Треті особи, їх види, процесуальні права та обов'язки

Як правило позовне провадження передбачає дві сторони цивільного процесу - позивача та відповідача. Але є випадки коли у вирішенні справи зачіпаються інтереси інших осіб. їх прийнято йменувати третіми особами. Ці особи мають своє правове становище, а їх участь у деяких випадках має обов'язковий характер, оскільки рішення суду у спорі між позивачем і відповідачем може вплинути на права, свободи чи інтереси третьої особи. Тому, щоб не були порушені права, свободи чи інтереси, третя особа має взяти участь у процесі і таку правову можливість гарантує ст.ст. 34-36 ЦК України.

Визначення третіх осіб у цивільно-процесуальному розумінні чинне законодавство не дає, але визначає його певні ознаки. Так: - треті особи є учасниками цивільного процесу (Глава 4 ЦПК України);

• - треті особи беруть участь у справах позовного провадження (ч. 1 ст. 26 ЦПК України);
• - треті особи можуть вступити самостійно у справу (ч. І ст. 34, ч. 1 ст. 35, ч. 4 ст. 36 ЦПК України) або залучатися до участі в справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 35 ЦПК України);
• - треті особи мають прямий або опосередкований інтерес у вирішенні справи, оскільки рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін (ст. 34 та ст. 35 ЦПК України).

Отже, треті особи - це учасники цивільного процесу, які беруть участь у справах позовного провадження, шляхом вступу або залучення їх у справу, мають певну зацікавленість у результаті такої справи, так як рішення по справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

В науці цивільного процесуального права існує одна основна правова класифікація третіх осіб - за ступенем зацікавленості у вирішенні справи - виділяють:

• 1) треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 34 ЦПК України);
• 2) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 35 ЦПК України).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - це учасники цивільного процесу, які беруть участь у справах позовного провадження, шляхом пред'явлення позову до однієї чи обох сторін для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета позову, мають високий рівень заінтересованості у вирішенні справи, оскільки рішення суду щодо вимог позивача та можливо й відповідача може вплинути на права, свободи чи інтереси третьої особи. Тому така особа й заявляє свої вимоги щодо предмету спору, оскільки за обставин які склалися - це є єдиний оптимальний шлях для захисту своїх прав, свобод чи інтересів, які порушуються чи можливо будуть порушені у майбутньому.

На цю особу поширюється правовий режим позивача, оскільки вона має усі процесуальні права і обов'язки, що має позивач.

Порядок вступу таких осіб у справу має певні особливості. Вони:

По-перше, повинні пред'явити позову порядку передбаченому ЦПК України до однієї чи обох сторін, якщо права, свободи чи інтереси зачіпає вже розпочата цивільна справа. Слід зазначити, що подання позову третіми особами вказує на те, що їх вступ таким шляхом у розпочату справу є правом, а не обов'язком. Безумовно треті особи можуть подати позов окремо до кожної особи (позивача та/або відповідача), але за таких обставин, вони, не будуть мати можливості у економії часу; більш повної концентрації доказового матеріалу; правових гарантій, оскільки судом можуть бути допущенні правові помилки, де, наприклад, рішення позивача та відповідача буде суперечити рішенню іншого суду, яке винесено за наслідками розгляду позовної заяви третьої особи до однієї чи обох сторін. Крім цього, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть претендувати як на весь предмет цивільного спору, так і на його окрему частину;

По-друге, вступають у вже розпочату справу. Тобто треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору можуть приєднатися до вже розпочатої справи між позивачем та відповідачем, шляхом пред'явлення позову. При цьому ч. 1 ст. 34 ЦПК України встановлює межі пред'явлення позову, тобто вказує на існування права на пред'явлення такого позову лише у певних рамках - а саме до закінчення судового розгляду. При цьому слід враховувати положення ч. 9 ст. 193 ЦПК України, в якій зазначається, що позовна заява від третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, яка подана після початку судових дебатів повертається заявнику. З цього випливає, що подати заяву третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору може у будь-який час, але до судових дебатів;

По-третє, виступають у процесі самостійно або через представника та не залежать від позивача та відповідача, оскільки є самостійними учасниками цивільного процесу. Безумовно треті особи можуть підтримувати ту чи іншу сторону цивільного процесу, але така підтримка має більш особистий інтерес щодо позитивного вирішення справи на свою користь.

Частина 2 ст. 34 ЦПК України встановлює правові гарантії третіх осіб на випадок їх участі у процесі поряд з позивачем та відповідачем, наголошуючи на тому, що після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням цієї особи розглядається спочатку. Це зумовлено тим, що всі учасники процесу мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом у їх переконливості, а також права на доведення обставин, на які третя особа посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. А гарантія полягає у тому, що суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

При цьому суд, за таких обставин, повинен обов'язково здійснити проведення розгляду цивільної справи з її початку, оскільки закон не дає в цьому випадку суду право вибору, а дає лише одну та єдину процесуальну дію - задоволення клопотання третьої особи про це.

Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - це учасники цивільного процесу, які беруть участь у справах позовного провадження на стороні позивача або відповідача, шляхом пред'явлення ними відповідної заяви або залучені їх до участі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Прикладом участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору наводить Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", де у п. 26 зазначається, що нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса. Інший приклад Верховний Суд України наводить у п. 11 своєї Постанови від 27.02.2009 р. № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" де зазначено, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому ст. 36 ЦПК

України, тобто як третя особа, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору'80.

Отже, як бачимо рівень заінтересованості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є різними. Якщо у першому випадку такі особи заінтересовані в участі справи, оскільки захищають свої права, свободи та інтереси, то у другому - їх заінтересованість є пасивною, оскільки вони не відстоюють свої права, свободи та інтереси, а лише допомагають при обстоюванні інтересів та захисту прав тієї особи, на стороні якої вони беруть участь при розгляді справи.

На відміну від третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору мають лише загальні процесуальні права та обов'язки, що передбачені ст. 27 ЦПК України, тобто права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі. Спеціальні права та обов'язки обмежуються правовим становищем таких осіб. Так спеціальні права регламентовані ст. 36 ЦПК України до яких відносяться: право на звернутися із заявою про свою участь у справі (ч. 4 ст. 36 ЦПК України); право бути повідомленим судом про розгляд справи, у разі встановленням самим судом про права або обов'язки третіх осіб (ч. 3 ст. 36 ЦПК України). Є і інші процесуальні права, встановлені законом (ч. 1 ст. 27 ЦПК України).

Порядок вступу таких осіб у справу має певні свої особливості. Вони:

• - по-перше, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача (ч. 1 ст. 35 ЦПК України). При цьому одна й та сама третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, не може брати участь у цивільному процесі на обох сторонах, оскільки цей вид третіх осіб не є суб'єктом спірного правовідношення, тому що воно ще у нього не виникло" На звертає увагу ч. 1 ст. 35 ЦПК України, вказуючи, що "треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін". Тобто рішення, яке буде винесене судом у майбутньому може стати підставою для виникнення матеріально-правових відносин. Тому стимулом до участі у справі зазначеного виду третіх осіб є лише юридична заінтересованість в участі у справі, на випадок створення всіх можливих дій з її сторони щодо недопущення негативно-правових наслідків для неї самої; - по-друге, можуть бути залучені до участі в справі, шляхом:
  • а) подання сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі відповідного клопотання (ч. 2 ст. 35 ЦПК України). У такому клопотанні повинно бути зазначено ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі;
  • б) залучення їх самим судом, якщо він при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі (ч. 2 ст. 35 ЦПК України), тобто на права та обов'язки третіх осіб. Механізм отримання відомостей судом про третіх осіб законодавець заклав й у ч. 1 ст. 36 ЦПК України де зазначено, що сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов'язана повідомити суд про цю третю особу. Невиконання такого обов'язку може тягнути за собою скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення. Підставою скасування є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України). При цьому право апеляційного оскарження може виникнути у третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, якщо суд вирішить питання про їх права та обов'язки (ч. 1 ст. 292 ЦПК України).
  • в) подання заяви про участь у справі самою третьою особою (ч. 4 ст. 36 ЦПК України). Така заява подається у письмовій формі, з аргументуванням того, яка мета та мотиви її участі у справі та на якій стороні вона бажає брати участь у цьому процесі. Суд отримуючи таку заяву та вирішення питання про допуск повинен встановити чи є дійсно підстави для її допуску до участі у справі та яким чином може вплинути на зазначену особу рішення у цивільній справі між сторонами. За наслідками розгляду заяви суд постановляє відповідну ухвалу (ч. 6 ст. 36 ЦПК України). Слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється. Отже, як бачимо, третіх осіб без самостійних вимог у відносинах їх залучення до справи можливо поділити на осіб, які вступають у цивільно-процесуальні відносини самостійно, та які залучаються до участі у цивільній справі.

Суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз'яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі.

Слід зазначити, що таке залучення у справу не є обов'язком для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. З цього приводу закон в ч. 3 ст. 36 ЦПК України встановлює презумпцію відмови від участі зазначаючи, що якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

На практиці може відбутися ситуація, коли особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі в справі. У такому разі суд вирішує це питання залежно від обставин справи - і як наслідок постановляє відповідну ухвалу. Якщо суд приймає позитивне або негативне рішення, то він повинен у своєму рішенні навести відповідні мотиви із зазначенням, чому саме він дійшов такого висновку. Якщо під час розгляду справи суд встановить, що третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору була залучена помилково, то суд може постановити ухвалу про звільнення її від статусу третьої особи, а отже і від участі у цивільному процесі.

На останок слід зазначити, що вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку (ч. 4 ст. 35 ЦПК України), оскільки у них не виникають спірні правовідносини, а їх участь направлена лише на попередження виникнення відносин, що впливають на їх права і обов'язки.