Мирова угода у процесі виконання. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом. Крім того, стягувач має право подати заяву про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.
Мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.
На суд, при розгляді заяви про відмову стягувача від примусового виконання чи визнання мирової угоди покладається обов'язок з перевірки того, чи не суперечать вони закону або чи не порушують права і свободи інших осіб. Інакше суд, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, мас право не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє відповідну ухвалу.
У разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду, а також у разі визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження") виконавче провадження підлягає закінченню, про що державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому законом. При цьому виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
У разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, коли постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнається судом незаконною.
Наслідки завершення виконавчого провадження у вигляді неможливості розпочати його знову обумовлюють необхідність з роз'яснення судом сторонам таких наслідків визнання мирової угоди у процесі виконання чи визнання судом відмови стягувача від примусового виконання, відповідно до ст. 175 ЦПК України. Відмову стягувача від примусового виконання рішення суду, що визнається судом, слід відрізняти від повернення виконавчого документу, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, стягувану за його письмовою заявою відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки повернення стягувачу виконавчого документу за його заявою, згідно з ч. 5 ст. 47 зазначеного закону, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених законом строків. Хоча нормами Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 21 квітня 1999 року (ст. 40) стягувач був позбавлений права на повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася державний виконавець, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", відмовляє у відкритті виконавчого провадження.
Можливість надання судом відстрочки та розстрочки виконання є можливою безпосередньо і при здійсненні виконавчих дій з примусового виконання виконавчого документа, що гарантовано ст. 373 ЦПК України, ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження". Підставами для надання відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання слугуватиме наявність обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані письмово повідомити державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення. Відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання рішення є можливою лише щодо виконавчих документів, виданих судом. Щодо інших рішень відстрочка або розстрочка виконання, встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.
Розгляд питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення відбувається у судовому засіданні за заявою державного виконавця або за заявою сторони виконавчого провадження. При цьому законодавцем відзначається винятковість випадків щодо можливості відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Законодавець, надаючи можливість встановлення відстрочки та розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, безпосередньо визначення зазначених правових категорій не містить, у зв'язку з чим вони, як і раніше, залишаються категоріями оціночними, що нерідко призводить до ускладнень при їх застосуванні, особливо, що стосується зміни чи встановлення способу і порядку виконання.
У правовій доктрині відстрочка виконання рішення визначається як перенесення виконання рішення на новий, заздалегідь встановлений судом строк. Тоді як розстрочка виконання рішення полягає у його виконанні певними частинами і у чітко визначені заздалегідь строки.
Надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення покладає на державного виконавця обов'язок з зупинення виконавчого провадження до закінчення строку дії даної відстрочки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.
На підставі аналізу Закону поняття "порядок виконання рішення"можна тлумачити як визначену законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також права і обов'язки суб'єктів виконавчого провадження під час їх вчинення. Заходами (способами) примусового виконання рішень, відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Так, до Приморського районного суду м. Одеси звернулися з заявами Одеська обласна державна адміністрація, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Голова Одеської обласної ради про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2011 р. за позовом ОСОБА 1 до Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійним трудового контракту, визнання трудового контракту безстроковим трудовим договором, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Підставою для звернення, як вбачається з матеріалів справи, слугувало те, що у рішенні суду не встановлено конкретно, які дії повинна здійснити Одеська обласна державна адміністрація, а які Одеська обласна рада, щодо його виконання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.09.2011 року у справі № 2-3946/11, № 6-142/11 заяви Одеської обласної державної адміністрації, державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Голови Одеської обласної ради задоволено. Визначено способом виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2011 р. прийняття головою Одеської обласної державної адміністрації розпорядження про поновлення ОСОБА! на посаді головного лікаря Одеського обласного госпіталю інвалідів Великої Вітчизняної війни та припинення контракту з особою, що нині займає вказану посаду.
Окрім надання судом відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання, ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" надає можливість державному виконавцю, а також сторонам виконавчого провадження звернутися до суду чи до органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, з заявою про роз'яснення рішень, виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню. Необхідність у роз'ясненні виникає у разі: 1) якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою; 2) якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим. У першому випадку державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися із заявою про роз'яснення відповідного рішення до суду, який видав виконавчий документ. У другому випадку - до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.
Можливість звернення до органу (посадової особи) з заявою про роз'яснення змісту виконавчого документу, виданого даним органом, є новелою законодавства про виконавче провадження так як Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 21 квітня 1999 року об'єктом роз'яснення визначав лише судові рішення.
Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.
У разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження може бути зупинено державним виконавцем до розгляду питання по суті. При цьому, питання щодо зупинення виконавчого провадження вирішується державним виконавцем на власний розсуд і не є його обов'язком.
Окрім визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду, мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання, надання відстрочки і розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання, роз'яснення рішення, згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством до виключної компетенції суду віднесено вирішення і інших питань, що виникають у процесі примусового виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, зокрема питання про: 1) тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу (ст. 374 ЦПК України); 2) оголошення розшуку боржника або дитини (ст. 375 ЦПК України); 3) примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи (ст. 376 ЦПК України); 4) звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що знаходяться на рахунках цих осіб в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), а також про звернення стягнення на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунках в установах банків та інших фінансових установах, при виконанні рішень інших органів (посадових осіб) (ст. 377 ЦПК України); 5) заміну сторони виконавчого провадження (ст. 378 ЦПК України); 6) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами (ст. 379 ЦПК України).
