Заміна неналежного відповідача та залучення в судовий процес співвідповідачів

Виникають випадки, коли позивач подає позов, вважаючи, що відповідач, який порушив права, свободи чи інтереси підлягає відповідальності, але на справді, у силу закону чи договору (цивільного чи трудового) її несе зовсім інша сторона. Так відповідно до ч. 1 ст. 1171 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Тобто відповідачем заданим випадком є юридична або фізична особа-підприємець, де працює працівник, а не сам працівник.

Тому належним відповідачем є така особа, яка згідно закону дійсно має відповідати за порушення прав, свобод чи інтереси позивача, тобто має обов'язок матеріально-правового характеру. При цьому належною стороною може бути лише правоздатна особа. В свою чергу, неналежним відповідачем є ті особи, які не є у матеріально-правовому сенсі суб'єктами права вимоги чи несення відповідної відповідальності.

Така процесуально-правова помилка позивача має правову можливість у її виправленні, але за умов додержання порядку передбаченого ЦПК України. Така можливість міститься в ч. 1 ст. 33 ЦПК України, яка передбачає, що при розгляді цивільної справи у випадку, коли судом першої інстанції буде встановлено, що позов поданий не до тієї особи, яка мусить відповідати за позовними вимогами, суд має право за згодою позивача допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем, шляхом пред'явлення відповідного клопотання позивачем до суду.

При цьому правова можливість передбачає два випадки у виправлення помилок щодо належної сторони відповідальності:

• 1) заміна первісного відповідача, іншим - належним відповідачем.
• 2) залучення до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Співвідповідачі залучаються у тому випадку, коли відповідач, який заявлений у позові не несе повну правову відповідальність, або для очікуваного результат, яке заявляє позивач у своїх позовних вимогах неможливо винести позитивне рішення без залученні іншої особи - співвідповідача.

Безумовно законодавець покладає на суд обов'язок щодо визначення правового становище відповідного учасника цивільно-процесуальних відносин, що у правовому сенсі впливають на відповідні правові наслідки. Встановлення правового становища певного учасника цивільно-процесуальних відносин суду допомагає позовна заява, у якій на рівні обов'язкових вимог закладена верифікаційна (перевірочна) функція. Така функція міститься у ст. 119 ЦПК України, у якій передбачено, що позивач повинен у позовній заяві зазначити: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, зміст позовних вимог і викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом, тощо.

Така інформація направлена у першу чергу на встановлення належного відповідача. Є і інші способи встановлення належної сторони, наприклад, шляхом встановлення матеріально-правових відносин що склалися між позивачем та відповідачем. Друга справа, якщо буде встановлено, що відповідач у матеріально-правовому сенсі не є стороною відповідальності, то судове рішення, яке винесе суд буде не на користь позивача, і як наслідок позивач у такій справі не отримає очікуваного правового результату, витратить багато свого часу, а також коштів. Тому питання встановлення належної сторони самим позивачем, чи його представником або іншою особою є важливим і виправлення такої правової помилки має сенс.

Порядок заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідачів, із логіки ч. 1 ст. 33 ЦПК України передбачає наступне:

• 1) для залучення належного відповідача замість первісного (неналежного) відповідача або для залучення до участі у справі іншу особу - співвідповідача - необхідно клопотання позивача;
• 2) суд при позитивному винесені рішення щодо цього не припиняє розгляд справи;
• 3) суд не має права відмовити у задоволенні відповідного клопотання, якщо на це є правові підстави;

Якщо в цивільному процесі відбулася заміна відповідача, або до цивільної справи залучений співвідповідач, справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку. Це зумовлено ти, щоб усі учасники процесу мали рівні права щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.