Розгляд цивільної справи по суті (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами)
Розгляд цивільної справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог. Метою доповіді суду є доведення змісту справи до учасників процесу та всіх присутніх в залі судового засідання осіб інформації про суть вимоги, яка буде предметом судового розгляду, у тому числі пред'явлення зустрічних позовних вимоги, вступ у процес третіх осіб. З доповіді учасники цивільного процесу та присутні у залі судових засідань повідомляються про пред'явлені до суду вимоги. Також суд вказує про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання.
Для з'ясування відношення сторін спірних правовідносин до заявлених вимог та можливість примирення, після оголошення доповіді з'ясовується, чи підтримує свої вимоги позивач, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. Така ж процесуальна дія проводиться щодо заявленого у справі зустрічного позову, заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
ЦПК України надає право позивачу відмовитись від позову, а відповідачу визнати позов протягом усього часу судового розгляду. У разі відмови від позову позивач, а також визнання позову відповідач повинен зробити про це заяву. Заява може бути як усна, так і письмова. Усна заява проголошується в судовому засіданні і заноситься до журналу судового засідання. Якщо ж відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Відмова позивача від позову повинна бути добровільною та означати відмову позивача від своєї матеріально-правової вимоги до відповідача. У разі відмови позивача від позову суд не перевіряє законність такої відмови, ймовірність порушення такою дією власних інтересів позивача, інтересів інших осіб, які беруть участь у справі. Якщо позивач відмовляється від позову, то судовий розгляд далі не проводиться, а провадження у справі закривається, про що постановляється ухвала. Цей наслідок застосовується, якщо у справі немає інших вимог (зустрічного позову, заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору).
Визнання відповідачем позову має бути безумовним та бути спрямованим на припинення спору з позивачем. Відповідачу надано право визнати позов як повністю, так і частково. У випадку часткового визнання позову про це обов'язково повинно зазначатись у зробленій заяві, а також вказуватись, у якій саме частині позов визнається. Якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, вказавши у мотивувальній частині рішення суду про визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи. Якщо відповідач не з'явився у судове засідання головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях у разі наявності таких. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається.
Диспозитивні начала цивільного судочинства надають сторонам спору право укладати мирову угоду, що безпосередньо передбачено СТ.СТ. 31,175 ЦПК України. Мирова угода - це договір, укладений сторонами на засадах взаємних поступок з метою врегулювання спору на будь-якій стадії процесу, яка може стосуватись тільки їхніх прав та обов'язків та предмета позову.
ЦПК України передбачає, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо сторони виявили намір укласти мирову угоду, то при необхідності їм може бути надана можливість оформити умови мирової угоди, з цією метою суд оголошує перерву в судовому засіданні. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
У зв'язку з укладенням мирової угоди суд повинен роз'яснити сторонам наслідки такого рішення. Наслідками укладення мирової угоди є закриття провадження у справі, що унеможливлює повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Якщо роз'яснення сторонам наслідків укладення мирової угоди вони все ж вчинять цю дію, суд відповідно до ст. 175 ЦПК України закриває провадження у справі та виносить ухвалу про закриття провадження у справі у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди.
Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Тобто у цьому випадку суду надається право визнати чи не визнавати мирову угоду сторін. Незважаючи на те, що законодавець надає суду право на власний розсуд визнавати мирову угоду, однак встановлює конкретні випадки, у яких суд може відмовити у визнанні мирової угоди. Суд не визнає мирову угоду, якщо її умови суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб. У такому разі суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Суд наділений повноваженням контролю за діяльністю законного представника і не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем, не визнає укладену мирову угоду у справі, якщо такі розпорядчі дії суперечать інтересам особи, яку представляють. Окрім цього суд повинен відмовити у прийнятті відмови від позову, визнанні позову чи визнанні мирової угоди, якщо представник не має повноважень на вчинення таких дій.
ЦПК України передбачає, що сторона може відмовитись від визнання в попередньому судовому засіданні певних обставин. Така відмова приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Надалі суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. Законом встановлено послідовність дачі таких пояснень. Так, першим дає пояснення позивач та третя особи, яка бере участь на його стороні, після того суд заслуховує відповідача та третю особу, яка бере участь на його стороні, а також інших осіб, які беруть участь у справі. Суд після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників. За клопотанням сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов'язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них.
У своїх поясненнях особи, які беруть участь у справі вказують на відомі їм обставини справи. Суд не може обмежити в часі дачу таких пояснень. Пояснення осіб, які беруть участь у справі повинні бути чіткими, щоб з їх слів можна було дійти висновку про те, чи визнають вони обставини чи заперечують проти них. Якщо ж пояснення будуть неточними суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді - "так" чи "ні".
Після заслуховування пояснення особи інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити їй питання, які повинні стосуватись суті справи. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень, незалежно від того, чи присутні ці особи при розгляді справи.
Ці пояснення можуть набути значення доказів лише у тому випадку, коли вони отримані за процедурою допиту свідків (ст. 184 ЦПК України). Відтак про допит сторони чи третьої особи, їхніх представників як свідка повинно було заявлено відповідне клопотання.
Після того як будуть заслухані пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також отримано відповіді на запитання суд встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. Суд залежно від змісту спірних правовідносин встановлює порядок дослідження доказів, однак в разі потреби він може бути змінений.
Порядок допиту свідків (ст.ст. 180-184 ЦПК України)
На початку судового розгляду свідки видаляються із зали засідань. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Кожний допитаний свідок залишається в залі судового засідання до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити допитаним свідкам залишити залу засідання суду до закінчення розгляду справи за згодою сторін.
