Поняття та види доказів

Юридично значущі факти правового спору встановлюються за допомогою доказів. Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Законом строго регламентована процесуальна форма, в якій ці дані можуть бути отримані. Вони встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- та відеозаписів, висновків експертів.

У теорії цивільного процесуального права, для кращого виявлення особливостей окремих доказів, їх класифікують за видами.

За характером зв'язку змісту доказів з фактами, які підлягають доказуванню, докази поділяються на прямі та побічні. Прямі докази дозволяють дійти однозначного висновку про наявність чи відсутність фактів, які підлягають доказуванню. Наприклад, прямим доказом факту реєстрації шлюбу є свідоцтво про шлюб встановлених форми і змісту. Побічні докази, на відміну від прямих, характеризуються численністю зв'язків із фактами, що підлягають встановленню, тому в процесі доказування дають можливість дійти декількох вірогідних висновків про них. Наприклад, квитанція про поштовий переказ не є підставою для однозначного висновку щодо наявності між сторонами договору позики. Передача грошових коштів могла здійснюватися як на виконання договору, так і бути пов'язаною з іншими обставинами.

За процесом формування даних про факти докази класифікуються на первинні та похідні. Первинні докази (першоджерела) формуються під безпосереднім впливом фактів, які підлягають встановленню, від носія інформації. Наприклад, первинними письмовими доказами є оригінали документів. Похідні лише відтворюють (копіюють) дані, одержані від інших джерел, тобто формуються під впливом опосередкованих джерел. Наприклад, похідними є копії документів, показання свідків зі слів інших осіб тощо. Похідні докази відображають обставини не безпосередньо, а опосередковано. При використанні похідних доказів підвищується ймовірність неправильного встановлення фактів, тому вони потребують більш старанної перевірки.

За джерелом доказів їх поділяють на особисті й речові, залежно від того, чи є джерелом доказів людина чи матеріальний об'єкт. До особистих доказів належать пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, висновок експертів, а до речових - письмові, речові докази, звуко- та відеозаписи.

У процесуальній науці, класифікуючи докази за їх джерелом, виділяють також і змішані докази, процес формування яких відбувається за допомогою інформації про факти, що надходить з двох джерел - особистого і речового.