Уточнення позовних вимог або заперечень проти позову

Уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору. Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим, якими фактами, що мають юридичне значення, він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). Уточнюючи спосіб захисту для захисту порушеного права позивача, суд керується положеннями ст. 4 ЦПК, відповідно до якої, здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси у спосіб, визначений законами України. Це положення означає, що якщо позивачем обрано спосіб захисту, який законами України не передбачений, суд повинен роз'яснити це позивачу і запропонувати йому привести зміст його вимоги у відповідність до закону, оскільки відповідно до принципу диспозитивності суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог (ч. 1 ст. 11 ЦПК). У разі об'єднання позивачем кількох вимог, суд з'ясовує їх однорідність та правильність об'єднання в одні позовній заяві, а також з'ясовує наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов'язаними між собою, для вирішення питання про їх об'єднання або роз'єднання (ст. 126 ЦПК). У відповідача суд з'ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий), а також приймає докази, подані відповідачем, які підтверджують такі заперечення, за їх наявності.

Якщо при проведенні попереднього судового засідання з'ясується, що у позивача є до відповідача (відповідачів) вимоги, які випливають з пред'явленого позову і не зазначені в ньому, або у відповідача є зустрічні вимоги до позивача, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК повинен роз'яснити право як на пред'явлення позивачем додаткових позовних вимог, так і на пред'явлення відповідачем зустрічного позову.