Інші процедурні питання надання міжнародної правової допомоги

З питань надання правової допомоги суди різних країн зносяться між собою за посередництвом центральних органів, наприклад, Міністерство юстиції України з Міністерством юстиції Республіки Молдова (ст. 3 Договору між Україною і Республікою Молдова). Для цього подається клопотання (доручення), зміст і форма якого визначені Конвенцією держав-членів СНД і відповідно до неї двосторонніми договорами України.

При зверненні суду однієї держави до суду іншої держави застосовуються чотири історично сформовані процедури. Порядок зносин між судами встановлюється внутрішнім законодавством і міжнародними договорами. Доручення можуть направлятися:

• а) через центральні органи юстиції двох країн (Верховний суд України або Мінюст України - якщо прямо зазначено) - такий порядок зазвичай передбачається договорами про правову допомогу;
• б) дипломатичними каналами (через МЗС України й відповідне консульство) - загальне правило, закріплене в Гаазькій конвенції 1954 р.;
• в) шляхом безпосереднього звертання до компетентного іноземного суду (ст. 5 Угоди СНД про порядок дозволу спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, 1992 р.).
• г) виконання доручень в одній державі спеціально уповноваженою особою, призначеною судом іншої держави.

Англосаксонська правова система передбачає можливість призначення спеціального уповноваженого для виконання процесуальних дій в іноземній державі, зокрема допит свідків, які перебувають за кордоном, провадиться призначеним судом США уповноваженим (комісіонером). У допиті беруть участь представники сторін. Записаний зміст (стенограма), узгоджений між сторонами, передається до суду, який призначив комісіонера. Зазначений порядок можливий за відсутності заперечень з боку органів влади держави, в якій здійснюється допит.

За законодавством США американські судді виконують доручення іноземних судів, які можуть передавати дипломатичним шляхом через відповідний департамент, а також безпосередньо судам. Районні федеральні суди можуть виконувати доручення про допит свідка і витребування документів незалежно від того, чи буде рішення іноземного суду визнано і виконано в США. Виконання доручень іноземних судів провадиться відповідно до Федеральних правил цивільного процесу, а у морських справах - за окремими правилами.

Суди України можуть виконувати доручення судів іноземних держав щодо вчинення інших процесуальних дій, прямо не передбачених нормами міжнародних договорів України. Так, виходячи з положень ст. 415 ЦПК України та ст. 6 Конвенції держав - членів СНД, суди України можуть виконувати доручення іноземних судів, пов'язані з вчиненням таких цивільних процесуальних дій, які передбачені ЦПК України та іншим цивільним процесуальним законодавством нашої держави. Однак суди України не можуть надавати правову допомогу у виконанні доручень іноземних судів, якщо таке виконання суперечить суверенітету України або загрожує безпеці, та тоді, коли виконання доручення не належить до компетенції суду (ст. 426 ЦПК).

Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій проводиться на підставі законів України. На прохання іноземного суду під час виконання доручення процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законодавству України та її публічному порядку.

У багатосторонніх і двосторонніх договорах про правову допомогу питання здійснення судових доручень можуть бути врегульовані більш детально.

Запитувана установа при наданні правової допомоги застосовує законодавство своєї держави. Однак на прохання установи, від якого виходить доручення, запитуване установа може також застосовувати процесуальні норми держави, що направили доручення, якщо тільки вони не суперечать основним принципам законодавства запитуваної договірної сторони (ст. 12 Договору між Україною й КНР про правову допомогу у цивільних і кримінальних справах від 31.10.92 р.).

Таким чином, суди України виконують передані їм у встановленому порядку доручення іноземних судів за наявності міжнародного договору. Однак необхідно враховувати, що його відсутність не означає неможливості виконання судових доручень. Необхідність надання правової допомоги в таких випадках диктується правилами міжнародної ввічливості, і відмова від виконання розцінюється як недружелюбний акт.

Крім того, доручення судів України про вручення документів громадянам України, що постійно проживають за кордоном, або одержання від них доказів на території іноземної держави можуть бути виконані консульською посадовою особою України відповідно до міжнародних договорів України або в іншому порядку, що не суперечить законодавству держави перебування.