Цивільно-процесуальні принципи: поняття, види, зміст

Слово "принцип" має латинське походження і в перекладі означає "основа", "початок", "засада".

Виходячи з етимологічного значення цього слова принципами цивільного процесуального права (процесу) є його фундаментальні положення, керівні правові ідеї, закріплені в нормах права. Принципи пронизують усі цивільно-процесуальні інститути і визначають побудову цивільного процесу, забезпечують постановления законних і обґрунтованих рішень та їх виконання.

Принципи виступають підґрунтям системи норм цивільного процесуального права, центральним поняттям, основою системи процесуальних законів. Правовий принцип завжди отримує конкретне закріплення у нормах права або має бути абстрагований з норм чинного права. Правові ідеї, концепції, не закріплені у нормах права, залишаються існувати лише в галузі правового вчення, доктрини.

У принципах цивільного процесуального права конкретизуються погляди законодавця на характер і зміст сучасного судочинства з розгляду і вирішення судом цивільних справ. Принципи цивільного процесуального права отримали відображення як в окремих нормах найбільш загального змісту, так і в низці процесуальних норм, які передбачають гарантії реалізації загальних правових приписів.

Зважаючи на те, що принципи цивільного процесуального права реалізуються у процесуальній діяльності, вони є не лише принципами права, а й принципами цивільного процесу, тобто діяльності.

Принципи будь-якої галузі права, у тому числі й цивільного процесуального права, тісно взаємопов'язані та утворюють одну, логічно побудовану, систему. Лише в системі принципи характеризують цивільне процесуальне право як фундаментальну галузь права і визначають публічний характер цивільного судочинства, побудованого на основі законності, змагальності та диспозитивності.

Порушення одного принципу, наприклад безпосередності дослідження доказів, призводить, як правило, до порушення іншого принципу - законності або всієї системи принципів. Один принцип, який займає своє місце у цій системі, може розглядатися як гарантія реалізації інших. Так, принцип провадження судочинства державною мовою є гарантією інших принципів процесу - законності, усності.

На підставі наведених характерних рис, які розкривають зміст і сутність визначення принципу цивільного процесуального права, можна дійти таких висновків: принцип відображає ідею, що становить його зміст; ідеї, відображені у принципах, повинні бути закріплені в нормах права; принципи мають загальне значення для всього цивільного процесу; принцип визначає типові риси цивільного судочинства і може передбачати винятки, які не є принципом.

Для виявлення специфічних властивостей принципів останні класифікуються на групи за різними ознаками: за дією у системі права (загальні, міжгалузеві і галузеві); за роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб'єктів правовідносин (принципи, які визначають процесуально-правову діяльність суду, принципи, що визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу); за об'єктом правового регулювання (принципи організації правосуддя і функціональні, які визначають процесуальну діяльність суду і учасників процесу) тощо.

Класифікацію принципів можна проводити і за іншими критеріями, але найбільш поширеною є класифікація принципів за формою нормативного закріплення - принципи, закріплені Конституцією, і принципи, закріплені законодавством про цивільне судочинство.

До принципів цивільного процесуального права, закріплених Конституцією України, належать: здійснення правосуддя виключно судами (ст. 124); територіальність і спеціалізація побудови системи судів загальної юрисдикції (ст. 125); здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів, а також за участю народних засідателів (статті 127, 129); незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові (ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 129); законність (и. 1 ст. 129); рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (и. 2 ст. 129); змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п. 4 ст. 129); ухвалення судами рішень іменем України та їх обов'язковість до виконання на всій території України (ч. 5 ст. 124); доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини та громадянина (ч. З ст. 8, ч. 4 ст. 32) тощо.

Детальніше зупинимось на принципах цивільного процесуального права, закріплених законодавством про цивільне судочинство. Зокрема, до них належать:

• - принцип диспозитивності - полягає у можливості заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати свої права, розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи у суді. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не порушуючи при цьому прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Таким правом користуються і особи (за винятком осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ч. 2 ст. 11, ст. 46 ЦПК);
• - принцип процесуальної рівноправності сторін, закріплений у ст. 31 ЦПК, відповідно до якого сторони у цивільному процесі мають рівні (але не однакові) процесуальні права і несуть рівні обов'язки;
• - принцип раціональної процесуальної форми, реалізація якого має створювати найсприятливіші умови для процесуальної діяльності суду, доступу до цивільного процесу заінтересованих осіб; їх процесуальної діяльності;
• - принцип неможливості процесуального сумісництва, відповідно до якого суб'єкт цивільних процесуальних правовідносин не може в одній і тій самій справі перебувати більш як в одному процесуальному становищі (позивач не може в тій самій справі бути третьою особою, відповідач - свідком тощо);
• - принцип гласності та відкритості судового розгляду, згідно з яким розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито, за винятком випадків, коли відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом. Закритий розгляд також допускається з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність. Відкритість судового розгляду також означає, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної справи, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал (ч. 9 ст. 6 ЦПК).

Хід судового процесу має фіксуватися технічними засобами. Учасники цивільного процесу та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи, а також використовувати портативні аудіотехнічні пристрої. Лише на підставі ухвали суду та за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, допускається проведення у залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню;

• - здійснення судочинства державною мовою. Згідно із ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова. Для забезпечення доступності судового захисту особам, які беруть участь у справі і не володіють або недостатньо володіють державною мовою, надано право робити заяви, давати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або тією, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача. Усі судові документи складаються державною мовою (ст. 7 ЦПК);
• - змагальність полягає у забезпеченні можливості сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівних прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ЦПК). Змагальна форма процесу забезпечується активним процесуальним становищем суду, який сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення певних процесуальних дій тощо;
• - забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень. Цей принцип полягає у тому, що особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо судом було вирішено питання щодо їхніх прав та обов'язків, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у порядку, встановленому ЦПК;
• - безпосередність - об'єктивований вираз процесуальних дій стосовно учасників процесу і матеріалів справи, який полягає у тому, що суд, розглядаючи справу, повинен безпосередньо сприйняти здійснювані ними процесуальні дії та встановлювати фактичні обставини у справі на підставі особистого ознайомлення з доказами (ч. 1 ст. 159 ЦПК). На нього покладений обов'язок заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, пояснення свідків, висновки спеціалістів та експертів, оглянути і дослідити речові та письмові докази. Цим самим забезпечується встановлення об'єктивної істини, правильне судження про обставини справи, права і обов'язки громадян та організацій у спірних правовідносинах;
• - визначення судді (суду) для розгляду справи за допомогою автоматизованої системи документообігу (ст. 111 ЦПК). У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, яка забезпечує визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи за принципом вірогідності, тобто враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні тощо. Це дозволяє уникнути впливу голови суду чи будь-яких інших осіб на розподіл судових справ між суддями.