Поняття та види виконавчих документів. Давність виконання

Примусовому виконанню підлягають рішення судів та інших органів (посадових осіб) у разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", які є безпосередньою підставою для відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою підлягають виконанню наступні виконавчі документи: І) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського сулу з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За загальним правилом, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Для примусового виконання окремих визначених законом рішень встановлюються спеціальні вимоги щодо необхідності подання до державної виконавчої служби додаткових документів. Зокрема, такими документами, які необхідно подати під час пред'явлення виконавчого документа або його дубліката до виконання, є копія опису майна і копія вироку - у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду. У випадку відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився. У разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду необхідним, окрім виконавчого документу, є подання копії протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації або довідки про відсутність такого майна. У судових справах, за якими застосовано заходи забезпечення позовних вимог, під час пред'явлення виконавчого документу до виконання разом з ним подаються копії документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову, у разі якщо такі заходи застосовувалися судом.

Найпоширенішою підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій є виконавчий лист, що видається на підставі рішення, ухвали, постанови, вироку суду; рішення третейського сулу. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Загальні вимоги, яким повинні відповідати усі виконавчі документи, у тому числі і виконавчі листи, на законодавчому рівні визначені у ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, у виконавчому документі зазначаються:

• 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
• 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
• 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків);
• 4) резолютивна частина рішення;
• 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
• 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Окрім вищезазначених обов'язкових вимог, яким повинен відповідати кожен виконавчий документ, законодавець звертає увагу на можливість зазначення у виконавчому документі і інших даних, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо. Однак, такі дані, які без перебільшення є вкрай значимими для виконавчої практики, на жаль, на законодавчому рівні не визначені як обов'язкові і зазначаються у виконавчому документі, згідно з п. З ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", лише тоді, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ. Даний підхід у правовій доктрині визнається необгрунтованим і таким, що не відповідає вимогам практики примусового виконання рішень юрисдикційних органів, що склалася.

Оскільки нерідко на примусовому виконанні у тому чи іншому відділі державної виконавчої служби знаходиться значна кількість виконавчих листів, у багатьох з яких однакові прізвища, ім'я та по батькові боржників. А тому гостро може постати питання про необхідність конкретизації боржника, зокрема, за допомогою дати його народження. На неможливість виконання постанов про накладення арешту на майно боржника у зв'язку з необхідністю зазначення повних даних боржника у виконавчому документі звертають увагу, зокрема, і органи ДАІ, нотаріальні контори тощо.

Вирішенню зазначеного дискусійного питання не посприяло і прийняття Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 4 листопада 2010 року, згідно з яким Закон України "Про виконавче провадження" викладено у новій редакції.

Неоднозначний законодавчий підхід у визначенні обов'язкових реквізитів виконавчого документу, зокрема, що стосується даних, ідентифікуючих боржника у виконавчому провадженні, нерідко має наслідком непоодинокі скарги до суду на дії державного виконавця щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", і суперечливий підхід правозастосовної практики у вирішенні таких скарг.

Так, до Роздільнянського районного суду Одеської області звернулося зі скаргою ВАТ "Одесаобленерго" в особі Роздільнянського РЕМ до заступника начальника відділу ДВС Роздільнянського РУК) Одеської області ОСОБА_2 про визнання його рішення і дій при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконними. Неправомірність оскаржуваної постанови заявник вбачав у тому, що дана постанова винесена державним виконавцем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", так як виконавчий документ відповідав вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а відсутність у ньому дати народження та індивідуального коду боржника не є, як зазначено заявником, обов'язковими реквізитами виконавчого листа і вказуються у ньому лише тоді, коли вони відомі суду, який видав виконавчий лист.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 24.06.2008 року у справі №2-917/2008 у задоволенні скарги ВАТ

"Одесаобленерго" на дії заступника начальника відділу ДВС Роздільнянського РУЮ Одеської області при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження відмовлено. Заявнику роз'яснено право повторного звернення до ДВС з вимогою про стягнення при умові приведення виконавчого документу у відповідність з законом.

Постановляючи ухвалу Роздільнянський районний суд Одеської області, керуючись роз'ясненнями Головного управління юстиції в Одеській області № 09-4200 від 10.12.2007 р. щодо обов'язковості зазначення у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження коду та дати народження фізичної особи - боржника для правильної його ідентифікації, визнав скаргу ВАТ "Одесаобленерго" безпідставною та необґрунтованою у зв'язку з невідповідністю виконавчого листа вимогам, передбаченим законом, та звернув увагу заявника на необхідність здійснення ним перевірки при отриманні виконавчого листа і пред'явленні його до виконання на предмет наявності у ньому необхідних реквізитів.

Натомість, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2010 року у справі № 4-С-49/10 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Місто Банк" на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА2 при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження скаргу заявника задоволено. Визнано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02.04.2010 року неправомірною. Зобов'язано начальника відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві: 1) вжити передбачених законом заходів до виконання виконавчого листа № 2-2109, виданого 04.03.2010 р. Приморським районним судом м. Одеси щодо заборони громадянину України ОСОБА1 виїзд за межі України до погашення ним боргу перед АТ "Місто Банк", з вилученням паспортного документу для виїзду за кордон; 2) отримати відомості про найменування, номер та дату паспортного документу, який потрібно вилучити, у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Міністерства внутрішніх справ України, та вжити інших дій, необхідних для неупередженого, своєчасного і повного виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу Приморський районний суд м. Одеси виходив з того, що підставою відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження, про що зазначено у вказаній постанові, є відсутність зазначення у виконавчому документі "найменування, номеру та дати паспортного документу", який потрібно вилучити. Однак, перелік встановлених законом реквізитів виконавчого документу не містить вимоги про зазначення у ньому найменування, номеру та дати паспортного документу. У зв'язку з чим дійшов висновку, що державним виконавцем не вчинено дій, які є його обов'язком, передбаченим законом, а дії державного виконавця з відмови у відкритті виконавчого провадження з підстав, які не передбачені законом, є неправомірними.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

У разі невідповідності виконавчого документу вимогам, передбаченим ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 26 зазначеного закону, відмовляє у відкритті виконавчого провадження, про що виносить постанову. Крім того, закон покладає на державного виконавця обов'язок з роз'яснення заявникові права на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що, в свою чергу, у подальшому надає заявникові на повторне звернення до державної виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження.

Якщо при оформленні або видачі виконавчого листа допущено помилку суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити її чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. За результатами розгляду заяви суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження може слугувати пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання відповідно до п. 1 ч. І ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". Питання строків пред'явлення виконавчих документів до виконання врегульовано ст. 22 вищезазначеного закону.

Значення строків виконавчої давності знаходить свій вияв у тому, що вони сприяють чіткому і швидкому виконанню рішень судів і інших компетентних органів, а також забезпечують ясність і визначеність у взаємовідносинах сторін виконавчого провадження.

Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

• 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
• 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені строки встановлюються для: 1) виконання судових рішень -з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; 2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; 3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Пред'явленням виконавчого документу до виконання, частковим виконанням рішення боржником, надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, після чого перебіг строк поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Ст. 371 ЦПК України та ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" гарантують стягувачу, який пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, право на поновлення такого строку. Умовами поновлення судом пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є наступні: 1) визнання судом причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання поважними; 2) можливість поновлення строку пред'явлення лише щодо тих виконавчих документів, які видані судом. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.