Кожний свідок допитується окремо. Перш ніж розпочати допит свідка головуючий з'ясовує мову, якою він бажає давати показання (свідок має право давати пояснення рідною мовою або мовою, якою він володіє). Надалі встановлюється його особа, вік, рід занять, місце проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснюється його права і з'ясовується, чи існують обставини, за яких свідок не може давати показання або відмовляється їх давати з підстав, визначених законом. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги: "Я, (ім'я, по батькові, прізвище), присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи". Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка приєднуються до справи.
Показання свідка складаються із його розповіді щодо обставин справи, які подаються у довільній формі, а також відповідей на питання суду та осіб, які беруть участь у справі. Тому спочатку суд пропонує свідку розповісти про всі відомі йому обставини, які мають значення для справи. Після цього особи, які беруть участь у справі мають право поставити свідку запитання. Першою задає питання особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Суд має право з'ясовувати суть відповіді свідка на питання осіб, які беруть участь у справі, а також ставити питання свідку після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі. Головуючий має право за заявою осіб, які беруть участь у справі, знімати питання, поставлені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгляду.
Свідок може користуватися записами якщо його показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.
Не можуть бути використані як показання свідків їх письмові пояснення, тому у відповідних випадках (наприклад, якщо пояснення таких осіб мають значення для справи і допитати їх неможливо) вони приймаються судом як письмові докази.
Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його заявою або заявою сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі, чи з ініціативи суду. Свідки також можуть бути допитані одночасно (очна ставка) для з'ясування причин розходжень у справі.
ЦПК України не встановлює вікових обмежень щодо того, хто може бути свідком, але передбачає певні особливості щодо допиту неповнолітніх та малолітніх свідків. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.
Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює обов'язок про необхідність дати правдиві показання. Такі особи не попереджаються про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводиться до присяги.
На час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку з метою об'єктивного з'ясування обставин справи із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі, якщо її присутність може якимось чином вплинути на показання свідка. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свідка і надає можливість задати йому питання.
Дослідження письмових доказів (ст.ст. 185-186 ЦПК України)
Дослідження письмових доказів або протоколів їх огляду полягає в їх оприлюдненні судом, а також наданні для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду. Такі пояснення повинні стосуватись тільки письмового доказу, який досліджується. Особами, які беруть участь у справі, з приводу зазначених доказів у разі потреби можуть ставитися питання свідкам, а також експертам, спеціалістам.
Враховуючи гарантоване ст. 31 Конституції України право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, ЦПК України передбачено, що зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб оголошується за загальним правилом у закритому судовому засіданні. Такі письмові докази можуть бути оголошені і досліджені у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, визначених ст.ст. 303-308 Цивільного кодексу України.
У процесі дослідження письмового доказу може виникнути процесуальний спір про його правдивість. Тому, якщо при дослідженні письмових доказів особою, яка бере участь у справі, буде подана заява про те, що доданий до справи або поданий іншою особою для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є фальшивим, особа, яка подала цей документ, може відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України просити суд виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. При відсутності з її боку таких процесуальних дій, особа, яка подала заяву, має згідно із загальними правилами доказування (ст. 60 ЦПК України) подати відповідні докази, що спростовують значення відомостей оспорюваного документа і могли бути підставою неприйняття його до уваги під час оцінки доказів, зокрема просити суд провести відповідну експертизу, витребувати інформацію від особи, за іменем якої видано документ та ін. (п. 28 постанови ПВСУ від 12.06.2009 р. № 2).
Дослідження речових доказів (ст.ст. 187-188 ЦПК України)
Дослідження речових доказів відбувається шляхом огляду у судовому засіданні або ж огляду за їх місцезнаходженням. Речові докази перш за все оглядаються судом. Після цього речові докази пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках - також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи, яким пред'явлено для ознайомлення речові докази, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом. Ці заяви заносяться до журналу судового засідання.
Зазвичай речовими доказами виступають предмети матеріального світу, з приводу яких розглядається справа у суді. В окремих випадках такі докази недоцільно або неможливо доставити до суду для безпосереднього вивчення (житловий будинок, земельна ділянка, транспортні засоби, речі, що складають спадкове майно, тощо). У разі необхідності може проводитись огляд доказів за місцем їхнього знаходження, який проводиться поза межами судового засідання. Про час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються особи, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. У разі необхідності для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. У такому випадку як виняток із правила безпосередності судового розгляду у судовому засіданні досліджуються не речові докази, а оголошуються протоколи огляду речових доказів. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.
Правила щодо оголошення і дослідження змісту особистого листування і телеграфних повідомлень застосовуються і під час відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису, що мають приватний характер. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису проводяться в судовому засіданні або в іншому приміщенні, спеціально підготовленому для цього, з відображенням у журналі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.
Дослідження висновку експерта (ст. 189 ЦПК України)
Висновок експерта має елементи як речового та особистого доказу, що впливає на правила його дослідження у судовому засіданні. Враховуючи те, що висновок викладається у письмовій формі, на реалізацію принципу усності він у судовому засіданні оголошується. Однак якщо існуватиме потреба роз'яснення чи доповнення висновку експерту, то його може бути викликано у судове засідання, йому можуть бути поставлені питання. ЦПК України передбачена послідовність ставлення питань. Так, першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено за клопотанням обох сторін, першим ставить питання експертові позивач і його представник.
У ході відповідей експерта на питання суд має право з'ясовувати їх суть. Після закінчення допиту експерта особами, які беруть участь у справі суду надається можливість також поставити експерту питання.
Роз'яснення та доповнення до висновку експерта викладаються письмово, підписуються ним і приєднуються до справи.
Після з'ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи, а також вирішує заявлені при цьому клопотання. Надалі суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
