Загальні правила судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця

Реформування системи виконавчого провадження обумовлено суттєві зміни ролі суду у виконавчому провадженні. У цілому, повноваження сулу у виконавчому провадженні регламентуються Законом України "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", а також процесуальним законодавством і, на сьогодні, у порівнянні з законодавством радянського періоду, є дещо обмеженим, оскільки значна частина важливих питань, що стосується примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, вирішується безпосередньо державним виконавцем.

До повноважень суду у виконавчому провадженні, відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та Розділу VI ЦПК України, належать: 1) вирішення питань щодо зміни сторони у виконавчому провадженні; 2) роз'яснення рішень, що підлягають примусовому виконанню; 3) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання; 4) вирішення питання щодо відстрочки або розстрочки виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; 5) вирішення питання про оголошення розшуку боржника або дитини; 6) вирішення питання про поворот виконання тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Гарантіями забезпечення прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні виступає їх право на оскарження у встановленому законом порядку рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Відповідно до ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, у разі порушення їх прав чи свобод, мають право звернутися до суду із скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення. Специфіка судового контролю, як слушно відзначається у правовій доктрині, і полягає в тому, що він здійснюється лише у випадку звернення особи (в тому числі і державного виконавця) за захистом.

Таким чином, судове оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби є одним із засобів захисту прав учасників виконавчого провадження та осіб, які залучають до проведення виконавчих дій.

Коло осіб, які мають право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, визначено у ст. 383 ЦПК України, з гідно з якою такими особами є сторони виконавчого провадження.

Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначені ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до ч.1 зазначеної статті учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, згідно з ч.2 ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", є поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки та піклування, інші органи та установи у порядку, встановленому законом.

Відповідно, сторона у виконавчому провадженні, яка звернулася до суду із скаргою, бере участь у її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується зазначене звернення, - як заінтересовані особи.

Скаргу до суду може бути подано безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (ст. 384 ЦПК України). Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу або керівника вищого в порядку підлеглості органу цієї служби в передбачених законом випадках не може бути підставою. Для відмови у прийнятті скарги судом, оскільки на ці правовідносини поширюється юрисдикція суду (ст.ст. 55, 124 Конституції України). Виключно судовий порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби передбачено для боржника згідно з ч. 2 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Загальні правила компетенції судів щодо розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця визначені ч. 4,5 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені:

• - Сторонами до суду, який видав виконавчий документ;
• - Іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку передбаченому законом;
• - Щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, місцевий загальний суд є компетентним у розгляді в порядку цивільного судочинства відповідно до положень Розділу VII ЦПК України лише скарг сторін, які подані на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства.

Процесуальним документом, з яких заявник звертається до суду, є скарга, що має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положенням ст. 119, 120 ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч, 7 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Зокрема скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу держаної ви стягувача та боржника, виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце перебування чи проживання (для фізичних осіб) або місце знаходження (для юридичних осіб) а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, щодо його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина; 5) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено; 5) викладення обставин, якими скаржнику обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням для подання скарги.

Так, до Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернулося ТОВ "Винконцерн" з позовом до відділу державної виконавчої служби Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області про визнання недійсною постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.04.2011 року у справі № 2-2754/11 у відкритті провадження у справі відмовлено. Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що ТОВ "Винконцерн" оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження шляхом подання відповідного позову до суду, що не відповідає вимога ст. 383 ЦПК України, оскільки оскарження зазначеної постанови передбачено шляхом подання відповідної скарги.

Правові питання про строки звернення з відповідною скаргою до суду закріплені на законодавчому рівні у ст. 385 ЦПК України. Строк для звернення зі скаргою до суду - це встановлений законом строк, у межах якого заявником може бути подано до суду скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час примусового виконання судового рішення. Скаргу до суду може бути подано: 1) у десятиденний строк з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Так, відповідно до ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного оскарження сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи, а строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, що може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому законом.

Якщо строк для подання скарги пропущено з поважних причин, наявність яких буде встановлена судом, він підлягає поновленню. Поновлення строку, встановленого законом, відповідно до ст. 73 ЦПК України, здійснюється за клопотанням сторони або іншої особи.

Так, до Малиновського районного супу м. Одеси звернулася ОСОБА 1 зі скаргою на постанову державного виконавця державної виконавчої служби в Острозькому районі рівненської області ОСОБА 2 від 12.04.2007 року про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20. 06. 2008 року у справі № 2с-28/08 у задоволенні скарги ОСОБА 1 на постанову державного виконавця державної служби в Острозькому районі Рівненської області ОСОБА 2 від 12.04.2007 року про закінчення виконавчого провадження відмовлено. Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що заявницею пропущено передбачений закон строк для звернення зі скаргою до суду, клопотання про поновлення строку не подавалось, у зв'язку з чим дійшов висновку, що підстав для задоволення поданої скарги не вбачається.

Ознайомившись зі скаргою, суддя здійснює одну з передбачених законом дій: 1) відкриває провадження у цивільній справі (ч. 1 ст. 122 ЦПК України); 2) відмовляє у відкритті провадження у справі (ч.2 ст. 122 ЦПК України); 3) залишає скаргу без руху (ч.1 ст. 121 ЦПК України); 4) повертає скаргу заявнику (ч.3 ст. 121 У ПК України).