Форма та порядок постановлення ухвал

Ухвалами суду першої інстанції вирішуються питання, спрямовані на виникнення, розвиток або припинення цивільних процесуальних правовідносин, на створення належних умов для всебічного, повного і об'єктивного розгляду та вирішення справи, на реалізацію і захист процесуальних прав суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин.

Для виявлення специфіки ухвал їх можна класифікувати за різними підставами. Залежно від характеру і складності питання, що вирішується ухвалами, останні поділяються на самостійні та журнальні.

Самостійні ухвали - це окремі процесуальні документи встановленої форми, в яких зазначаються владні вказівки суду щодо розвитку процесу у справі, вони постановляються в нарадчій кімнаті, підписуються судом (суддею) і приєднуються до справи. Більшість самостійних ухвал можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (ст. 293 ЦПК). Самостійні ухвали, як і рішення суду, складаються з чотирьох частин: вступної - із зазначенням часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді або суддів; прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; описової - із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної - із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної - із зазначенням висновку суду, строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Ухвали, які мають силу виконавчого документа (наприклад про забезпечення позову) і підлягають виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, мають бути оформлені з урахуванням вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі постановлення ухвали відповідно до статей 389б та 389й ЦПК вона має відповідати вимогам, що містяться у зазначених статтях, і постановляється судом за правилами, встановленими ЦПК для ухвалення рішення.

Журнальні ухвали постановляються судом, не виходячи до нарадчої кімнати, з окремих нескладних питань і не оформлюються окремим процесуальним документом, а заносяться до журналу судового засідання (ч. 5 ст. 209 ЦПК). Журнальні ухвали складаються з двох частин: мотивувальної, в якій мають бути наведені мотиви, з яких суд дійшов висновків, і посилання на закон, яким він керувався; та резолютивної, де викладаються висновки суду. Журнальні ухвали не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, а включаються до апеляційної скарги на останнє.

У юридичній літературі також зустрічається поділ ухвал залежно від вирішення вимоги, спрямованої на розвиток провадження у справі. Згідно з цією класифікацією ухвали поділяються на: ухвали, якими закінчується розгляд справи без вирішення справи по суті (закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду - статті 205, 207 ЦПК); ухвали, які забезпечують нормальний розвиток процесу у справі (витребування доказів - ст. 137 ЦПК); ухвали, якими закінчується процес врегулювання спору (про визнання мирової угоди - ч. 5 ст. 175 ЦПК).

Особливий вид ухвал суду - окремі ухвали, які є одним із засобів усунення причин правопорушення. Згідно із ст. 211 ЦПК, якщо суд при розгляді справи виявить порушення закону і встановить причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, він постановляє окрему ухвалу, яка направляється відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов. Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали має бути повідомлено суд, який постановив окрему ухвалу. Залишення відповідною посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду або невжиття заходів до усунення зазначених в ній порушень закону, а також несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу тягнуть за собою відповідальність згідно із ст. 1856 КпАП.

Окремі ухвали можуть бути постановлені і при закінченні розгляду справи без ухвалення рішення (закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду), а також, за наявності певних умов, - і до закінчення її розгляду.