Зміст судових рішень. додаткове рішення суду. Виправлення та роз'яснення судових рішень

Відповідно до ст. 215 ЦПК України рішення суду має певну структуру. Воно складається із:

• 1) вступної частини в якій зазначається: час та місце його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог;
• 2) описової частини в якій зазначається: узагальнений виклад позиції позивача та відповідача; пояснень осіб, які брали участь у справі; інших доказів, досліджених судом;
• 3) мотивувальної частини в якій зазначається: встановлені судом обставини з визначенням відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Особливо важливим у мотивувальній частині рішення суду є мотивування кожного доводу суду, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод;

4) резолютивної частини в якій зазначаються: висновки суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження. При об'єднанні в одне провадження кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме ухвалив суд щодо кожної позовної вимоги.

Як зазначалося вище, судове рішення повинно відповідати вимогам, встановленим щодо нього процесуальним законом. У випадку порушення вимог законності та обгрунтованості суд, що виніс рішення, не має права самостійно скасовувати його, у зв'язку з чим допущені недоліки виправляються вищестоящим судом. Це принципове правило, що гарантує стабільність судового рішення, його незмінність. Але недоліки, пов'язані з неповнотою, неясністю та неточністю судового рішення, можуть виправлятися тим судом, який ухвалив рішення. Процесуальним законом визначені наступні засоби усунення недоліків рішення судом, який його постановив: 1) додаткове рішення суду (ст. 220 ЦПК України); 2) роз'яснення рішення суду (ст. 221 ЦПК України); 3) виправлення описок і арифметичних помилок у судовому рішенні (ст. 219 ЦПК України).

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

• 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
• 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати;
• 3) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 367 ЦПК України;
• 4) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як зазначено у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 р. № 14, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

Додаткове рішення може бути ухвалено й щодо заочного рішення.

Оскарження додаткового рішення провадиться на загальних підставах. Якщо на рішення суду подано апеляційну чи касаційну скаргу і разом із цим порушено питання про ухвалення додаткового рішення, суд повинен спочатку ухвалити додаткове рішення, а потім надсилати справу для перегляду до сулу вищої інстанції.

У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд ухвалює додаткове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням сторін. їх присутність не є обов'язковою.

На додаткове рішення може бути подано скаргу. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Роз'яснення судового рішення - це уточнення його змісту.

Роз'яснення рішення за своїм змістом відрізняється від додаткового рішення тим, що суд, роз'яснюючи нечітко викладені положення, не дає відповіді на невирішені ним вимоги. Згідно зі ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.

При цьому роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення (п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18.12.2009 р. № 14).

Виправлення описок і арифметичних помилок у судовому рішенні має місце в тому випадку, коли судове рішення містить описки або арифметичні помилки.

Описка - це невірне зазначення прізвищ, імен, по-батькові сторін або складу суду, назви організації тощо.

Арифметична помилка - це неточність при розрахунку належних стягненню грошових сум, часток в праві спільної власності на приміщення тощо. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

За правилом ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження.

Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.