Призначення експертизи

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів і є заява хоча б однієї з осіб, які беруть участь у справі, про призначення такої експертизи. Разом із тим у випадках, коли є клопотання про призначення експертизи обох сторін, а також якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров'я, психічний стан особи, а також вік особи, якщо про це немає відповідних документів і їх неможливо одержати, суд зобов'язаний призначити експертизу у будь-якому випадку (ст. 145 ЦПК). Під час обговорення у попередньому судовому засіданні питання про призначення експертизи, а також в ухвалі про її призначення суд повинен роз'яснити наслідки ухилення від участі в експертизі (ст. 146 ЦПК). Застосування таких наслідків можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.1997 р. № 8, вирішуючи питання про призначення експертизи суд виконує такі дії:

• - з'ясовує обставини, що мають значення для дачі експертного висновку;
• - пропонує учасникам судового розгляду письмово подати питання, які вони бажають порушити перед експертами;
• - оголошує ці питання, а також питання, запропоновані судом;
• - заслуховує думки учасників судового розгляду з приводу поданих питань;
• - у нарадчій кімнаті обмірковує всі питання, виключає ті з них, що виходять за межі компетенції експерта або не стосуються предмета доказування, формулює питання, які він порушує перед експертом з власної ініціативи, остаточно визначає коло питань, що виносяться на вирішення експертизи, і виносить ухвалу про її призначення;
• - оголошує в судовому засіданні ухвалу про призначення експертизи і вручає її експертові.

В ухвалі про призначення експертизи відповідно до ст. 144 ЦПК обов'язково зазначаються наступні відомості.

• 1. Підстави для проведення експертизи. Ним, зокрема, є справа, для вирішення якої необхідно провести експертизу, конкретні обставини, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо. Основними видами експертизи відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Мін'юсту від 08.10.1998 р. № 53/5 (у редакції від 30.12.2004 р.) (далі - Інструкція № 53/5) є: (а) криміналістична: почеркознавча; авто-товарознавча; технічна експертиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухово-технічна; відео-звукозапису; матеріалів, речовин та виробів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильнодіючих і отруйних речовин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів); (б) ґрунтознавча; (в) біологічна; (г) екологічна із дослідження пестицидів; (д) інженерно-технічна: авто-технічна; транспортно-залізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; в галузі охорони пращ та безпеки життєдіяльності; електротехнічна; комп'ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів; (е) економічна; (є) товарознавча; (ж) авто-товарознавча; (з) оціночна (у т.ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об'єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); (и) експертиза охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності; (і) психологічна; (ї) мистецтвознавча. 2. Строк проведення експертизи. Відповідно до п. 1,13 Інструкції № 53/5 строк проведення експертизи встановлюється, у залежності від складності дослідження, з урахуванням експертного навантаження фахівців, керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу), у межах: (а) 10 днів - щодо матеріалів з невеликою кількістю об'єктів і не складних за характером досліджень; (б) 1 місяця - щодо матеріалів із середньою кількістю об'єктів або середньої складності за характером досліджень; (в) 2 місяців - щодо матеріалів з великою кількістю об'єктів або складних за характером досліджень; (г) більше 2 місяців - щодо матеріалів з особливо великою кількістю об'єктів або найскладніших за характером досліджень (використання криміналістичного обладнання /лазерного, оптичного, електронного/, проведення експериментальних досліджень, застосування декількох методів), при цьому термін виконання не повинен перевищувати 3 місяців. У виняткових випадках, якщо експертиза є особливо складною, потребує вирішення більше десяти питань або вирішення питань, які потребують декількох досліджень, чи налічує більше п'яти томів матеріалів справи, або є комплексною чи потребує залучення фахівців з інших установ (у тому числі судово-медичних), підприємств, організацій і не може бути виконана в зазначені строки, більший розумний строк установлюється за письмовою домовленістю з органом, який призначив експертизу, після попереднього вивчення експертом наданих матеріалів.
  
• 3. Питання, з яких потрібні висновки експертів. Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні експертизи кожного виду, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які є додатком до Інструкції № 53/5.
• 4. Ім'я експерта або найменування експертної установи, яким доручається проведення експертизи. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судову експертизу" від 25.02.1994 р. проведення судової експертизи може бути доручено лише тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів. Виняток складають лише випадки, коли певний вид експертизи не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, у випадку чого можуть залучатися крім судових експертів також інші фахівці з відповідних галузей знань (ч. 4 ст. 7 Закону). Згідно з Порядком ведення Реєстру атестованих судових експертів, затвердженим наказом Мін'юсту України від 15.04.1997 р. № 149/7 (в редакції від 24.04.2008 p.), реєстр - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про осіб, які отримали в порядку, передбаченому Законом, кваліфікацію судового експерта. Реєстр складається з баз даних Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Адміністрації Державної прикордонної служби України. Інформація, яка міститься у Реєстрі (за винятком особових даних), є відкритою для запитів заінтересованих осіб. Зокрема, інформація про атестованих судових експертів є доступною і вільною для перегляду на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою: rase.miniust.gov.ua. Також слід враховувати, що відповідно до п. 1.5 Інструкції № 53/5 експертизи проводяться експертними установами, як правило, за зонами регіонального обслуговування (перелік яких наведено в додатку до Інструкції), однак за наявності обставин, що зумовлюють неможливість або недоцільність проведення експертизи в установі за зоною обслуговування, суд, зазначивши відповідні мотиви, може доручити її виконання експертам іншої установи.
• 5. Об'єкти, які мають бути досліджені, та перелік матеріалів, що передаються для дослідження. Відповідно до ч. 3 ст. 144 ЦПК при визначенні об'єктів та матеріалів, що підлягають направленню на експертизу, суд у необхідних випадках вирішує питання щодо відібрання відповідних зразків. Згідно з п. 3.4 Інструкції № 53/5 вилучення об'єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколами згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол мають підписати всі особи, які брали участь у вилученні об'єктів, відібранні зразків. Об'єкти, що надаються на дослідження, відповідно упаковуються та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Для відібрання зразків особа або орган, які призначили експертизу, можуть залучити спеціаліста. У виняткових випадках, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано в постанові (ухвалі) про її призначення (п. 3.5 Інструкції № 53/5). 6. Попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Зокрема, відповідальність експерта за вчинення зазначених діянь передбачена статтями 384 і 385 КК. Призначення експертизи відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 202 ЦПК може бути підставою для зупинення судом провадження у справі. Тому, вирішуючи питання про призначення експертизи, суд з урахуванням визначеного ним строку для її проведення може зупинити провадження у справі на час проведення експертизи, постановивши із цього питання відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ЦПК кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі не оплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи. У такому випадку судом застосовуються наслідки, передбачені ч. 1 ст. 146 ЦПК, а саме суд може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні залежно від того, хто із осіб, які беруть участь у справі, ухиляється від проведення експертизи, а також яке для них ця експертиза має значення.

Висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок не вважаться висновком експертизи в смислі процесуального закону, а може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.