Вирішення питання про склад осіб, які братимуть участь у справі

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (ст. 26 ЦПК), суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин, визначеної ним норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та з матеріально-правового інтересу у вирішенні справи.

Якщо позов пред'явлений не всіма особами, яким належить таке право, суд не вправі залучати таких осіб до участі у справі як співпозивачів, оскільки згідно з принципом диспозитивності особа, якій належить право вимоги, розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Якщо позов пред'явлено особою, яка не має право вимоги до відповідача, за наявності відомостей про особу, якій належить таке право (неналежний позивач), суд ні з власної ініціативи, ані з ініціативи інших осіб не може провести його заміну, оскільки ЦПК цього не передбачає, а тому за наслідками розгляду справи має відмовити у задоволенні позову. Єдиний спосіб вступу у вже розпочату справу належного позивача - це звернення його до суду як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, із самостійним позовом до однієї або обох сторін (ст. 34 ЦПК).

У разі, якщо судом буде встановлено, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов (неналежний відповідач), суд за згодою позивача може замінити неналежного відповідача належним або за згодою позивача залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Оскільки заміну неналежного відповідача належним або залучення іншої особи як співвідповідача з ініціативи суду ст. 33 ЦПК не передбачає, суд у разі відсутності згоди на це позивача за наслідками розгляду справи ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову, пред'явленого до такої особи. У випадку заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача, проведених за згодою позивача, суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

При пред'явленні позову до частини відповідачів (наприклад, при солідарному обов'язку боржників згідно зі ст. 543 ЦК) суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів, оскільки в даному разі має місце факультативна співучасть. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Лише у випадку неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин (наприклад, при розгляді справ про визнання недійсним договору без залучення до справи всіх учасників цього договору) - обов'язкова співучасть - суд залучає його чи їх до участі у справі зі своєї ініціативи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (ст. 35 ЦПК). Мотиви, з яких суд визнав неможливим розгляд справи без зазначених осіб, повинні бути зазначені в ухвалі, копія якої разом з копією позовної заяви невідкладно надсилається залученим особам.

У випадку пред'явлення зустрічного позову відповідачем або позову третьої особи із самостійними вимогами при проведенні попереднього судового засідання суд за наявності для цього підстав постановляє ухвалу про об'єднання цих вимог в одне провадження та може відкласти проведення попереднього судового засідання.

Вирішуючи питання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд, передусім, керується визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 35 ЦПК, відповідно до якого зазначені треті особи - це учасники процесу, які вступають у вже розпочату цивільну справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення по справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Визначаючи необхідність залучення до участі у справі третіх осіб цього виду, суд керується наступними правилами:

(1) якщо клопотання про допуск як третьої особи подала сама така особа, суд, виходячи з норм матеріального права, повинен залучити її до участі у справі, якщо хоча б суто теоретично рішення по справі за певних умов могло б вплинути на її права та обов'язки щодо однієї із сторін; (2) якщо таке клопотання подає одна із сторін, суд залучає до участі у справі третю особу, якщо, виходячи із вже заявлених вимог і заперечень, є реальна можливість впливу рішення по справі на права та обов'язки такої особи щодо однієї із сторін; (3) якщо клопотання про залучення третьої особи ніким не заявляється, сигналом для суду про необхідність залучення третьої особи за власною ініціативою, є подання таких вимог або заперечень сторін, які вказують на реальну можливість впливу рішення по справі на права та обов'язки такої особи щодо однієї із сторін. Відповідно до ч. 6 ст. 36 ЦПК з питань залучення чи допуску до участі у справі третьої особи суд постановляє ухвалу, а тому поширені у практиці випадки зазначення у позовній заяві третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на боці позивача або відповідача без вирішення судом питання про її залучення чи допущення до участі у справі - не надає їй відповідного процесуального статусу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 45 ЦПК суд повинен з'ясувати необхідність залучення до участі у справі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивільному процесі для подання висновків є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне. Зокрема, відповідно до ч. 4 і 5 ст. 19 СК при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Також участь представників органів опіки та піклування є обов'язковою при розгляді справ: про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною (ст. 240 ЦПК); про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 244 ЦПК); про усиновлення дитини (ч. 1 ст. 254 ЦПК) тощо. Залучаючи такі органи для участі у справі, слід мати на увазі, що їх процесуальне становище називається: "органи та особи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб" (ст. 45 ЦПК). Поширеною у судовій практиці є помилка із залучення зазначених осіб у процесуальному становищі третіх осіб. Третіми особами ці учасники процесу у даному випадку бути не можуть, оскільки рішення по справі не може вплинути на їх права та обов'язки щодо однієї із сторін, як того вимагає ч. 1 ст. 35 ЦПК.

Суд має також вирішити питання про участь інших учасників процесу, які сприятимуть здійсненню правосуддя (ст. 47 ЦПК).