Поняття та види судових рішень, порядок їх ухвалення

Суд є органом державної влади, у зв'язку з чим волевиявлення суду з тих чи інших питань мають владний характер. Втілюються вони у відповідну процесуальну форму - форму судових рішень.

Судові рішення - це акти правосуддя, які грунтуються на встановлених у судовому засіданні фактах і застосуванні нори матеріального та процесуального права.

Сутність судового рішення проявляється у впливі на матеріальні правовідносини та здатності підтверджувати взаємовідносини суб'єктів матеріального права (цивільних, трудових, сімейних, земельних, житлових правовідносин), усуває їх спірність, створює правову можливість реалізації права або охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що певні положення стосовно постановлення судами рішень містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 р. № 14.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦК України судові рішення викладаються у таких формах:

• 1) ухвали;
• 2) рішення;
• 3) постанови.

Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України, вирішуються судом шляхом постановления ухвал. Ухвали суду - це акти застосування норм процесуального права, що направлені на виникнення процесу, його розвиток і закінчення. Вони не стосуються матеріально-правового спору, а відносяться до питань процедури вирішення цього спору. Тобто ухвалою суду спір не вирішується і цим ухвала відрізняється від рішення.

Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду. Зазвичай ухваленням судового рішення закінчується стадія судового розгляду, однак процесуальний закон допускає ухвалення судового рішення і в попередньому судовому засіданні.

Перегляд судових рішень Верховним Судом України закінчується ухваленням постанови.

Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду -суддями, які розглядали справу.

У виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, але вступну і резолютивну частини суд має проголосити в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи. Рішення суду, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, оголошуються негайно після їх постановления.

Щоб рішення суду могло виконувати покладену на суд функцію - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, воно повинно відповідати певним вимогам, які встановлені в законі. Такими вимогами є законність та обґрунтованість судового рішення (ст. 213 ЦПК України).

Рішення суду є законним, якщо суд виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу відповідно до закону.

Рішення суду є обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На ці обставини звертає увагу суддів і Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 року, зазначаючи в п.2, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Крім законності і обґрунтованості, рішення суду повинно бути повним.

Повнота судового рішення означає, що в судовому рішенні мають бути вирішені всі заявлені вимоги, а також вирішене питання про можливість негайного виконання судового рішення та судові витрати розподілено між сторонами. Повним слід вважати таке рішення, в якому вирішено питання не тільки про право, а й про розмір присудженого.

До вимог, яким повинно відповідати судове рішення, належить також вимога ясності. Згідно з даною вимогою суд в своєму рішенні повинен зазначити повну і правильну назву сторін та інших осіб, які брали участь у справі, чітко сформулювати своє судження відносно їх прав і обов'язків з тим, щоб рішення суду було належним чином виконане.