Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, допитаних як свідків

Основні положення щодо правового статусу сторін, третіх осіб та їх представників наводились у попередніх підрозділах цього підручника, тому в цьому підрозділі увага буде зосереджена, передусім, на особливостях пояснень цих осіб.

Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників мають доказову силу лише у тому випадку, коли вони допитані як свідки (ч. 2 ст. 57 ЦПК України, п. 23 ППВСУ № 5 від 12.06.2009 р.). Якщо ці особи дали свої пояснення в іншому порядку, то такі пояснення мають лише орієнтуючий характер для суду. Відомості про факти, що містяться в таких поясненнях як правило, потребують доведення за допомогою інших засобів доказування.

Основне положення, яке дає можливість допитувати сторін, третіх осіб та їх представників як свідків закріплено в ст. 62 ЦПК України.

Загальні положення про зазначений засіб доказування в основному збігаються із загальними положеннями стосовно свідків. Разом із тим, існують також істотні особливості, про які мова піде нижче.

Сторони і треті особи краще інших учасників знають обставини справи оскільки вони є учасниками до процесуальних відносин. Тому цей засіб доказування особливо цінний для суду. Разом із тим, при оцінці їх пояснень суд повинен враховувати, що вони особисто заінтересовані у справі (позивач тощо) чи у результаті справи (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору), що може вплинути на об'єктивність їх показань. З іншого боку, наявність згоди самої сторони на допит, разом із існуванням кримінальної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показань є певними гарантіями достовірності таких показань.

Сторони, треті особи та їх представники можуть бути допитані як свідки лише за їх згодою (ст. 62 ЦПК України). На відміну від власне свідків.

Певним недоліком такого засобу доказування порівняно із показаннями свідків, а тим паче із, наприклад, письмовими або. речовими доказами, є, як правило, наявність значного обсягу зайвої інформації, яка ускладнює встановлення обставин справи. Так, основний вид інформації, який є необхідним судові для встановлення обставин справи і який отримується в ході допиту, є повідомлення про факти. Але, як правило, в ході допиту, сторонами висловлюються також: 1) волевиявлення; 2) судження про юридичну кваліфікацію правовідносин; 3) мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна сторона висвітлює фактичні обставини у вигідному для себе аспекті; 4) вираження емоцій, настроїв. Причому іноді відділити повідомлення про факти від інших видів інформації під час допиту конкретної особи непросто.

В ході допиту свідки можуть тільки стверджувати про певні факти. Сторони ж, треті особи та їх представники, перебуваючи протилежними сторонами у спорі, можуть не тільки стверджувати, але й визнавати певні факти, про наявність яких стверджує протилежна сторона. Значення такого визнання полягає в тому, що воно звільняє протилежну сторону від доказування факту, який визнано (ч. 1 ст. 61 ЦПК України). Якщо ж тільки одна сторона, даючи показання як свідок, стверджує про існування певного факту, то хоча її показання і є доказом, але як і будь який інший доказ, він підлягає оцінці у взаємному зв'язку із іншими доказами (ч. 3 ст. 212 ЦПК України). Виділяють декілька видів визнання. За обсягом виділяють повне (визнання усіх фактів, про наявність яких стверджує протилежна сторона) або часткове визнання. За формою вираження виділяють усне або письмове визнання. Визнання також може бути простим (безумовне визнання факту) або кваліфікованим (визнання факту із застереженням, яке вносить зміни у відомості про факт, наприклад, визнання одержання грошей, але не як плата за проданий товар, а на підставі договору дарування). Визнання здійснюється в попередньому або в судовому засіданні шляхом надання суду відповідних пояснень. Не вважається визнанням обставини мовчання.

Відповідно до ст. 184 ЦПК України, якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 180-182 ЦПК України.